65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/818/22
За позовом: Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ - 01125821, електронна адреса: udp_t@udp.izmail.uptel.net)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" (54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.129В, кв.36, код ЄДРПОУ - 41071408, електронна адреса: office@grain-ts.com)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.
Представники сторін:
Від позивача: Тімакіна Л.В. - на підставі ордеру серії АІ №1655290 від 11.07.2024р. ;
Від відповідача: Жук Ю.В. - на підставі ордеру серії ВТ №1038710 від 04.08.2023р..
СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 позовні вимоги ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" до ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 7 784 209 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн 80 коп., пеню у розмірі 612 400 грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 526 634 грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 134 749 грн 37 коп. У задоволенні стягнення судових витрат у розмірі 1 850 грн відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023р. рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11.07.2023р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023р. у справі №916/818/22 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 залишено в силі.
На примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 та постанови Верховного Суду від 11.07.2023р. судом видано відповідні накази щодо примусового виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023р. відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 терміном на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили (до 11.01.2024р.).
21 травня 2024р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 за нововиявленими обставинами. В обгрунтування заяви відповідач зазначив, що 24.04.2024р. Торгово-промисловою палатою України було надано Висновок №1001/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у якому зроблено висновки про те, що повномасштабним вторгненням Російської Федерації, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час, військовою агресією Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупацією міста Херсон з 01.03.2022р. по 11.11.2022р., де на території Затону №5 перебували баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021, окремі з них виявлено напівзатопленими; повною загибеллю баржі BS-016 внаслідок ракетного удару держави-агресора ; бойовими діями в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку із цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022р. №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу ( баржа BS-011 знаходиться в районі 3-4 коліна каналу БДЛК траверзу порту «Очаків» та баржа BS-013 пришвартована до причалу 4 морського терміналу ЕВТ СМП «Ольвія», станом на 08.04.2024р. не експлуатуються) є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.
Крім того, Торгово-промислова палата України у висновку зазначила, що за законодавством України, а саме: ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони за цим висновком - ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", вимагати звільнення від оплати, встановленої за Договором про користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., укладеним 03.08.2021р. між ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" (Фрахтувальник), за період, протягом якого Фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в п.1 цього Висновку, а саме: з 24.02.2022р.
Таким чином, як зазначає ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", обставина неможливості використання орендованих барж у період з 24.02.2022р. по теперішній час існувала на час винесення Господарським судом Одеської області рішення від 29.09.2022р. у справі №916/818/22, однак отримала документальне підтвердження та стала фактично відомою відповідачу лише після отримання Висновку Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р.
Заявник зазначає, що приймаючи рішення у справі №916/818/22 Господарський суд Одеської області не досліджував та не розглядав докази, що стосуються неможливості використання об'єкту оренди, у зв'язку із чим відповідач вважає, що зазначена обставина, встановлена Висновком Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р. нововиявленою обставиною у розумінні ст.320 ГПК України.
Також, заявник зазначив, що ним не пропущено встановлений ст.321 ГПК України строк звернення до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 за нововиявленими обставинами, адже Висновок Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р. було отримано лише після цієї дати, а заяву подано до суду 21.05.2024р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024р. заяву ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, судове засідання щодо розгляду заяви призначено на 11.06.2024р. Ухвалою суду від 11.06.2024р. відкладено розгляд заяви на 08.07.2024р. Ухвалою суду від 08.07.2024р. відкладено розгляд заяви на 16.07.2024р.
Судове засідання, призначене судом на 16.07.2024р. не відбулося у зв'язку із відсутністю електропостачання у залі судових засідань №16 Господарського суду Одеської області. Ухвалою суду від 16.07.2024р. призначено судове засідання щодо розгляду заяви на 18.07.2024р.
18 липня 2024р. від позивача по справі - ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", надійшла заява по суті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у кій позивач погодився з Висновком Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р. щодо наявності надзвичайних, непередбачуваних та невідворотних обставин, які не залежать від волі, бажань та дій сторін, що неможливості ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" не могло користуватися барж BS-010, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS -020, BS-021 у період з 24.02.2022р.
Заявник - ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", у судових засідання заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 підтримує, наполягає на перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
Позивач - ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", у письмовій заяві, що надійшла до суду 18.07.2024р., проти задоволення заяви не заперечує, посилаючись на те, що дійсно у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" не могло користуватися баржами BS-010, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS -020, BS-021 у період з 24.02.2022р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи матеріали справи, об'єктивні причини, які унеможливлювали проведення судових засідань, суд вважає, що у даному випадку справу №916/818/22 було розглянуто у розумні строки.
