Справа № 766/6479/23
н/п 2/766/1714/24
16 липня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Іванцової Н.К.,
за участю секретаря Березняк А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Кравчук Тетяни Миколаївни, яка дії від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Адвокат Кравчук Тетяна Миколаївна, яка дії від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 04.07.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб та проживали у Джанкойському районі АР Крим, у шлюбі народились діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу відповідач не надав місця проживання та позивач була змушена знімати житло, оскільки свого житла позивач не мала, а відповідач матеріальну та будь-яку іншу допомогу не надавав, вирішила повернутись до м. Херсон, де проживають її батьки. Вказала, що рішенням суду з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей та визначено місце проживання дітей з матір'ю. Після виїзду з дітьми до м. Херсон позивач зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа. З моменту переїзду батько не піклується про дітей та не спілкується з ними, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться життям, станом здоров'я, не піклується про фізичний розвиток, навчання, не виявляє будь-якого інтересу до дітей, не приймає та не бажає приймати участь у їх вихованні. Поведінка відповідача після розлучення, відношення до дітей, перешкоди, які він чинив для виїзду дітей, негативно вплинули на психологічний стан дітей та свідчить про те, що відповідач не має наміру спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні, матеріальної допомоги відповідач на утримання дітей не надає, діти перебувають на повному утриманні позивача. Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 08.11.2023 року відкрито провадження за справою та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 04.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, у якій просила провести розгляд справи у відсутністьоргану опіки і піклування.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Крім того, про виклик останнього в судове засідання було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавав.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 04.08.2017 року № 6522-288596, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взята на облік, як внутрішньо перемішена особа, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .
З довідок від 17.07.2019 року №6522-5000161300, № 6522-5000161314, №6552-5000161311 вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взяті на облік, як внутрішньо перемішені особи, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 , у відомостях про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена вказана ОСОБА_1 .
З довідок від 25.04.2023 року №6522-5002730486, № 6522-5002730403, №6552-5002730453 вбачаться, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взяті на облік, як внутрішньо перемішені особи, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 , у відомостях про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена вказана ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки №760 від 03.06.2019 року, виданої виконкомом Антонівської селищної ради м. Херсона, Херсонської області ОСОБА_1 , 1985 року народження, дійсно проживає без реєстрації (згідно акту квартального) за адресою: АДРЕСА_2 з 04.08.2017 року та має склад сім'ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які також проживають за вказаною адресою.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15.02.2019 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 04.07.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим - розірвано.
Відповідно до заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01.06.2020 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно довідки № 49/01-32 від 29.08.2023 року, виданої директором Херсонської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів №37 ім.В.Дробота Херсонської міської ради Бунчук О.А., діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно є учнями Херсонської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів №37 ім.В.Дробота Херсонської міської ради: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - учень 7 - Б класу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - учень 5 - Б класу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - учениця 3 класу. Вихованням дітей займається мама, за час навчання дітей у школі батько не цікавився їх навчанням, не займався вихованням.
Відповідно до довідки №134/07-16 від 31.08.2023 року, Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Херсоні ради, повідомляє, що ОСОБА_3 з 04.07.2017 року по теперішній час не звертався до органу опіки та піклування, щодо усунення перешкод та визначення порядку спілкування з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зі змісту листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Медикгруп» №37 від 28.11.2023 року вбачається, що діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають задовільний стан здоров'я, щорічно проходять профілактичні огляди. Діти щеплені в повному обсязі, згідно віку та календаря щеплень. З метою щорічних профілактичних щеплень та профоглядів діти відвідували лікувальний заклад з матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно акту, складеного старостою Антонівського округу ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , 1985 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 04 серпня 2017 року ролучена з чоловіком ОСОБА_3 , 1982 року народження. З 04.08.2017 року по 03.10.2023 року чоловік ОСОБА_3 жодного разу не приїздив за вказаною адресою і не спілкувався з дітьми, про що свідчать свідки: ОСОБА_8 , 1955 року народження, ОСОБА_9 , 1961 року народження.
Згідно висновку виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 21 лютого 2024 року № 2-49/293, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України - дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При з'ясуванні думки дитини в судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_4 , зазначив, що проживає разом з матір'ю, братом та сестрою в с.Антоновка, всі ходять начватись в школу №37. Зазначив, що коли був маленький вони проживали в Криму, але через маленький вік на той час не пам'ятає в якому саме місті. Вказав, що в Криму є родичі: дядько, тітка, але чиї вони брати, сестри не пам'ятає. Також зазначив, що в Криму проживає батько, але вони багато років не спілкуються, по телефону не розмовляють, в Херсон до них він не приїжджав жодного разу. Пояснив, що з батьком спілкувався давно, ще маленьким, коли проживав в Криму, більше з ним спілкуватись не хоче, оскільки він погана людина, часто бив його та матір.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами 7, 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати честь та гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонізаційного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей, без поважних причин залишивши їх без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками. При цьому суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 як такого, що підтверджує факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
За змістомстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним, оскільки умисне невиконання батьківських обов'язків, підтверджує доцільність вжиття такого заходу. При цьому суд також бере до уваги те, що не подавши відзиву та не з'явившись до суду, відповідач даних обставин не спростовував, підтвердження інтересу до дітей не довів.
Разом з тим, згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь держави згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 7, 150, 155, 164 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву адвоката Кравчук Тетяни Миколаївни, яка дії від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.К.Іванцова