Справа № 953/5199/24
н/п 1-кс/953/5506/24
"26" липня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024220000000689 від 07.06.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Зміїв, Харківської області, з вищою освітою, начальника відділення - водія рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківські області, зі спеціальним званням майстер-сержант служби цивільного захисту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_4
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_6 ,
26.07.2024 до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024220000000689 від 07.06.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділенням Відділу спеціальної поліції ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000000689 від 07.06.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу, у невстановлений слідством час та місці, придбав пістолет системи «Макарова» калібру 9 мм, заводська серія «ВБ-2798» 1963 року виготовлення та 16 пістолетних патронів калібру 9х18 ПМ.
Після чого усвідомлюючи, що вказаний пістолет є вогнепальною зброєю, а 16 пістолетних патронів є боєприпасами, у невстановлений слідством час та місці, але не пізніше ніж до 16.06.2024, незаконно носив та зберігав без передбаченого дозволу з метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, шляхом збуту за готівку вищевказаної вогнепальної зброї та боєприпасів.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на збут вогнепальної зброї та бойових припасів до неї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 , 16 червня 2024 року, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на парковці ТОВ «Омега», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , до якого застосовано заходи безпеки на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та який діяв під контролем правоохоронних органів, де перебуваючи у салоні свого автомобіля марки ВАЗ 210994-20 державний номер НОМЕР_1 , збув пакунок останньому, в якому знаходився пістолет системи «Макарова» калібру 9 мм, заводська серія «ВБ 2798» 1963 року виготовлення та 16 пістолетних патронів калібру 9х18 ПМ, споряджені у два металевих магазини, в свою чергу, ОСОБА_7 , оглянувши пістолет та набої до нього, на вимогу ОСОБА_5 передав грошові кошти у розмірі 500 доларів США, а саме перерахував та поклав грошові кошти до бардачку автомобіля, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Відповідно до висновку судової балістичної експертизи від 18.06.2024 № СЕ-19/121-24/16826-БЛ надані на дослідження пістолет є нарізною бойовою вогнепальною зброєю, пістолетом системи «Макарова», калібру 9 мм (під патрон 9х18 ПМ), заводська серія/номер « НОМЕР_2 », 1963 року виготовлення, придатний для стрільби, 16 патронів є боєприпасами пістолетними патронами калібру 9х18 ПМ, призначеними для пістолетів системи ОСОБА_8 , а також іншої зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (пістолети, пістолети-кулемети тощо).
25.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: носіння, зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, без передбаченого законом дозволу, за яке відповідно до санкції статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред'явлена підозра, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 10.06.2024, 16.06.2024; свідка ОСОБА_9 від 16.06.2024; свідка ОСОБА_10 від 16.06.2024; протоколом огляду особи та вручення їй грошових коштів для здійснення контролю за вчиненням злочину від 16.06.2024; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 16.06.2024; протоколом огляду та добровільної видачі від 16.06.2024; висновком експерта № СЕ-19/121-24/16826-БЛ від 18.06.2024.
На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Вищенаведені ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії направлені на переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_5 може особисто незаконно впливати на свідків, експертів у вказаному кримінальному провадженні, з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться та заплановане проведення низки слідчих та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється існує на тій підставі, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, враховуючи характер вчиненого злочину, може вчиняти аналогічні злочини у якому підозрюється.
Таким чином, з метою запобігання зазначеним ризикам та неможливістю застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Слідчий, прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.
Підозрюваний у судовому засіданні причетність до інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив, що у 2022 році під час виконання посадових обов'язків розбирав завали будівлі СБУ. В одній з кімнат виявив 3 пістолети, які забрав з собою, привіз їх додому та сховав в приміщенні гаражу. Місяць тому познайомився з хлопцем, на прохання якого продав йому пістолет. Під час проведення обшуку за місцем проживання добровільно видав 2 інші пістолети. Шкодує про вчинене, пояснити з якою метою їх взяв наразі не може. Щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, зазначив, що у нього на утриманні перебувають бабуся з дідусем похилого віку, зая кими він здійснює постійний догляд, має постійне місце роботи та проживання, зобов'язується виконувати покладені обов'язки при обранні менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Зазначив, що ризики зазначені слідчим не доведені, переховуватись його підзахисний наміру немає, знищити чи сховати майно він не може, оскільки він його добровільно видав, крім того, ОСОБА_5 вину визнає, розкаюється у вчиненому, просив врахувати, що підозрюваний за договором довічного утримання здійснює догляд за ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , позитивно характеризується, має подяки та нагороди.
Слідчий суддя, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Слідчим відділенням Відділу спеціальної поліції ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000000689 від 07.06.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
25.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 25.07.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації її дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень ( АДРЕСА_4 ).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenkov. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її АДРЕСА_5 ).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Cloothv. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, може вдатися до відповідних дій.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.
Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моментубезпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя встановив недоведеність ризиків знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки сторона обвинувачення не обґрунтувала, що саме може бути знищено, сховано або спотворено підозрюваним.
Обґрунтовуючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 сторона обвинувачення звернула увагу на характер вчиненого ОСОБА_5 злочину.
Із таким обґрунтуванням вказаного вище ризику слідчий суддя погодитись не може, у зв'язку з тим, що жодних доказів, які підтверджують вірогідність вчинення ОСОБА_5 означених дій стороною обвинувачення, слідчому судді надано не було. Крім того, ОСОБА_5 раніше не судимий, а тому ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється суд вважає недоведеним.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 3) незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак вперше притягається до кримінальної відповідальності, має зареєстроване та фактичне місце проживання, офіційно працевлаштований (начальник відділення - водій рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківські області, зі спеціальним званням майстер-сержант служби цивільного захисту), одружений, за договором довічного утримання здійснює догляд за ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які доводяться йому бабусею та дідусем, позитивно характеризується, має численні подяки та грамоти за самовідданість та професійні дії проявлені під час виконання завдань за призначенням в умовах воєнного стану.
Між тим, доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені.
Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що тримання підозрюваного під вартою в якості запобіжного заходу не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 .
Враховуючи вагомість доказів щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло в період часу з 22 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., оскільки вказаний запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Статтею 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Домашній арешт відноситься до ізоляційної категорії запобіжних заходів, адже враховуючи його сутність, передбачає для особи, відносно якої обраний, заборону не залишати місце свого проживання протягом певних годин доби або цілодобово, тим самим ізолюючи її від звичайного для неї середовища (яке знаходиться за межами її житла) на певний проміжок часу доби або цілодобово. Отже, з урахування зазначеного, цілком очевидно, що домашній арешт є загальним заходом особистого забезпечення м'якого ізоляційного характеру, що виконується в умовах житла особи.
Таким чином, прихожу до висновку про доцільність обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 із забороною покидати місце проживання в період часу з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, в межах строку досудового розслідування, оскільки наявність обґрунтованої підозри та ризиків , передбачених п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, тому що жоден із таких, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Між тим клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню.
А з урахуванням обставин справи, особистості підозрюваного, того факту, що він має стійкі соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024220000000689 від 07.06.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 із забороною покидати місце проживання в період часу з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин (за виключенням випадків необхідності перебування на добовому чергуванні за місцем роботи, отримання медичної допомоги, та/чи прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени «Повітряна тривога») в межах строку досудового розслідування - до 25 вересня 2024 року включно.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин без дозволу слідчого, прокурора, чи суду, крім випадків необхідності перебування на добовому чергуванні за місцем роботи; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , експертами у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до органів поліції за місцем проживання підозрюваного через слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 .
Роз'яснити, що в разі невиконання ОСОБА_5 вказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 25 вересня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1