Розглянув заяву ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22, виходячи з матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку:
За приписами ч.ч. 1,2,4,5 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема, з підстави, визначеної п. 1 ч.2 ст. 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
За приписами ст. 325 ГПК України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Як вбачається з тексту заяви ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22, що надійшла до Господарського суду Одеської області 21.05.2024р. (вх.№2-848/24), підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" вважає наявність Висновку Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р., яким встановлено наявність надзвичайних, непередбачуваних та невідворотних обставин, які не залежать від волі, бажань та дій сторін, щодо неможливості ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" користуватися баржами BS-010, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS -020, BS-021 у період з 24.02.2022р.
Суд вважає за необхідне зауважити, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Як вбачається з доданого до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами Висновку Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р., Торгово-промисловою палатою було встановлено, що повномасштабним вторгненням Російської Федерації, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час, військовою агресією Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупацією міста Херсон з 01.03.2022р. по 11.11.2022р., де на території Затону №5 перебували баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021, окремі з них виявлено напівзатопленими; повною загибеллю баржі BS-016 внаслідок ракетного удару держави-агресора; бойовими діями в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку із цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022р. №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу (баржа BS-011 знаходиться в районі 3-4 коліна каналу БДЛК траверзу порту «Очаків» та баржа BS-013 пришвартована до причалу 4 морського терміналу ЕВТ СМП «Ольвія», станом на 08.04.2024р. не експлуатуються) є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.
Отже, обставини неможливості користування відповідачем об'єктом оренди існували під час розгляду справи, але не могли бути відомі заявникові у зв'язку із відсутністю доступу місця розташування барж. Крім того, зазначені обставини мають істотне значення для вирішення спору по суті, адже, врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22.
Позивач у справі зазначає, що 03.08.2021р. між ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (Управитель), та ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" (Фрахтувальник), укладено Договір користування активами (майном) №49/391 СЭФ, відповідно до умов якого ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" надало, а ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" прийняло в тимчасове платне користування майно, а саме баржі: BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS-20, BS-21, що підтверджується актом приймання-передавання активів (майна) від 04.08.2021р., актом вводу в експлуатацію від 10.08.2021р., актами вводу в експлуатацію від 12.08.2021р., актом приймання-передавання активів (майна) від 05.08.2021р., актом вводу в експлуатацію від 05.08.2021р.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 11 Договору Фрахтувальник оплачує Управителю вартість за користування судном за календарний місяць, як вказано в боксі 21 Договору, починаючи з дати підписання акта вводу судна в експлуатацію (як зазначено у ст.2 цього Договору). Оплата по договору продовжується до дати, коли судно повертається його Управителю. Неповна доба рахується пропорційно частині доби. Фактор часу є істотним відносно платежів по даному договору (d)
Згідно пункту 1.1. Додатка №1 до Договору плата за користування судами складає 4 785 грн 48 коп. без врахування ПДВ-20%, що еквівалентно 150 Євро без ПДВ згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.08.2021р. (1€ = 31,9032 грн.) за добу (не повні рахуються пропорційно) в період з 03.08.2021р. по 03.08.2023р. включно за кожне судно, передане в користування по даному Договору.
Відповідно до п. 1.2. Управитель виставляє рахунок в національній валюті України з застосуванням офіційного курсу Євро, який визначається згідно передбаченим законодавством України порядком встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, який публікується на офіційному сайті НБУ www.bank.gov.ua на дату виставлення рахунку. ПДВ нараховується відповідно законодавству України.
Пунктом 1.3. Додатка №1 до Договору встановлено, що Управитель виставляє рахунок до 5 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.
Згідно п. 1.5. Додатка № 1 до Договору плата за користування судном сплачується щомісячно до 10 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.
Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" було виставлено відповідачу наступні рахунки: №31063/21 від 31.12.2021р. на суму 1 380 384 грн 88 коп.; №30065/22 від 31.01.2022р. на суму 1 429 788 грн; 30148/22 від 28.02.2022р. на суму 1 337 442 грн 64 коп.; №30241/22 від 31.03.2022р. на суму 1 454 621 грн 18 коп.; №30442/22 від 1 325 674 грн 08 коп.; №30547/22 від 31.05.2022р. на суму 1 406 298 грн 40 коп.
За твердженнями позивача, ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" неналежним чином виконуються свої обов'язки за Договором, зокрема, в частині достатнього та своєчасного здійснення плати за користування відповідними баржами.
Так, враховуючи часткові оплати, а саме: 150 000 грн 17.01.2022р., 200 000 грн - 01.02.2022р., 200 000 грн - 03.02.2022р., за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7 784 209 грн 18 коп.
