вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" липня 2024 р. Справа № 14/312
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,
за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 14/312
за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Міністерства енергетики України,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації,
2. Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт",
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
у судовому засіданні приймали участь:
від прокуратури - Гіліс І.В.
від позивача - Вакуляк Ю.А. (самопредставництво) (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи на стороні позивача - Слуценко Р.П. (самопредставництво) (в режимі відеоконференції);
від Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації - не з'явився;
від Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" - не з'явився.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у справі № 14/312 у задоволенні позову заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, та витребування частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" і передачу їх Фонду державного майна України відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 року у справі № 14/312 залишено без змін.
24 червня 2024 року до Господарського суду Рівненської області від заступника Генерального прокурора України надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 14/312.
Ухвалою суду від 1 липня 2024 року заяву заступника Генерального прокурора України прийнято до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами, розгляд заяви призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 липня 2024 року на 12:00 год.
9 липня 2024 року від представника Міністерства енергетики України на адресу суду надійшла заява від 04.07.2024 року № 26/17-17.2-16113 про заміну сторони, в якій просив замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство палива та енергетики України) (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37471933) у справі № 14/312 на Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996).
12 липня 2024 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на адресу суду надійшло клопотання від 09.07.2024 року № 26/17-17.2-16484 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому просив забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 22.07.2024 року о 12:00 год., та усіх наступних судових засідань по даній справі в режимі відеоконференції. Використати підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС https://vkz.court.gov.ua/ ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Слуценко Роман Петрович, НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 , Рева Валерія Андріївна, НОМЕР_2).
Ухвалою суду від 15 липня 2024 року клопотання представника Міністерства енергетики України від 09.07.2024 року № 26/17-17.2-16484 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 14/312, призначене на "22" липня 2024 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Міністерства енергетики України. Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 14/312 провести в режимі відеоконференції за участі представника Міністерства енергетики України.
18 липня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 17.07.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив здійснювати розгляд справи № 14/312 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у Фонді державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) із застосуванням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/) (ІНФОРМАЦІЯ_3).
Ухвалою суду від 18 липня 2024 року заяву представника Фонду державного майна України від 17.07.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 14/312, призначене на "22" липня 2024 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Фонду державного майна України. Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 14/312 провести в режимі відеоконференції за участі представника Фонду державного майна України.
22 липня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення від 19.07.2024 року, в яких просить задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 року у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року заяву представника Міністерства енергетики України від 04.07.2024 року № 26/17-17.2-16113 про заміну сторони у справі № 14/312 задоволено та постановлено замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство палива та енергетики України) на його правонаступника - Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37552996).
У судове засідання 22 липня 2024 року з'явилися представники позивача та третьої особи на стороні позивача, а також прокурор у справі. Прокурор у справі підтримав подану заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та наполягав на її задоволенні. Представник позивача просив задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 року у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами. Представник третьої особи на стороні позивача підтримав позицію прокурора та представника позивача.
Відповідач у судове засідання 22 липня 2024 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 01.07.2024 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс". В той час про причини неявки суд не повідомив.
Крім того треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації та Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" у судове засідання 22 липня 2024 року також не з'явилися. З метою належного повідомлення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації та Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" про час, дату та місце розгляду справи, судом було здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Як вбачається з матеріалів справи № 14/312 місцезнаходження третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації та Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" є Російська Федерація.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.92 р.
Згідно вищезазначеної угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" суди, органи та установи системи правосуддя в умовах воєнного стану діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та Законами України.
За зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того за повідомленням Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеним 25.02.2022 на своєму офіційному сайті, припинено поштове співробітництво з поштою Росії, посилки та перекази в цю країну не приймаються.
Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 року № 91935/114287-22-22/12.1.1 "Щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року" повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 року №100817/98748-22-22/12.1.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 323 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Згідно з ч. 15 ст. 32 ГПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рішення, що переглядається, ухвалено відповідно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.
