29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" липня 2024 р. Справа № 924/290/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЮСК"" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ в особі Хмельницької філії "Газорозподільні мережі в Україні" м. Хмельницький
про стягнення 530 399,14 грн. з яких 514 800,00 грн. основного боргу, 14 414,40 грн. пені та 1 184,74грн. 3% річних
Представники сторін
від позивача: Чернеш О.М. в режимі ВКЗ
від відповідача: Очколяс О.В. в режимі ВКЗ
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.07.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
13.03.2024р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЮСК"" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ в особі Хмельницької філії "Газорозподільні мережі в Україні" м. Хмельницький про стягнення 530 399,14 грн. з яких 514 800,00 грн. основного боргу, 14 414,40 грн. пені та 1 184,74грн. 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.
Ухвалою від 18.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.04.2024 року.
У підготовчому засіданні 02.04.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11 год. 30 хв. „01" травня 2024 року.
У підготовчому засіданні 01.05.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10 год. 30 хв. „23" травня 2024 року.
23.05.2024р. від позивача на адресу суду надійшли заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 14 414,40 грн. пені та 1 181,60 грн. 3% річних.
У підготовчому засіданні 23.05.2024р. постановлено ухвалу про задоволення заяви представника позивача про уточнення позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. „12" червня 2024 року.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 12.06.2024р. підтверджено, що у зв'язку із відпусткою судді Заярнюка І.В., засідання призначене на 10 год. 00 хв. 12 червня 2024 р. по справі №924/290/24 не проводилось.
Ухвалою суду від 13.06.0224р. розгляд справи №924/290/24 перепризначено на 10:00 год. 27.06.2024р.
У судовому засіданні 27.06.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні до 14 год. 30 хв. „18" липня 2024 року.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №64ХМЛФ-01-02-24 від 16.01.2024р. Просить суд стягнути з відповідача 514 800,00 грн. основного боргу, 14 414,40 грн. пені та 1 184,74грн. 3% річних (за період з 13.02.2024р. по 11.03.2024р.), також просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У своїй заяві від 23.05.2024р. позивач просить суд у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 514 800,00 грн. основного боргу та 3,14 грн. 3% річних провадження у справі закрити у зв'язку з добровільною сплатою Відповідачем основної суми боргу та помилковим розрахунком 3% річних.
Відповідач у відзиві на позов від 01.04.2024р. просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 514 800,00 грн. основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з добровільним відшкодуванням. При цьому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки Позивач при здійсненні розрахунку річних не врахував того, що 2024 рік має 366 днів, а не 365. Також, просив суд зменшити заявлену Позивачем пеню на 90% до 1441,44 грн., оскільки Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про завдання йому збитків, а також у зв'язку зі сплатою основної заборгованості, введенням на території України воєнного стану, що негативно вплинуло на ліцензійну діяльність Відповідача та належність Відповідача до підприємств критичної інфраструктури.
Також, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки Позивачем не долучено детальних розрахунків виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат часу по кожному з виду робіт.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції заявлені позовні вимоги з урахуванням своєї заяви від 23.05.2024р., підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд прийняти рішення з врахуванням його позиції, викладеної у відзиві на позов від 01.04.2024р.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
16.01.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЮСК"" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Покупець) укладено договір поставки № 64ХМЛФ-01-02-24 (далі договір).
Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується поставити покупцю Товар: синтетичні волокна ДК 19720000-9, а покупець зобов'язується прийняти Товар належної якості, і оплатити його вартість згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент, найменування, характеристики та кількість товару, що підлягає поставці визначається в Заявках покупця, які становлять невід'ємну частину договору. Виставлення постачальником рахунку-фактури для оплати здійснюється на підставі прийнятої та узгодженої сторонами на умовах даного договору заявки покупця.
