25 липня 2024 рокуСправа № 921/150/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницька Н.В.
за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.
розглянув заяву ОСОБА_1 б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024) про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_2 у справі №921/150/24
за заявою боржника ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2
про неплатоспроможність фізичної особи
За участі представників:
Кредитора: не прибув;
боржника: не прибув;
керуючий реструктуризацією: Деяк Я.М.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Суть справи: Фізична особа ОСОБА_2 звернулася на підставі ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.05.2024 відкрито провадження у справі №921/150/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича та призначено попереднє засідання на 08.07.2024 о 10:00 год.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 09.05.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та встановлено строк для звернення до суду з вимогами кредиторів до 09.06.2024
12.06.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024), яку відправлено засобами поштового зв'язку 07.06.2024 (згідно відмітки на поштовому конверті) про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_2 в сумі 233 424,61 грн (в тому числі 200 000,00 грн - заборгованість з повернення позики, 33 424,61 грн - заборгованість за процентами). До заяви також додано докази в підтвердження сплати заявником судового збору в розмірі 6056,00 грн.
Ухвалою від 17.06.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024) про визнання кредиторських грошових вимог до розгляду та призначено розгляд заяви на 08.07.2024 на 10 год. 00 хв.
20.06.2024 від представника ОСОБА_2 адвоката Ганчука Г.В. надійшла заява за результатами розгляду вимог кредиторів б/н від 19.06.2024 (вх. №4878), у якій просить суд заяву ОСОБА_1 задовольнити, визнати ОСОБА_1 кредитором у справі №921/150/24 з грошовими вимогами на суму 233 424,61 грн (в т.ч. 200000,00 грн - заборгованість з повернення позики, 33 424,61 грн - заборгованість за процентами).
25.06.2024 до суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого/керуючого реструктуризацією Деяка Я.М. про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 від 07.06.2024 (вх.№5015), відповідно до якого просить суд визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 в сумі 233424,61 грн.
Кредитор ОСОБА_1 в судове засідання не прибув.
Боржник та представник боржника в судове засідання 25.07.2024 не з'явилися, а також представник боржника не взяв участь в режимі відеоконференції.
Керуючий реструктуризацією Деяк Я.М. в судове засідання 25.07.2024 з'явився. Зазначив, що кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 розглянуто та визнано вимоги повністю у заявленій сумі, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Розглянувши заяву б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024) ОСОБА_1 про визнання кредиторських (грошових) вимог, заслухавши керуючого реструктуризацією, судом встановлено наступне.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Як вже зазначалось вище, згідно оприлюдненого оголошення від 09.05.2024 строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника включно до 09.06.2024.
12.06.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024), яку відправлено засобами поштового зв'язку 07.06.2024 (згідно відмітки на поштовому конверті) про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_2 в сумі 233 424,61 грн (в тому числі 200 000,00 грн - заборгованість з повернення позики, 33 424,61 грн - заборгованість за процентами).
Отже, заява ОСОБА_1 подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Частинами другою, третьою статті 640 ЦК України передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Із заяви вбачається, що 11 квітня 2022 року між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ОСОБА_2 , як Позичальником, було укладено договір позики (далі Договір) згідно пункту 1.1. якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі установленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю та сплатити проценти у розмірі, в строк та на умовах визначених у цьому Договорі.
Сума позики за договором становить 200 000,00 грн, які Позикодавець надав, а Позичальник отримав готівковими коштами, що підтверджується в пункті 3.1. Договору.
Також, Договором передбачено нарахування процентів у розмірі 10 (десять) % річних на залишок неповерненої суми позики, починаючи із 01 травня 2022 року (пункт 2.2.).
За пунктами 5.1. та 5.2. Договору Позичальник зобов'язався здійснювати повернення позики рівними частинами в сумі 10 000,00 грн на місяць із одночасною сплатою процентів нарахованих на залишок заборгованості за позикою починаючи із місяця наступного за місяцем укладення договору. Повернення суми позики та процентів здійснюється відповідно додатку №1 до цього Договору "Графік погашення позики", що є невід'ємною частиною згаданого договору позики.
