Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1855/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85)
до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64340, Ізюмський р-н., Харківська обл., с. Оскіл, вул. Слобідська, 1)
про стягнення 15354,87 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про стягнення 15354,87 грн., з яких: основний борг за поставлену електричну енергію у розмірі 3530,20 грн., 15 % річних у розмірі 11305,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 519,31 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленої електричної енергії в грудні 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.
При цьому, суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 03.06.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було вручено відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 по справі №922/1855/24 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач, постачальник), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 №1344, уклало договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Відділом освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (надалі - відповідач, споживач).
ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р. (зі змінами), ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р.
Пунктом 7 постанови НКРЕКП №1344 передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з п.п. 5 п. 5.4.2 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному веб-сайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
Отже, з 27.12.2018 ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії" на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розмістив: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції.
Матеріали справи свідчать, що відповідач приєднався до договору на умовах публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2023 та Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", а також підписав протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника "останньої надії".
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Умовами пункту 3.6. договору погоджено, що початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, з відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Згідно пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживання (площадками вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
Крім того, 25.09.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Матеріали справи також свідчать, що листом №56к-01/04-3567 від 18.11.2022 АТ "Харківобленерго" повідомило позивача, що відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії здійснює постачальник "останньої надії" з 21.11.2022.
Згідно звітів АТ "Харківобленерго", позивачем складено акти купівлі-продажу електроенергії та рахунки за розрахунковий період грудень 2022 р. - листопад 2023 р.
За грудень 2022: згідно звіту АТ "Харківобленерго", позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії №032718 від 31.12.2022 за яким відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 632 кВт*год на суму 3530,20 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/012/40241 від 13.01.2023 р., які надсилались на електронну адресу відповідача.
За січень 2023: згідно підписаного відповідачем Акту купівлі-продажу №034894 від 31.01.2023 останнім спожито електричну енергію в обсязі 7154 кВт*год на суму 43269,79 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/001/42429 від 14.02.2023, які 14.02.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно з платіжною інструкцією №166.
За лютий 2023: згідно підписаного відповідачем Акту купівлі-продажу №037440 від 28.02.2023 останнім спожито електричну енергію в обсязі 2362 кВт*год на суму 14869,15 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О02/44988 від 15.03.2023, які 15.03.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено згідно платіжної інструкції №165.
За березень 2023: згідно підписаного Акту купівлі-продажу електроенергії №038478 від 31.03.2023 відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 9197 кВт*год на суму 55465,08 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О03/46053 від 10.04.2023, які 10.04.2024 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно платіжної інструкції №164.
За квітень 2023: згідно підписаного Акту купівлі-продажу електроенергії №040359 від 30.04.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 3450 кВт*год на суму 18763,85 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О04/47957 від 12.05.2023, які 12.05.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно платіжної інструкції №163.
За травень 2023: згідно підписаного Акту купівлі-продажу електроенергії №042032 від 31.05.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1418 кВт*год на суму 7040,60 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О05/49637 від 13.06.2023, які 13.06.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно платіжної інструкції №160.
За червень 2023: згідно підписаного Акту купівлі-продажу електроенергії №043363 від 30.06.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 941 кВт*год на суму 4460,26 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О06/50989 від 10.07.2023, які 10.07.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно платіжної інструкції №161.
За липень 2023: згідно підписаного акту купівлі-продажу електроенергії №044504 від 31.07.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1655 кВт*год на суму 8415,95 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О07/52144 від 10.08.2023, які 10.08.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.09.2023 згідно платіжної інструкції №162.
За серпень 2023: згідно акту купівлі-продажу №045984 від 31.08.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 457 кВт*год на суму 2685,01 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О08/53621 від 13.09.2023, які 13.09.2023 надіслано на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 11.10.2023 згідно платіжної інструкції №174.
За вересень 2023: згідно підписаного акту купівлі-продажу електроенергії №047215 від 30.09.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1340 кВт*год на суму 8930,75 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О09/54854 від 11.10.2023, які надіслано 11.10.2023 на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 16.12.2023 згідно платіжної інструкції №241.
За жовтень 2023: згідно акту купівлі-продажу електроенергії №048851 від 31.10.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1229 кВт*год на суму 7752,42 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О10/56511 від 10.11.2023, які надіслано 10.11.2023 на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 16.12.2023 згідно платіжної інструкції №242.
За листопад 2023: згідно акту купівлі-продажу електричної енергії №050832 від 30.11.2023, відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 2860 кВт*год на суму 19511,40 грн. та виставлено рахунок №000043186863/19/О11/58526 від 11.12.2023, які надіслано 11.12.2023 на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було оплачено 27.12.2023 згідно платіжної інструкції №254.
Позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе зобов'язань за спірним договором та поставлено відповідачу електричну енергію за спірний період. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач сплатив по рахункам за січень-листопад 2023 р., але з порушенням строку оплати, а тому заборгованість за спожиту електричну енергію перед позивачем в грудні 2022 в обсязі 632 кВт*год становить 3530,20 грн.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №44/11-003267 від 27.07.2022 з викладенням правових та фактичних підстав звернення, в якій вимагав сплатити заборгованість.
Відповідачем у листі №01-33/31 від 16.02.2024 повідомлено позивача про не виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині порушення строків оплати за договором (пункту 8.1. договору) на загальну суму 21307,01 грн., зокрема: січень 2021 р. - 17776,81 грн. та грудень 2022 р. - 3530,20 грн. Разом з тим, відповідачем у листі зазначено про згоду сплатити заборгованість за рішенням суду.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 5 частини 3 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енрегії" унормовано, що оператор системи розподілу зобов'язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених регулятором.
Листом №56к-01/04-3567 від 18.11.2022 АТ "Харківобленерго" повідомило позивача, що відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії здійснює постачальник "останньої надії" з 21.11.2022.
Матеріалами справи свідчать, що згідно звіту АТ "Харківобленерго", позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії №032718 від 31.12.2022 відповідно до якого відповідачем було спожито електричну енергію в обсязі 632 кВт*год на суму 3530,20 грн., та виставлено рахунок №000043186863/19/012/40241 від 13.01.2023 р., які надсилались на електронну адресу відповідача.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до умов пункту 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно пункту 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Натомість матеріали справи свідчать, що заборгованість за вказаним рахунком №000043186863/19/012/40241 від 13.01.2023 р. на суму 3530,20 грн., відповідачем на користь позивача не сплачена.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мало місце листування щодо вказаної заборгованості та відповідачем у листі №01-33/31 від 16.02.2024 підтверджено наявність заборгованості, зокрема, за грудень 2022 р. у розмірі 3530,20 грн. та повідомлено про згоду її сплати за рішенням суду.
Частиною 1 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахованої заборгованості за поставлену електричну енергію за грудень 2022 р. у розмірі 3530,20 грн. суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір заборгованості є обґрунтованим, доведеним матеріалами справи, визнаним відповідачем.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку вартості поставленої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 3530,20 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 15 % річних у розмірі 11305,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 519,31 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції №5 передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 15 % річних у розмірі 11305,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 519,31 грн., суд зазначає, що нарахування відповідають вимогам законодавства та встановленим обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 15 % річних у розмірі 11305,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 519,31 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог та вказували б на відсутність перед позивачем підтвердженої матеріалами справи заборгованості та необхідність її сплати.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (64340, Ізюмський р-н., Харківська обл., с. Оскіл, вул. Слобідська, 1, код ЄДРПОУ 43186863) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) основний борг за поставлену електричну енергію у розмірі 3530,20 грн., 15 % річних у розмірі 11305,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 519,31 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "29" липня 2024 р.
Суддя Г.І. Сальнікова