Справа № 202/6873/24
Провадження № 2/202/3851/2024
29 липня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі
цивільну справу №202/6873/24 за позовом
Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
30.05.2024 АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що ОСОБА_1 у порушення ст.1049, ст. ст. 610, 611 ЦК України не виконує свої зобов'язання за кредитним договором б/н від 13.12.2015, а отже у нього виникла заборгованість. Просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у сумі, що станом на 12.05.2024 становить 166 242 грн 00 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 98105,11 грн, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 68136,89 грн.
26.06.2024 по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
17.07.2024 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Чуб В.С. подала відзив на позов у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки як зазначає Позивач у позовній заяві, своїм підписом в анкеті Відповідач згоден зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі і з положеннями договорів та всіх додатків до них, що містяться на сайті банку. Як доказ укладання кредитного договору Позивач надає копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-банку, підписану Відповідачем 13.12.2015 року (дата та час підпису зазначено біля підпису).
Однак, дана заява була подана з метою відкрити поточний рахунок, заява не містить умов кредитування чи волевиявлення Відповідача щодо отримання кредиту. Така заява за своєю суттю не може розцінюватися як кредитний договір, що дає підстави вважати про відсутність у Позивача кредитного договору, за яким банком обліковується заборгованість.
До позову Позивач додає копію Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, без підтвердження ознайомлення Відповідача саме з цими умовами. Така невідповідність вказує на те, що умови кредитування постійно змінюються, неможливо встановити із якою саме редакцією умов та правил надання банківських послуг було ознайомлено Відповідача та чи було ознайомлено взагалі. Крім того, роздруківка із сайту Позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані умови кредитування, у Договорі про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (публічний) у будь-якій з редакцій.
Також зазначила, що з виписки по картці вбачається, що: - видаткові операції Відповідача складають 196 667,60 грн., - операції на погашення заборгованості складають 118 266,74 грн., а отже різниця між витраченими та повернутими коштами складає 78 400,86 грн.
Позивач же обліковує заборгованість за тілом кредиту у розмірі 98 105,11 грн., що не відповідає виписці по картці.
Банком двічі було автоматично списано необґрунтовану суму в загальному розмірі 2 744,85 грн. До того ж банком систематично відбувались списання відсотків за користування кредитним лімітом в загальному розмірі 81 735,37 грн.
Проте Позивач в своїй позовній заяві нічого про ці списання не зазначає і жодним чином не аргументує. Зазначає лише необґрунтовану суму заборгованості за відсотками - 68 136,89 грн., що становить більше половина від зазначеного тіла боргу. Аналізуючи копію довідки за кредитними лімітами виявлено, що встановлення кредитного ліміту за ініціативою Відповідача відбулось лише 13.12.2015 при відкритті рахунку, подальші збільшення ліміту були ініційовано банком самостійно, без згоди Відповідача. Однак в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаній Відповідачем відсутні відомості про встановлення кредитного ліміту, а також жодних відомостей щодо відсотків за користування лімітом. Отже, обґрунтування позову Позивача та докази, надані у додатках до цього позову, суперечать один одному.
За весь час існування відносин між Сторонами Відповідач здійснював відповідні платежі в рахунок погашення заборгованості, а також сам банк неодноразово робив автоматичні списання з цією ж метою.
Однак майже весь обсяг внесених та списаних коштів Відповідача йшов на погашення нарахованих Позивачем відсотків, які банк у свою чергу, як вже зазначалось раніше, не мав права нараховувати. А відтак, визначена Позивачем сума заборгованості за простроченим тілом кредиту мала б бути зменшена на платежі, які безпідставно та неправомірно були зараховані в погашення відсотків.
В анкеті-заяві від 13.12.2015 року, підписаній Відповідачем, процентна ставка взагалі не була зазначена.
Враховуючи викладене просила у задоволенні позову відмовити.
Також у відзиві заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн 00 коп.
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що між Відповідачем та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева “Джастіс” було укладено договір про надання правової допомоги № 1183 від 27 червня 2024 року (далі - Договір).
Зазначеним Договором (п. 1.1, 3.1.) та специфікацією № 1 від 27.06.2024 року до нього визначено розмір авансового платежу (частини гонорару) за надання правової допомоги у сумі 20 000,00 грн. за супровід судової справи, який сплачується Клієнтом у визначений спосіб та строки.
На виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомила, що сума судових витрат, які поніс та планує понести Відповідач, складається з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), які і просила стягнути з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 .
Позивач відповідь на відзив, у строк встановлений ухвалою суду від 26.06.2024, не подав.
Заперечень щодо зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу від позивача не надходило.
23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення по справі відповідача у яких він зазначив, що з 2014 року і по сьогодні він є військовослужбовцем, знаходиться на позиціях та виконує бойові завдання. В 2014 році приймав участь в антитерористичній операції в місті Маріуполь.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Особливий період настав 18 березня 2014 року відповідно до рішення про часткову мобілізацію, оголошеного Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII.
На сьогодні в Україні діє період воєнного стану відповідно до Закону «Про затвердження Указу Президента України „Про продовження строку дії воєнного стану в Україні“» № 3684-ІХ від 08.05.2024.
Однак, Позивач не врахував пільгові умови кредитування для військовослужбовців, а тому його позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.
Повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду учасники справи до суду не з'явилися, але надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Заяв про відкладення судового розгляду не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У даній справі Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, надав на підтвердження своїх вимог суду анкету-заяву від 13.12.2015, але у вказаній анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактна інформація. Те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено. Також не зазначено, що пам'ятку клієнта, яка містить, у тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування ОСОБА_1 отримав та ознайомився з її змістом під підпис.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у тому числі, крім тіла кредиту, нараховані проценти.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг, які розміщені на сайті (https://a-bank.com.ua), як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування карткою, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, витяг наданий позивачем належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.12.2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.05.2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомив і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та постанові КЦС ВС від 03.08.2022 у справі №156/268/21 (провадження №61-17186св21).
Судом перевірений розрахунок заборгованості і виписка по рахунку ОСОБА_1 та встановлено, що за період з 08.02.2016 по 24.10.2023 ОСОБА_1 фактично використав 141 696 грн 53 коп. кредитних коштів, а сплатив банку в рахунок погашення 118 266 грн 66 коп., при цьому з виписки по рахунку випливає, що банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків за використання кредитного ліміту та комісії за вказаний період на загальну суму 139 451 грн 29 коп., тобто фактично, без погодження з позичальником розміру процентної ставки та комісії, здійснював списання грошових коштів з рахунку відповідача, що призвело до виникнення штучної заборгованості за кредитним договором.
Відтак, судом встановлено, що станом на 12.05.2024 ОСОБА_1 має заборгованості перед позивачем за кредитним договором від 13.12.2015 у сумі 23 429 грн 79 коп. (тіло кредиту), а отже позов підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» слід стягнути саме вказану суму заборгованості.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2024, а відтак, з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (14%) на користь позивача підлягає стягненню 423,92 грн. витрат по сплаті судового збору.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
При цьому суд зобов'язаний врахувати: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.4 ст.137 ЦПК України)
За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суду надані наступні документи: договір №1182 від 27.06.2024 про надання правової допомоги, специфікація №1 від 27.06.2024 договору №1182 від 27.06.2024, акт надання послуг №161 від 17.07.2024.
З п.3.1 Договору №1182 випливає, що сторони домовились про те, що гонорар за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін.
Відповідно до специфікації до договору вартість послуг складає 20 000 грн 00 коп. Порядок оплати - 10 000 грн 00 коп сплачується клієнтом в момент підписання Специфікації, тобто 27.06.2024, а 10 000 грн 00 коп. до 27.07.2024.
Матеріали справи не містять доказів оплати за договором.
Приписами ч.3 ст. 137 ЦПК України регламентовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис наданих послуг лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
В даній справі суду не подане суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, але встановлено, що ОСОБА_1 та адвокат узгодили фіксований розмір гонорару.
Однак, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень АТ «А-Банк» щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на ознайомлення з позовною заявою та підготовку відзиву на неї як кваліфікований фахівець, взяв до уваги розмір задоволених позовних вимог (14%), доходить висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача 17 200 грн 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 143600800; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 13.12.2015 у сумі 23 429 грн. 79 коп. (двадцять три тисячі чотириста двадцять дев'ять тисяч грн 79 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 143600800; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) витрати по сплаті судового збору у розмірі 423 грн 92 коп. (чотириста двадцять три грн 92 коп).
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 143600800; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 200 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч двісті грн 00 коп).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суддя склав 29.07.2024
Суддя А. О. Михальченко