17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/1377/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Рис-К" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (колегія суддів: Чус О. В., Дармін М. О., Кощеєв І. М.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Рис-К" до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення 1 655 976,26 грн,
за участю представників:
позивача - Боруш А. О.
відповідача - Гайворонської М. С.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Фермерське господарство "Рис-К" (далі - ФГ "Рис-К") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про стягнення з Державного бюджету України на свою користь збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 655 976,26 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ГУ Держгеокадастру протиправних дій, які призвели до неможливості використання ФГ "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 05.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та ФГ "Рис-К" (орендар) укладено договір оренди (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарівської сільської ради, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, загальною площею 17,72 га, в тому числі ріллі - 17,72 га.
4. Згідно з пунктом 7 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
5. Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за № 47.
6. Так, після закінчення дії договору оренди землі від 05.12.2006 орендодавець та орендар не дійшли згоди щодо поновлення договору та не підписали додаткову угоду до нього.
7. Не погодившись з цим, ФГ "Рис-К" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ГУ Держгеокадастру про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди.
8. В межах вказаної справи № 912/687/17 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру до вирішення спору у даній справі по суті вчинення дій, спрямованих на скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 та/або формування нових земельних ділянок, у тому числі шляхом поділу чи об'єднання земельних ділянок за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018. Проте ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 в її задоволенні відмовлено, заборони на розпорядження земельною ділянкою не було.
9. Протягом судового процесу у справі № 912/687/17 земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 в Національній кадастровій системі обліковувалася як вільна, тому в межах норм безоплатної приватизації та на підставі розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу) у власність 21.09.2017 сформовано 9 земельних ділянок та відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 була перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру.
10. Справа № 912/687/17 розглядалася судами неодноразово.
11. Остаточне рішення у справі № 912/687/17 було прийнято Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 21.01.2021, якою рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 у справі № 912/687/17 залишено без змін, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006. Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - п'ять років (до 31.10.2021) та на тих самих умовах.
12. У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17 зазначено: "Матеріалами справи підтверджується, що у процесі її розгляду земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, які в подальшому передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра".
13. Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.
14. Після прийняття Центральним апеляційним господарським судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі (постанова від 21.01.2021), ФГ "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.
15. Так, ФГ "Рис-К" 11.02.2021 звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі № 912/687/17.
16. Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам, позивач так і не зміг реалізувати свої права за договором оренди від 05.12.2006 (зі змінами).
17. Позивач стверджує, що відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди за період з 2018 по 2021 роки включно в розмірі 1 655 976,26 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № 246/2), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
18. 15.11.2023 Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення про задоволення позову, а 29.11.2023 - додаткове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.
19. Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції на підставі рішення у справі № 912/687/17 установлено, що у цьому випадку дійсно відповідачем не дотримано вимоги пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача, отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки. До закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування як об'єкт цивільних прав у результаті дій відповідача, таким чином, відповідач порушив своє зобов'язання. Судом встановлено доведення позивачем того, що доходи, які він міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними, і дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримати. Позивач також довів факти вжиття ним заходів для одержання таких доходів, а саме позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21). У даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об'єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі визнаний доведеним розмір шкоди, на підтвердження чого позивачем наданий експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2023 №246 та від 26.07.2023 № В-246/2.
20. 20.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цих судових рішень місцевого господарського суду та ухвалив нове - про відмову у позові та про відмову в задоволенні заяви ФГ "Рис-К" про ухвалення додаткового рішення.
21. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, зокрема, виходив з того, що позивачем не доведено наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі на підставі висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати та зазначив, що такі висновки не є беззаперечними доказами про завдання збитків та підставою для їх відшкодування з врахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928 та від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20, щодо необхідності врахування компенсаційної функції при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди; покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків. Окрім того, у вказаних висновках відсутні обов'язкові відомості про експерта, якому доручено проведення експертного дослідження, освіта, наявність у нього наукового ступеня, вченого звання, прізвище, ім'я та по батькові, кваліфікація (експертна спеціальність), свідоцтво про присвоєння (та останнє підтвердження) кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи; експертний висновок складено не експертом, а оцінювачем - Малихіним С. А .
22. Апеляційний суд також наголосив на відсутності в матеріалах справи акту визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено чинним Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
Короткий зміст касаційної скарги
23. ФГ "Рис-К" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
24. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судових рішень без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.
25. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у випадку поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі у контексті причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями та наявністю збитків.
Короткий зміст відзиву на касаційні скарги
26. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
27. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
28. Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
29. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.
30. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
31. Стаття 156 ЗК України передбачає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;
е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;
є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.
32. Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
33. Відповідно до частини першої статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
34. Згідно із частиною третьою вказаної вище статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
35. Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
36. Як вбачається із пункту 2 вказаного вище Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
37. Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
38. Згідно з пунктом 5 вказаного вище Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
39. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
40. При цьому порядок відшкодування збитків визначається з урахуванням характеру протиправної поведінки. Правильна кваліфікація виду правопорушення і видів відповідальності за його вчинення має значення для визначення способу доказування наявності події правопорушення у сфері господарської діяльності і застосування наслідків його вчинення у разі наявності події його вчинення.
