Справа № 215/7611/23
2/214/2289/24
Іменем України
29 липня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Чаплиги О. О.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання представника позивача адвоката Бут Наталії Вікторівни про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дітей,
встановив:
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бут Н. В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача згідно рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 7500 грн. на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в сумі 7500 грн. на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття дітей; стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням від 18.06.2024 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено частково; змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року по справі № 215/7611/23, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 5500 грн. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 5500 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Ухвалою від 01.07.2024 виправлено описку, допущену у рішенні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2024 по справі № 215/7611/23 шляхом вірного зазначення у резолютивній частині рішення посилання на № справи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021, та вірним вважати № справи 215/7146/20.
До суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 12 000 грн. на підставі поданих нею до суду письмових доказів понесених відповідачем витрат у цій частині.
Ухвалою від 17.07.2024 клопотання призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися, до суду надійшла заява представника позивача про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги клопотання підтримує.
Представник відповідача надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що з огляду на предмет спору, обсяг та характер доказів, категорію та складність справи, участь представника позивача у справі виключно в режимі ВКЗ, наявні підстави для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги задоволені частково на рівні 55,56 %, відповідач має відшкодувати витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Також вказує, що представником позивача було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок на рівні 10 000 грн., натомість сума судових витрат на професійну правничу допомогу, пред'явлена до стягнення становить 12 000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
При ухваленні рішення по даній справі, задовольняючи позов частково, суд не вирішив питання про судові витрати в частині розподілу витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За нормами статті 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 31 жовтня 2022 року у справі № 236/3503/20-ц (провадження № 61-19531св21).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22) зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так в матеріалах справи міститься копії договору про надання правової допомоги № 16, укладеного 27.06.2023 між позивачем по справі ОСОБА_1 та адвокатом Бут Н. В. (а. с. 46), додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 27.06.2023 з погодженою сумою гонорару адвоката на рівні 7000,0 грн. (а. с. 47), ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 49 - 51).
На користь адвоката позивачем сплачено 7000 грн. за надані послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 15.11.2023 (а. с. 48).
До клопотання про стягнення судових витрат представник позивача долучає квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.07.2024 на сума 5000 грн. та акт виконаних робіт з описом наданих послуг на суму 12 000 грн. за підписами сторін вказаного вище договору про надання правової допомоги (а. с. 192 - 193).
За правилами статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21, відповідно до якої «відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами».
На переконання суду, представником відповідача доведено неспівмірність витрат на правничу допомогу з наданими послугами, з огляду на предмет спору, обсяг та характер доказів, категорію та складність справи, участь представника позивача у справі виключно в режимі ВКЗ та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд звертає увагу представника відповідача на помилковість його тверджень, що позовні вимоги задоволенні на рівні 55,56%. Так, позовні вимоги про збільшення розміру аліментів були заявлені у розмірі 7500 грн. на кожну дитину, а судом їх задоволено частково на рівні 5500 грн. на кожну дитину, що становить 73,33 % від заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно, відповідач з огляду на приписи ст. 141 ЦПК України та заявлену суму судових витрат, відшкодовується на користь позивача 8796,00 грн. витрат на правничу допомогу, а з урахуванням доведеності представником відповідача неспівмірність витрат на правничу допомогу, такі витрати на переконання суду становлять 5000 грн. з урахуванням складності справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, що за обставинами даної справи відповідатиме принципам співмірності та розумності.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу на рівні 5000 грн.
Керуючись статтями 137, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання представника позивача адвоката Бут Наталії Вікторівни про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 29 липня 2024 року.
Суддя С.І. Сіденко