Порушення умов Договору позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" заборгованість у розмірі 7 784 209 грн 18 коп.
При цьому, позивач погодився із Висновком Торгово-промислової палати України №1001/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Позивач зазначив, що відповідно до ст.11 (е) Договору усяка затримка в платежах надає право Управи телю на отримання інтересу згідно бокса 22 Договору та нарахуванню подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченої заборгованості за весь час затримання.
Крім того, позивач посилається на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу' кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуван ням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або зако ном.
На підставі зазначеного, позивач нарахував пеню у розмірі 612 400 грн 87 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн 80 коп. та інфляційні втрати у розмірі 526 634 грн 98 коп., які просить стягнути на свою користь у зв'язку з порушенням ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" умов Договору.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 21.02.2022р. на адресу ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" було направлено претензію №ЧМ-110 з вимогою щодо погашення заборгованості за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р. та сплати штрафних санкцій.
В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 193, 217, 229 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509, 524, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626 Цивільного кодексу та просить задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує частково та зазначає, що внаслідок військової агресії Російської федерації військові дії навколо м. Херсон відбувалися вже 24.02.2022р., а з 01.03.2022р. почалася окупація міста, де на території Затону №5 перебували баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021, які було захоплено військами агресора, та у зв'язку із чим з 24.02.2022р. ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" втратило будь-яку можливість використання вказаних барж. По факту захоплення барж відкрито об'єднане кримінальне провадження №12022230000002637 від 03.08.2022р. за ч.1 ст.438 КК України.
Як зазначив відповідач, баржі BS-011, BS-013, BS-016 перебували в районі Порту Очаків та причалу №4 ТОВ «Компанія «ЄВРОВНЄШТОРГ» СМП «ОЛЬВІЯ». Згідно розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022р. №15, №15/1 рух всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул було заборонено, та заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
Крім того, 25.04.2022р. баржа BS-016 зазнала повної загибелі внаслідок ракетного удару Російської Федерації, внаслідок чого порушено кримінальне провадження №12022152150001064 від 25.04.2022р.
Таким чином, як зазначає відповідач, баржі BS-011, BS-013 залишились заблокованими в акваторії Миколаївського морського порту і не могли та не можуть бути використані внаслідок блокування військами агресора судноплавства по річці Південний Буг-Чорне море.
Також, ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" зазначає, що на даний час територія Затону №5 ( лівий беріг річки Дніпро) є тимчасово окупованою територією, і є зоною активних бойових дій, що не дозволяє встановити достеменне місце знаходження барж BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021.
При цьому, заявник зазначає, що обставини повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації та окупація м. Херсон, блокування портів Очакова та Миколаєва в силу окупації Кінбурської коси, що призвело до неможливості небезпечного руху суден, є загальновідомим фактом. Окупація Кінбурської коси та перебування на ній військ агресора перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, що не дозволяє ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" будь-яким чином використовувати баржі, що перебували в затоні №5.
Заявник зазначив, що позовні вимоги ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" стосуються періоду часу з грудня 2021р. по травень 2022р., але, фактично з 24.02.2022р. ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" не могло використовувати орендовані баржі з наведених вище обставин, у зв'язку із чим у такому випадку мають бути застосовані положення ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України щодо звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" вважає, що військова агресія Російської Федерації та активні бойові дії на території Херсонської та Миколаївської областей є об'єктивними, достатніми та винятковими обставинами, які унеможливлювали своєчасність обізнаності відповідача про обставини, що стосуються неможливості використання барж та своєчасного надання доказів до суду, адже встановити факт неможливості використання барж BS-010, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS -020, BS-021 у період з 24.02.2022р. не було можливим внаслідок відсутності відомостей щодо барж на час розгляду справи у суді.
Лише 24.04.2024р. Торгово-промисловою палатою України було надано Висновок №1001/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у якому зроблено висновки про те, що повномасштабним вторгненням Російської Федерації, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час, військовою агресією Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупацією міста Херсон з 01.03.2022р. по 11.11.2022р., де на території Затону №5 перебували баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021, окремі з них виявлено напівзатопленими; повною загибеллю баржі BS-016 внаслідок ракетного удару держави-агресора ; бойовими діями в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку із цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022р. №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу ( баржа BS-011 знаходиться в районі 3-4 коліна каналу БДЛК траверзу порту «Очаків» та баржа BS-013 пришвартована до причалу 4 морського терміналу ЕВТ СМП «Ольвія», станом на 08.04.2024р. не експлуатуються) є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.