41. Зокрема, у разі завдання збитків внаслідок порушення особою, яка їх завдала, приписів земельного законодавства, відшкодування шкоди (упущеної вигоди) здійснюється в порядку та на умовах, встановлених земельним законодавством, а в інших випадках - на підставі загальних норм цивільного законодавства.
42. Судами попередніх інстанцій вказано, що апеляційним господарським судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 912/687/17 встановлено, що ГУ Держгеокадастру не дотримано вимог пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, яка перебувала в орендному користуванні ФГ "Рис-К" за договором оренди від 19.12.2006. Внаслідок неправомірних дій відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні позивача, без його згоди.
43. Позивач вказує, що такі дії відповідача призвели до неможливості позивача користуватися земельною ділянкою (внаслідок її неправомірного поділу).
44. Разом з цим колегія суддів вважає, що із системного аналізу норм статей 152, 156, 157 ЗК України вбачається, що відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок в порядку статті 157 ЗК України здійснюється лише у разі неможливості користування земельними ділянками у зв'язку: з вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан, використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі або для потреб надрокористування.
45. В усіх інших випадках відшкодування збитків (упущеної вигоди) власникам землі та землекористувачам внаслідок тимчасового невикористання земельної ділянки здійснюється на підставі загальних норм цивільного та господарського законодавства про відшкодування шкоди.
46. У даному випадку неможливість використання позивачем спірної земельної ділянки, в першу чергу, пов'язана із наявністю спору у справі № 912/687/17 між ФГ "Рис-К" як орендарем та ГУ Держгеокадастру як орендодавцем щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.
47. При цьому обставина неправомірного поділу відповідачем земельної ділянки як підстава неможливості користування земельною ділянкою сама по собі не має значення у разі відсутності у позивача права на користування землею.
48. Відтак, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин сторін про стягнення збитків підлягають застосуванню загальні норми цивільного та господарського законодавства про відшкодування шкоди (статті 224, 225 Господарського кодексу України та статті 22, 1166 ЦК України), оскільки виникнення у позивача таких збитків обумовлено порушенням відповідачем порядку продовження договору оренди, що призвело до невикористання позивачем земельної ділянки та неотримання ним доходів від такого використання.
49. Оскільки неможливість використання позивачем земельної ділянки не пов'язане з передбаченими статтею 156 ЗК України обставинами, підстави для застосування у даному випадку положень статті 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 щодо порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам - відсутні.
50. В свою чергу, наслідком неправомірного поділу спірної земельної ділянки (враховуючи обставини надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам) є повне, а не тимчасове обмеження позивача у її використанні, що є підставою для відповідальності відповідача в порядку статей 1173, 1174 ЦК України.
51. Утім, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справах № 692/1276/14-ц, № 701/660/17, № 692/231/16-ц дотримується правової позиції, що у питанні відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, зокрема, у зв'язку з неповерненням земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди та продовженням здійснення самостійного обробітку земельної ділянки за відсутності договірних відносин, слід керуватися положеннями статті 157 ЗК України, відповідно до положень частини третьої якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
52. В свою чергу, судова колегія вважає, що у разі завдання особі шкоди, у зв'язку з неможливістю використання земельної ділянки внаслідок закінчення строку дії договору оренди (неповернення земельної ділянки землекористувачем, фактичне користування земельною ділянкою за відсутності договірних відносин, неможливість використання земельної ділянки землекористувачем у період існування спору щодо продовження строку дії договору) слід керуватися положеннями статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.
53. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 692/1276/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 701/660/17, від 13.12.2018 у справі № 692/231/16-ц, про те, що відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів, які завдані останнім у межах правовідносин з оренди землі, слід застосовувати ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, які є спеціальним законодавством.
54. Колегія також звертає увагу, що за встановлених у цій справі обставин позивач був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність на спірній земельній ділянці під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі та відповідно отримувати дохід. За доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у формі упущеної вигоди.
55. Упущена вигода входить до складу збитків (частина друга статті 22 ЦК України) та є потенційним прибутком, реально не отриманим підприємством, кредитором чи іншим суб'єктом господарської діяльності. Порядок та способи відшкодування упущеної вигоди (стягнення якої є предметом спору у цій справі) встановлено положеннями статті 22 ЦК України.
56. Отже, на думку колегії, доведення та встановлення розміру збитків у справах про стягнення неодержаного доходу (прибутку) від здійснення господарської діяльності має здійснюватися не на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, а згідно з нормами статей 22, 1166 ЦК України, які визначають підстави для їх відшкодування.
57. Частиною третьою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
58. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 Господарського процесуального кодексу України).
59. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
60. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
61. Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
62. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 912/1377/23 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від вищезазначених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 692/1276/14-ц , від 19.02.2020 у справі № 701/660/17, від 13.12.2018 у справі № 692/231/16-ц.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 912/1377/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Г. М. Мачульський