29 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 639/2627/23
Провадження № 51-3711 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше судимого, останній раз вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років і 4 місяці позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 вересня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2023 року більш суворим за цим вироком, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирішено рахувати з 07 вересня 2023 року. На підставі положень ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк покарання фактично відбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2023 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 вирішено не обирати. Вирішені питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13.01.2023 у період часу з 08 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) у період воєнного стану, діючи таємно, повторно, безперешкодно потрапив на територію ТОВ НВП "ЕЛТЕЗ-Т", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, де шляхом проникнення до приміщення роздягальні, яка призначена виключно для працівників ФОП «Жовтневий», заволодів чужим майном, завдавши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 4429 грн 60 коп, та потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3572 грн 60 коп.
Крім того, ОСОБА_4 , 15.01.2023 у період часу з 14 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи всередині приміщення майстерні, яке розташоване у будівлі підприємства ТОВ НВП "ЕЛТЕЗ-Т", заволодів чужим майном, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 12619 грн 08 коп., та потерпілому ОСОБА_8 - на загальну суму 1 828 грн 92 коп.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 рокута призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.
Вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 50, 65 КПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, вчинений в умовах воєнного стану, а також дані про особу засудженого, який раніше судимий, вчинив новий злочин, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочинів проти власності, не має визначених джерел доходу, не працевлаштований; шкода, спричинена потерпілим, була відшкодована фактично активними діями працівників поліції, які вилучили викрадене майно та повернули потерпілим.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а призначене ОСОБА_4 покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додану до неї копію оскаржуваного судового рішення та інші матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Стосовно доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, а також невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір покарання у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах закону.
Як убачається зі змісту вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких; дані про особу засудженого, зокрема те, що він неодноразово судимий, вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочинів проти власності; в подальшому після вчинення злочинів був шість разів засуджений за вчинення в тому числі кримінальних правопорушень проти власності, офіційно не працює, одружений, має на утриманні дитину 2011 року народження.
За відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття ОСОБА_4 . Тобто судом були враховані всі обставини, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців, й на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2023,більш суворим за цим вироком, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав вважати призначене судом ОСОБА_4 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості колегія суддів не вбачає, переконливого обґрунтування цих аспектів в касаційній скарзі прокурор не наводить.
Посилання у касаційній скарзі прокурора на те, що спричинена ОСОБА_4 шкода потерпілим була відшкодована завдяки активним діям працівників поліції, які вилучили викрадене майно та повернули потерпілим, у цьому випадку не є достатньою підставою для ухвалення судом рішення щодо необхідності посилення покарання.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які здебільшого є аналогічними доводам касаційної скарги, та із зазначенням докладних мотивів ухваленого рішення залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 без зміни. Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3