Згідно п. 1.4 договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, в яких зазначається найменування, асортимент, технічні характеристики та кількість товару, із зазначенням в заявці товару за кодом ДК 19720000-9.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору ціна кожної окремої одиниці та загальної партії Товару, що постачається за заявкою покупця, визначається у виставлених постачальником рахунках-фактурах. Загальна ціна договору складає суму вартості всього поставленого товару згідно заявкою покупця та виставлених постачальником рахунків-фактур, і не може перевищувати 1 199 000,00 грн. в тому числі ПДВ.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару (у разі поставки однією партією) або кожної окремо поставленої партії товару протягом 14 банківських днів з дати отримання від постачальника всього товару або кожної окремої партії поставленого товару, згідно п.5.5. Договору. Форма розрахунків за договором - безготівкова. Вид безготівкового розрахунку - платіжна інструкція. Моментом здійснення оплати вважається дата перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Також, Сторони передбачили п. 4.3 договору, що підписання та погодження первинних документів, пов'язаних з виконанням цього договору може здійснюватись як у паперовому вигляді, так і в електронному вигляді з використанням програмного забезпечення „M.E.Doc" для обміну та підписання документів.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за прийнятий товар належної якості.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 79 від 24.01.2024р. ТОВ "Торговий дім "ЮСК"" поставлено, а ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" отримано товар на суму 71 280,00 грн. на підставі договору № 64ХМЛФ-01-02-24 від 16.01.2024р.
Відповідно до видаткової накладної № 92 від 26.01.2024р. ТОВ "Торговий дім "ЮСК"" поставлено, а ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" отримано товар на суму 443 520,00 грн. на підставі договору поставки № 64ХМЛФ-01-02-24 від 16.01.202 р.
Вказані накладні скріплені підписами та печатками постачальника та одержувача.
В строки, обумовлені пунктом 4.1 договору, оплата товару здійснено відповідачем не була.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до суду із позовом.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що основна сума заборгованості за невиконання відповідачем умов договору поставки № 64ХМЛФ-01-02-24 від 16.01.2024 року становила 514 800,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних інструкцій № 1977 від 22.03.2024 р. відповідачем було перераховано на користь позивача 514 800,00 грн. в якості оплати згідно договору поставки № 64ХМЛФ-01-02-24 від 16.01.2024р.
Крім того, із заяви позивача вбачається про помилкове нарахування ним 3% річних в розмірі 3,14 грн.
З огляду на зазначене, позивач відмовляється від позову в цій частині та просить закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю спору.
Судом враховується, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у тому числі шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Судом враховується те, що "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин, в даному випадку - оплати боргу. Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № Б-7732/2-25.
Таким чином, з огляду на сплату Відповідачем після подання позову до суду заявленої до стягнення суми основної заборгованості, а саме 514 800,00 грн., а також помилкове нарахування позивачем 3% річних в розмірі 3,14 грн., суд приходить до висновку, що предмет спору у справі в частині стягнення 514 800,00 грн. основної заборгованості та 3,14 грн. 3% річних припинив існувати. Як наслідок, суд приймає відмову Позивача від позову в цій частини, а провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Разом з тим, позивач з огляду на несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого товару просив стягнути з відповідача 14 414,40 грн. пені та 1 181,60 грн. 3% річних.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строку оплати встановленого в п. 4.1 цього договору (протягом 14 банківських днів з дати отримання від постачальника товару) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуться пеня.
Судом звертається увага на те, що відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, яка була затверджена постановою Правління Національного банку України №16 від 03.03.2023 року поняття "банківський день" в системі електронних платежів (СЕП-4) скасовано. СЕП-4 завжди працює з датою поточного календарного дня. Відповідно відображення платежу в балансі учасника-відправника, ЦОСЕП і учасника отримувача здійснюється датою зазначеного календарного дня (тобто кожний вихідний /святковий день розглядається як окремий календарний день, за який формується окремий баланс).
З огляду на прострочення відповідачем оплати товару понад 14 днів, позивач заявив до стягнення з відповідача 0,1% пені в розмірі 14 414,40 грн. та 3% річних в розмірі 1 181,60 грн. (за порушення строків оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних № 79 від 24.01.2024р. та № 92 від 26.01.2024р.).
Здійснюючи перевірку наведеного у позовній заяві розрахунку пені та 3% річних, судом враховується, що відповідно до п. 4.1 договору поставки останнім днем оплати товару на підставі видаткових накладних було 12.02.2024р., відповідно, прострочення оплати товару понад 14 днів відбулось з 13.02.2024р. по 11.03.2024р. включно.
Беручи до уваги вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 14 414,40грн. та 3% річних в розмірі 1 181,60 грн. є обґрунтованими. Відтак, позов у цій частині слід задовольнити.
Щодо позиції відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних з огляду на помилковість їх нарахувань та зменшення пені на 90% до 1 441,44 грн. у зв'язку зі сплатою основної заборгованості, введенням на території України воєнного стану, що негативно вплинуло на ліцензійну діяльність відповідача та належність відповідача до підприємств критичної інфраструктури суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 року по справі №918/116/19).
