29.07.2024 Справа №607/16253/24 Провадження №2-о/607/522/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, -
19.07.2024 заявник ОСОБА_1 поштовим зв'язком через АТ УКРПОШТА звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просить: встановити факт, що правильності її народження, а саме що вона ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт неправильності в актовому записі про народження ОСОБА_1 за № 11 від 23.02.1962, який складений Зозулинською сільською радою Заліщицького району, в частині запису щодо дати народження ОСОБА_1 із внесення змін до даного актового запису з «13.02.1962» на «12.02.1962».
Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, вважаю, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України, перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись до суду із даною заявою заявник просить в порядку окремого провадження встановити факт правильності її народження, а саме що вона ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт неправильності в актовому записі про народження ОСОБА_1 за № 11 від 23.02.1962, який складений Зозулинською сільською радою Заліщицького району, в частині запису щодо дати народження ОСОБА_1 із внесення змін до даного актового запису з «13.02.1962» на «12.02.1962».
Згідно частин 1, 2 статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження.
За приписами статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Порядок внесення будь-яких змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793.
Пунктом 1.1. цих Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до статті 19 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині 2 статті 315 ЦПК України, йдеться про умови за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у частині 1 статті 315 ЦПК України. До таких умов віднесено: 1. Встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; 2. Коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення; 3. Заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт; 4. Встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 вищезазначеної постанови від 31.03.1995, відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 641/5187/20, від 23.05.2022 року у справі № 539/4118/19, від 22.03.2023 року справа № 290/289/22-ц.
Тобто в порядку окремого провадження суд може підтвердити наявність або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи.
Разом з тим, заявник у своїй заяві фактично просить, встановити факт неправильності в актовому записі про народження із внесення змін до даного актового запису в частині дати народження заявника, тобто в даному випадку є спір щодо невнесення Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції змін до актового запису, який належить розглядати у порядку позовного провадження.
Таким чином, вимоги заявника не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 вказала, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату.
Такий висновок узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2019 року, справа №233/2929/17, провадження № 14-284цс19), відповідно до якої заявник може оскаржити в порядку позовного провадження відмову органу РАЦСу про внесення змін до актового запису.
Суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують факт про народження особи та внесені дані в первинний актовий запис, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису, зобов'язання органів реєстрації актів цивільного стану внести зміни до нього, що може бути здійснено в ході розгляду позовної заяви в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За таких обставин, приходжу до висновку, що у відкритті окремого провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.
При цьому вважаю за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 її право звернутися до суду із позовом на загальних підставах, в порядку позовного провадження, що відповідає висновкам, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду по справі № 425/2737/17 від 14.11.2018, № 807/45/17 від 23.01.2019.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті окремого провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.
Копію ухвалу суду невідкладно надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо ї не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 29.07.2024.
Суддя Н. Р. Кунець