Суд, дослідивши матеріали заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 14/312, дійшов висновку про її відповідність вимогам ст. 322 ГПК України, та наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Розглянувши заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи на стороні позивача, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у справі № 14/312 у задоволенні позову заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, та витребування частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" і передачу їх Фонду державного майна України відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 року у справі № 14/312 залишено без змін.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у справі № 14/312 обґрунтовано тим, що ділянка нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова ніяк не пов'язана з нафтопродуктопроводом Самара-Західний напрямок, оскільки є іншим об'єктом. Спірна частина нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова не належала відповідачу, а матеріали справи не містять доказів її фактичного існування. Внаслідок переробки частини нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить територією України, було створено нову річ, яка є власністю відповідача. Інша лінійна частина вказаного нафтопродуктопроводу належить відповідачу як приналежність технологічних об'єктів, які зареєстровано на праві власності за відповідачем, і він не є магістральним. При цьому щодо ділянки трубопроводу Самара-Західний напрямок судом відмовлено на підставі наданих висновків інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 року.
Так, враховуючи висновки експертизи, господарський суд у рішенні від 30.08.2017 року вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 332 Цивільного кодексу України якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. Тому власником частини нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, є відповідач, а не держава в особі позивача. Крім того відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" об'єкти магістрального трубопровідного транспорту, побудовані за кошти комунальних підприємств або приватних суб'єктів господарювання, належать таким комунальним підприємствам або приватним суб'єктам господарювання на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.01.1981 року № 1 об'єктом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами можуть бути рішення суду незалежно від виду провадження, ухвали суду першої інстанції (про відмову в прийнятті заяви, закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду та з інших питань, якщо вони перешкоджають подальшому рухові справи), що набрали законної сили.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 320 ГПК України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 підставою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 1440/2291/18 (постанова від 04.02.2021 року).
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: наявність на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу; мають істотне значення для правильного вирішення спору.
У справі № 14/312 такою нововиявленою обставиною є факт надання завідомо неправильного висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 року.
Так, вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2024 року у справі № 991/8131/21 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченою ОСОБА_1 , визнано її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг на строк 1 рік, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 1 рік.
Ухвалою суду від 18.04.2024 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 384 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи повідомлена про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, що підтверджується її особистим підписом, достовірно знаючи, що складений нею висновок інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 року у справі № 14/312 містить неправдиві відомості, особисто підписала його як голова експертної комісії, а отже як особа, яка надає послуги експерта.
Вирок набрав законної сили 20.05.2024 року.
Зазначеним вироком встановлено, що під час проведення експертизи ОСОБА_1 було з'ясовано, що указаний трубопровід є магістральним, він не є новоствореним об'єктом, а був побудований (в основному) під час існування СРСР.
Водночас у подальшому, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди для ДП "ПрикарпатЗахідтранс", у порушення пунктів 2.2, 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, ОСОБА_1, діючи в інтересах ДП "ПрикарпатЗахідтранс", змінила указаний висновок, у якому зазначила, що:
- частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, яка проходить територією України, була побудована (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, своєчасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об'єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримується відповідачем, фактично є новим об'єктом, переробленим за його кошти;
- до складу магістральних трубопроводів входять головні насосні станції, які розташовані, як правило, на майданчиках постачальників нафтопродуктів, проміжні насосні станції і кінцеві насосні станції. Проте на трасі нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить територією України, відсутні головна і кінцева насосні станції, а є тільки проміжні, а об'єкти, що знаходяться у віданні ДП "ПрикарпатЗахідтранс", є нафтопродуктопроводом, який не є магістральним, оскільки не функціонує як єдина система та не може бути використана за призначенням у розриві з іншими частинами нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, які перебувають поза межами України;
- розташована на території України ділянка вказаного нафтопродуктопроводу по суті є лише об'єктом магістрального трубопровідного транспорту, який функціонує у нормальному технологічному режимі завдяки реконструкції /технічного переоснащення/ поліпшенням, зробленим ДП "ПрикарпатЗахідтранс" за його кошти.
За результатами проведеної експертизи висновок від 20.03.2017 року у наведеній редакції 28.04.2017 року направлено до Господарського суду Рівненської області.
Отже, факт надання завідомо неправильного висновку експерта існував на момент розгляду справи до ухвалення судового рішення.