Суд звертає увагу, що зменшення штрафних санкцій допустимо коли порушення з боку боржника має винятковий характер. Суд враховує поведінку боржника, який поступово періодично у міру надходження грошових коштів сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу (Постанова Верховного суду від 26.09.2019 року) або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду (Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року).
Судом враховується, що нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань. А тому зменшенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року в справі №703/2718/16 та від 19.06.2019 року в справі №646/14523/15.
Разом з тим, суд звертає увагу, що нарахований розмір пені в сумі 14 414,40 грн. не перевищує розмір збитків і не є надмірно високою сумою, яку відповідач не в змозі сплатити за невиконання останнім взятих на себе зобов'язань згідно укладеного Договору.
Повна сплата основної заборгованості після подання позову до суду не може слугувати підставою для зменшення розміру пені, розмір якої було передбачено Сторонами під час укладення договору поставки.
При цьому, належність підприємства відповідача до підприємств критичної інфраструктури, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання зобов'язання за договором поставки або роблять його виконання неможливим.
Посилання відповідача на воєнний стан, як причину негативного впливу на його ліцензійну діяльність, судом до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Форс-мажорні обставини, в тому числі введення воєнного стану, не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог відповідача про відмову в стягненні 3% річних за договором та зменшення розміру пені на 90%. Відтак, позов у частині стягнення 14 414,40 грн. пені та 1 181,60 грн. 3% річних слід задовольнити.
Щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
05.03.2024р. між Позивачем та Адвокатським об'єднанням "Міжнародний правовий консалтинг" (далі - АО „МПК") укладено Договір про надання адвокатських послуг № 05/03/2024/3
Відповідно до п. 3.1 договору сторони встановили, що вартість послуг, що надаються за даним договором визначається Сторонами за результатами їх надання та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг. На умовах передплати замовник сплачує виконавцю 15000 грн. на протязі п'яти календарних днів від дати укладення даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець надає замовнику наступні послуги: розробляє, підписує та подає позовну заяву до суду, представляє інтереси замовника у суду першої інстанції, здійснює збір доказів, необхідних для належного виконання своїх обов'язків за даним договором, представляє інтереси замовника в установах організаціях будь-якої форми власності та державних органах з метою збору доказів по справі, здійснює дії, які необхідні для своєчасного якісного надання послуг за даним договором.
Згідно платіжної інструкції № 1838 від 05.03.2024 року Позивач перерахував АО "МПК" 15000 грн.
В позовній заяві Позивач вказував, що сума в розмірі 15000 грн. нарахована за 10 годин роботи адвоката (1500 грн. за 1 годину).
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши подані Позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку про те, що заявлена сума судових витрат на правову допомогу не є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг.
Також, суд зазначає, що враховуючи кількість сторін, предмет спору, обсяг доказів, ступінь важкості справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, підготовка позовної заяви, заяви про закриття частини позовних вимог, участь в декількох судових засіданнях, не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей. Також судом враховується, що Відповідач сплатив Позивачу суму основної заборгованості під час розгляду даної справи.
За таких обставин, очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною, а розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 5 000,00 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - суд відмовляє.
Щодо витрат по оплаті судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Приймаючи до уваги закриття провадження у справі № 924/290/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу в сумі 514 800,00 грн., сума судового збору в пропорційному розмірі 4 927,98грн., сплачена ТОВ "Торговий дім "ЮСК" при поданні позовної заяви до суду на підставі платіжної інструкції № 1835 від 05.03.2024р. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Залишок судових витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем при поданні позовної заяви покладаються на відповідача згідно приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Провадження у справі в частині стягнення 514 800,00 грн. основної заборгованості та 3,14 грн. 3% річних закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЮСК" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 20а, код. ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 927,98 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 98 коп.) сплачений відповідно до платіжної інструкції № 1835 від 05.03.2024р.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 0411, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Хмельницької філії "Газорозподільні мережі в Україні" (29019, м. Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 45346599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЮСК" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 20а, код. ЄДРПОУ НОМЕР_1) 14 414,40 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 40 коп.) пені, 1 181,60 (одна тисяча сто вісімдесят одна гривня 60 коп.) 3 % річних, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн. (п'ять тисяч 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 26.07.2024р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 1 прим.
1 прим - до справи,
2- позивачу код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на ел. ІНФОРМАЦІЯ_1
3- представнику позивача Черниш О.М. на ел. ІНФОРМАЦІЯ_2
4- відповідачу на ел. ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4
5- представнику відповідача Очколяс О.В. на ел. od005135@gmail.com