Крім того, Торгово-промислова палата України у висновку зазначила, що за законодавством України, а саме: ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони за цим висновком - ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", вимагати звільнення від оплати, встановленої за Договором про користування активами ( майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., укладеним 03.08.2021р. між ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та ТОВ "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" (Фрахтувальник), за період, протягом якого Фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в п.1 цього Висновку, а саме: з 24.02.2022р.
Враховуючи все викладене, посилаючись на положення п.6 ст.762 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що наявні підстави для звільнення його від плати за користування майном, а саме баржами : BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS-20, BS-21 починаючи з 24.02.2024р.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 03.08.2021р. між ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (Управитель), та ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" (Фрахтувальник), укладено Договір користування активами (майном) №49/391 СЭФ, відповідно до умов якого Управитель передав, а Фрахтувальник прийняв у строкове платне користування майно, а саме: судна, визначені в Додатку №2 до Договору.
Статтею 912 Цивільного кодексу України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Так, за змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Таким чином, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона зобов'язується надати іншій стороні за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах, тобто фактично одна сторона надає іншій стороні послуги, пов'язані із перевезенням вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 204, ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ між сторонами склалися правовідносини щодо фрахтування відповідних суден - барж.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.5 Договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до дати, зазначеної у боксі 20 частини І (тобто, до 31.12.2025р.), а щодо взаєморозрахунків- до повного виконання зобов'язань сторонами.
Матеріали справи не містять доказів припинення, розірвання або визнання недійсним Договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що він є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до боксу 5 частини І Договору назва та тип судна, що передається Фрахтувальнику, визначена в Додатку №2 до Договору.
Згідно Додатка №2 до Договору предметом вказаного Договору є майно, а саме баржі: BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS-20, BS-21.
У відповідності до ст.3 частини ІІ Договору прийняття-передача судна здійснюється відповідно до актів, підписаних уповноваженими представниками сторін із зазначенням технічного стану судна на момент передачі. З дня підписання актів прийняття-передачі судна Фрахтувальник приймає всі витрати на його утримання.
У відповідності до п. а) ст.11 частини ІІ Договору Фрахтувальник оплачує Управителю вартість за користування судном за календарний місяць, як вказано в боксі 21 Договору, починаючи з дати підписання акта вводу судна в експлуатацію (як зазначено у ст.2 цього Договору). Оплата по договору продовжується до дати, коли судно повертається його Управителю. Неповна доба рахується пропорційно частині доби. Чинник часу є суттєвим щодо платежів за цим Договором (п.d) ст.11 частини ІІ Договору).
Згідно п.b) ст.11 частини ІІ Договору виплата Договірної плати здійснюється валютою та способом, визначеними у боксах 23, 24 частини І Договору.
За умовами боксу 23 частини І Договору валюта та спосіб оплати визначається Додатком №1 до Договору.
Так, згідно п. 1.1. Додатка №1 до Договору плата за користування судами складає 4 785 грн 48 коп. без врахування ПДВ-20%, що еквівалентно 150 Євро без ПДВ згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.08.2021р. (1€ = 31,9032 грн.) за добу (не повні рахуються пропорційно) в період з 03.08.2021р. по 03.08.2023р. включно за кожне судно, передане в користування по даному Договору.
Відповідно до п. 1.2. Додатка №1 до Договору Управитель виставляє рахунок в національній валюті України з застосуванням офіційного курсу Євро, який визначається згідно передбаченим законодавством України порядком встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, який публікується на офіційному сайті НБУ www.bank.gov.ua на дату виставлення рахунку. ПДВ нараховується відповідно законодавству України.
Пунктом 1.3. Додатка №1 до Договору встановлено, що Управитель виставляє рахунок до 5 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.
Згідно п. 1.5. Додатка № 1 до Договору плата за користування судном сплачується щомісячно до 10 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.
Згідно Акту приймання -передачі активів (майна) від 04.08.2021р. до Договору ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" передало, а ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" прийняло в управління майно, а саме баржі: BS-019, BS-20, BS-21, BS-011.
Відповідно до Акта введення в експлуатацію барж BS-019, BS-20 від 13.08.2021р. вказані баржі почали експлуатацію 13.08.2021р. о 17:00.
Відповідно до Акта введення в експлуатацію барж BS-21 від 12.08.2021р. вказана баржа почали експлуатацію 12.08.2021р. о 04:35.
Крім того, відповідно до Акту приймання -передачі активів (майна) від 05.08.2021р. до Договору ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" передало, а ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" прийняло в управління майно, а саме баржі: BS-010, BS-012, BS-013, BS-016.
Відповідно до Акта введення в експлуатацію BS-010, BS-012, BS-013, BS-016 від 05.08.2021р. вказані баржі почали експлуатацію 05.08.2021р. о 07:30.