Взятого на себе обов'язку ОСОБА_2 виконано не було, повернення позики та виплати процентів за нею не здійснено внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 233424,61 грн, яка складається із 200 000,00 грн - заборгованість з повернення позики; 33424,61 грн - заборгованість за процентами.
15.02.2024 ОСОБА_1 було пред'явлено ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного зобов'язання у якій здійснено розрахунок боргу та вказано актуальні реквізити позикодавця для його погашення.
Проте, вимога ОСОБА_1 про виконання порушеного зобов'язання від 15.02.2024 року залишилася без виконання, а грошове зобов'язання зі сторони ОСОБА_2 залишилося непогашеним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов'язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі 6-50цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18).
Згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Пунктом 3.1. укладеного 11 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договором позики закріплено, що Позикодавець надав, а Позичальник отримав суму позики готівковими коштами.
Отже, умови договору позики підтверджують, що укладаючи цей договір сторони засвідчили факт передачі грошових коштів.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2022 року у справі № 159/1519/21 (провадження № 61-2290св22).
В оцінці умов договору про передачу грошових коштів за договором позики до його підписання сторонами необхідно враховувати і правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18 (провадження № 12-145гс19).
Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18 та Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №757/19063/20-ц містять правовий висновок, що підтвердженням передачі грошових коштів є безпосередньо пункт договору позики, в якому сторони погодили, що передача позики здійснена, а тому такий пункт договору є за своєю суттю розпискою. Під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом.
У пункті 7.36 постанови від 08.09.2020 року у справі №916/667/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що включення в договір положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.
За таких умов, можна стверджувати, що сторони договору позики на власний розсуд визначили його умови, у яких підтвердили факт передачі суми позики від позикодавця позичальнику. Підписуючи договір позики, позичальник погодився з умовами договору, у тому числі щодо суми позики та факту передачі грошових коштів за цим договором до його підписання.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Як визначено статтею 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та перевіривши розрахунок ОСОБА_1 щодо заборгованості, суд вважає вірно обрахованою, обґрунтованою та підтвердженою належними доказами заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 233 424,61 грн.
Згідно заяви за результатами розгляду вимог кредиторів б/н від 19.06.2024 (вх. №4878) боржник визнає наявну заборгованість.
Також, керуючим реструктуризацією розглянуто кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 , визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог (вх. №5021 від 25.06.2024).
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 відносно боржника ОСОБА_2 є обґрунтованими, підлягають визнанню в сумі 233 424,61 грн та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 233 424,61 грн (в тому числі: 200 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (позика) та 33 424,61 грн - заборгованість за процентами) - друга.
Згідно ч.2 ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
ОСОБА_1 за подання заяви б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024) про визнання кредиторських (грошових) вимог сплачено судовий збір в сумі 6056,00 грн, згідно квитанції ID: 8439-8843-4354-8924 від 07.06.2024.
Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн, сплачені згідно квитанції ID: 8439-8843-4354-8924 від 07.06.2024 відшкодовуються у повному обсязі боржником до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
1. Заяву б/н від 07.06.2024 (вх.№4696 від 12.06.2024), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 про визнання кредиторських (грошових) вимог - задоволити.
2. Визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до боржника фізичної особи ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 05.02.2020, орган № 6110) у сумі 233 424,61 грн - заборгованість та в сумі 6056,00 грн - судовий збір.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- в сумі 6056,00 грн - судовий збір за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- в сумі 233 424,61 грн, в тому числі: 200 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (позика) та 33 424,61 грн - заборгованість за процентами (вимоги другої черги).
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Деяку Я.М. внести до реєстру вимог кредиторів конкурсні грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до боржника фізичної особи ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 05.02.2020, орган № 6110) у сумі 233 424,61 грн - заборгованість та в сумі 6056,00 грн. - судовий збір.
4. Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
5. Ухвалу надіслати: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ; адвокату Ганчуку Григорію Володимировичу, арбітражному керуючому Деяку Ярославу Михайловичу відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.
Ухвалу підписано 29 липня 2024 року.
Суддя Н.В. Охотницька