В той час про факт завідомо неправильного висновку експерта від 20.03.2017 року, яке лягло в основу судового рішення, не могло бути відомо ні прокурору, який пред'явив позов, ні суду, що розглядав справу. На час ухвалення рішення від 30.08.2017 року суд не мав можливості врахувати вказану обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки про її існування стало відомо після ухвалення судового рішення за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні та винесення вироку в справі № 991/8131/21.
Крім того до моменту надання суду зазначеного висновку експерта матеріалами справи було підтверджено про те, що нафтопродуктопровід Самара-Західний напрямок належав до загальносоюзної власності СРСР, у встановленому законом порядку будь-яким органам або організаціям незалежно від форм власності не передавався, є магістральним трубопровідним транспортом, та відповідно до ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" є державною власністю України. Виходячи із статусу вказаного нафтопродуктопроводу він не міг належати до об'єктів права інших форм власності.
Південно-Західне підприємство магістральних нафтопродуктопроводів концерну "Роснафтопродукт", не будучи власником майна, не мало права передавати Прикарпатському управлінню "Прикарпаттранснафтопродукт" об'єкти нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, а могло розпоряджатися лише майном, яке знаходилось у його власності, а не державним майном, що перебувало у загальносоюзній власності та яке віднесено до державної власності Україна за законом.
Крім того, відповідно до Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом. Магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України.
Таким чином, факт надання завідомо неправильного висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 року має істотне значення для правильного вирішення спору в зазначеній справі, оскільки внаслідок покладення його в основу судового рішення від 30.08.2017 року частина магістрального нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок вибула з державної власності.
Вказана обставина є нововиявленою, має суттєве значення для вирішення справи, вона достовірно встановлена особливим процесуальним способом і є такою, що вказує на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили.
За своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27 - 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004 року).
Факт надання завідомо неправильного висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 року є нововиявленою обставиною відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 320 ГПК України, а його наявність має істотне значення для правильного вирішення спору.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але не були відомі особам, які беруть участь у справі, а стали відомі тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі № 910/30/19).
Згідно зі ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 14/312 та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у справі № 14/312.
На запитання суду, які були поставлені у судовому засіданні 22.07.2024 року представнику позивача та прокурору у справі, а саме: яка протяжність нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України?; яка протяжність нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України?; хто є балансоутримувачем та власником нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України?; чи використовується нафтопродуктопровід Грозний-Армавір-Трудова на даний час? - останніми було зазначено про неможливість надання відповідей на вказані питання на даний час.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 325 ГПК України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах (ч. 7 ст. 325 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Згідно ч. 2 ст. 181 ГПК України дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
На підставі ст. 181 ГПК України суд вважає за необхідне призначити у справі підготовче засідання.
Враховуючи, наявність значного обсягу доказів у даній справі, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також задля досягнення мети господарського судочинства, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи доцільно здійснити за правилами загального позовного провадження.
Так, приписами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Беручи до уваги вищевказані правові норми, а також неможливість представником позивача та прокурором у справі надати відповіді на поставлені судом питання, для з'ясування всіх обставин справи суд вважає за необхідне запропонувати позивачу та прокурору надати суду: дані щодо протяжності нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України; дані щодо протяжності нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України; дані про те, хто є балансоутримувачем та власником нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України; дані чи використовується нафтопродуктопровід Грозний-Армавір-Трудова на даний час.
З метою належного повідомлення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації та Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" про час, дату та місце розгляду справи, з'ясування позиції останніх з приводу даного спору, повідомлення їх про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що подальший розгляд справи буде здійснюватися у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Керуючись ст. ст. 120, 181, 234, 235, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 14/312 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у справі № 14/312 - скасувати.
3. Подальший розгляд справи № 14/312 здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі.
4. Підготовче засідання призначити на "05" вересня 2024 р. на 11:00 год.
5. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 16.
6. Запропонувати позивачу та прокурору подати до суду:
- дані щодо протяжності нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України;
- дані щодо протяжності нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України;
- дані про те, хто є балансоутримувачем та власником нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України;
- дані чи використовується нафтопродуктопровід Грозний-Армавір-Трудова на даний час.
7. Викликати учасників справи у підготовче засідання.
8. При направленні у підготовче засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст. 60 ГПК України документи, що підтверджують повноваження представників.
9. Звернути увагу сторін, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
10. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала набирає законної сили 22 липня 2024 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Політика Н.А.