Зазначені обставини не оспорювалися відповідачем, у зв'язку з чим суд вважає, що майно, щодо управління яким укладено Договір користування активами (майном) №49/391 СЭФ, є таким що перебуває у користуванні відповідача.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що у період з грудня 2021р. по травень 2022р. ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" виставлено відповідачу наступні рахунки: №31063/21 від 31.12.2021р. на суму 1 380 384 грн 88 коп.; №30065/22 від 31.01.2022р. на суму 1 429 788 грн; 30148/22 від 28.02.2022р. на суму 1 337 442 грн 64 коп.; №30241/22 від 31.03.2022р. на суму 1 454 621 грн 18 коп.; №30442/22 від 1 325 674 грн 08 коп.; №30547/22 від 31.05.2022р. на суму 1 406 298 грн 40 коп.
Відповідачем частково сплачено рахунок №31063/21 від 31.12.2021р., а саме на суму 550 000 грн, з яких: 150 000 грн сплачено 17.01.2022р., 200 000 грн - 01.02.2022р., 200 000 грн - 03.02.2022р.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів виконання своїх обов'язків за Договорами в повному обсязі.
Таким чином, за ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р. рахується заборгованість у розмірі 7 784 209 грн 18 коп.
Але, відповідно до ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Слід зауважити, що у постанові від 08.07.2021р. у справі №910/8040/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
У такий спосіб підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі, обставини, які можуть бути як форс-мажором, так і іншими діями чи бездіяльність орендодавця, третіх осіб, випадку тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Висновку Торгово-промислової палати України №1001/1.2 від 24.04.2024р. щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повномасштабним вторгненням Російської Федерації, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час, військовою агресією Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупацією міста Херсон з 01.03.2022р. по 11.11.2022р., де на території Затону №5 перебували баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS -020, BS-021, окремі з них виявлено напівзатопленими; повною загибеллю баржі BS-016 внаслідок ракетного удару держави-агресора ; бойовими діями в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку із цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022р. №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу ( баржа BS-011 знаходиться в районі 3-4 коліна каналу БДЛК траверзу порту «Очаків» та баржа BS-013 пришвартована до причалу 4 морського терміналу ЕВТ СМП «Ольвія», станом на 08.04.2024р. не експлуатуються) є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.
Таким чином, відповідачем у справі підтверджено наявність обставин, які перешкоджають йому з 24.02.2022р. користуватися майном згідно умов Договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021р., що свідчить про наявність підстав для звільнення ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" від плати за користування починаючи з 24.02.2022р.
Таким чином, оплаті підлягають рахунки №31063/21 від 31.12.2021р. на суму 1 380 384 грн 88 коп. (у частині залишку боргу 830 384 грн 88 коп.) ; №30065/22 від 31.01.2022р. на суму 1 429 788 грн; 30148/22 від 28.02.2022р. на суму 1 337 442 грн 64 коп.
За таких обставин, позовна вимога ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" щодо стягнення з ТОВ "ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ" заборгованості у розмірі 7 784 209 грн 18 коп. підлягає частковому задоволенню на суму 3 358 786 грн 51 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.е) ст.11 частини ІІ Договору будь-яка затримка в платежах надає право Управи телю на отримання інтересу згідно бокса 22 частини І Договору.
Згідно бокса 22 частини І Договору Управитель має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченої заборгованості за весь час затримання.
У зв'язку із частковим задоволенням вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті платежів, судом зроблено перерахунок суми пені, що підлягає стягненню та встановлено, що у даному випадку стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 410 144 грн 01 коп.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуван ням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або зако ном.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із частковим задоволенням вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті платежів, судом зроблено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 44 332 грн 01 коп. та інфляційні втрати у розмірі 441 049 грн 43 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів ", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241, 320, 325 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 - задовольнити.
2. Переглянути рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22 за нововиявленими обставинами.
3. Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022р. у справі №916/818/22.
4. Ухвалити нове рішення у справі №916/818/22, яким позов Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" про стягнення заборгованості у розмірі 7 784 209 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн 80 коп., пені у розмірі 612 400 грн 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 526 634 грн 98 коп. - задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" (54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.129В, кв.36, код ЄДРПОУ - 41071408, електронна адреса: office@grain-ts.com) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ - 01125821, електронна адреса: udp_t@udp.izmail.uptel.net) заборгованість у розмірі 3 358 786 грн 51 коп., 3% річних у розмірі 44 332 грн 01 коп., пеню у розмірі 410 144 грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 441 049 грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 63 814 грн 68 коп.
6. У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 29 липня 2024 р.
Суддя Н.В. Рога