Справа № 214/3553/24
2/214/2887/24
Іменем України
29 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3553/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 16.04.2024, в якій просила розірвати шлюб, укладений між нею, громадянкою України, та Ель Хурі Роджером Шафіком, громадянином Ліванської Республіки, зареєстрований 17.10.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №517; стягнути з відповідача понесені судові витрати у справі.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 17.10.2020 сторони уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей вони не мають. Шлюбно-сімейні стосунки між подружжям не склались з огляду на різні погляди на сімейне життя, втрату взаєморозуміння, почуття любові та взаємоповаги. Наразі стосунки між ними остаточно припинено, будь-який зв'язок вони не підтримують, мешкають окремо, єдиного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть. На переконання позивача, шлюб між ними розпався остаточно та носить формальний характер, а його збереження на майбутнє суперечитиме її інтересам. Надання строку на примирення вважає недоцільним. Майновий спір відсутній.
Ухвалою суду від 07.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не скористалась, попередньо подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку ст.128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи, надання сторонам строку на примирення на адресу суду будь-якими засобами зв'язку не подавав.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 17.10.2020 між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №517, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.10.2020 (а.с.7).
Спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей сторони не мають.
Як вказувала позивач, шлюбні стосунки між сторонами припинено у зв'язку з різними характерами, відсутністю взаєморозуміння, взаємоповаги, втратою почуття любові, виникненням сварок, що в сукупності унеможливило подальше сумісне їх проживання однією сім'єю. Вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають, жодних стосунків, притаманних подружжю, не підтримують.
Спір про розірвання шлюбу, укладеного між громадянином Ліванської Республіки ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 в силу ч.1 ст.3 ЦПК України, ст.ст.63, 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ч.2 ст.28, ч.2 ст.29 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, як спір з іноземним елементом, підлягає вирішенню із застосуванням національного законодавства України як Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу, та чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно ст.110 СК України.
Як передбачено ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2019 у справі №605/434/18, яку кореспондує п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Тобто надання строку на примирення є обов'язком, а не правом суду за наявності заперечення сторони проти розірвання шлюбу, крім випадків коли надання такого строку буде суперечити моральним засадам суспільства. Думка сторін враховується судом лише при визначенні строку на примирення.
Суд не застосовує в даному випадку положення ст.111 СК України, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надав, клопотань про надання строку на примирення не заявляв.
Відповідно до ч.2 ст.114, ч.3 ст.115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.10.2020 (а.с.7) слідує, що під час державної реєстрації шлюбу позивач своє дошлюбне прізвище не змінювала, а тому правові підстави для його зміни після розірвання шлюбу відсутні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. стягнути з відповідача на її користь. Інші процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 274 ч.4, ст.ст.280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином Ліванської Республіки Ель Хурі Роджером Шафіком, зареєстрований 17.10.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №517- розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до ч.2 ст.115 СК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_2 , громадянство - Україна, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_3 , громадянство - Ліванська Республіка, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду складено та підписано без проголошення 29.07.2024.
Суддя О.І. Євтушенко