65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1092/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Добробут" (код ЄДРПОУ 31630701, 66224, Одеська обл., Савранський р-н, с. Глибочок)
до відповідача: Савранської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04380548, 66200, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Саврань, вул.Соборна, буд. 9)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди
за участю представників учасників справи:
від позивача: Олег Юдін
від відповідача: Оксана Тарасенко
Позивач Приватне підприємство "Добробут" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Савранської селищної ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди.
Ухвалою суду від 19.03.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, запропоновано сторонам надати заяви по суті справи.
У зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці (за сімейними обставинами) судове засідання, призначене на 18.04.2024, не відбулося.
04.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.04.2024 призначено підготовче засідання на 09.05.2024.
У судовому засіданні 09.05.2024 господарський суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 30.05.24.
09.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку для їх подання.
14.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду заперечення відповідача та доданих до нього документів.
20.05.2024 від відповідача надійшли пояснення.
Ухвалою від 30.05.2024 задоволено клопотання Савранської селищної ради Одеської області про поновлення строку на подання заперечення, поновлено Савранській селищній раді Одеської області строк на подання заперечення та прийнято його до розгляду; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/1092/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 13.06.2024.
11.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 13.06.2024 оголошено перерву до 04.07.2024.
В судове засідання з?явились представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 04.07.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 24.11.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Добробут" (орендар, позивач) було укладено договір оренди землі №228, на підставі якого позивач набув право оренди земельної ділянки площею 54,0456 га, кадастровий номер 5124383200:01:005:0071. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.п.2.3, 2.4 договору).
Договір оренди укладено на сім років (п.3.1 договору).
Згідно п.3.2, право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону.
За умовами п.3.3, після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов?язків, відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Відповідно до п.3.4, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.
Договір підписано сторонами без жодних зауважень.
За Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 24.11.2016 межі земельної ділянки площею 54,0456 га, наданої ПП "Добробут" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками; межові знаки пред?явлені та передані на зберігання користувачу земельної ділянки.
Право оренди вказаною земельною ділянкою було зареєстровано, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №74171738 від 28.11.2016 року.
06.02.2021 року земельна ділянка площею 54,0456га, кадастровий номер 5124383200:01:005:0071, яка є предметом договору оренди землі №228 від 24.11.2016, перейшла у комунальну власність Савранської селищної ради Одеської області (відповідача), що підтверджується листом відповідача №04-07/511/637 від 23.02.2024 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 243639421 від 09.02.2021, наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 №55-ОТГ, Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020.
За приписами ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Згідно ч.6 ст.32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
У п.12.6 договору оренди було встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Таким чином, внаслідок переходу права власності на земельну ділянку, до відповідача перейшли права та обов?язки орендодавця за договором оренди землі №228 від 24.11.2026 року.
У п.9.3.5 договору було передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі за умов виконання вимог цього договору. А у п.12.5 договору було встановлено, що у разі поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
На виконання вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі" та умов п.п.3.3, 9.3.5, 12.5 договору, позивач 02.10.2023 звернувся до відповідача з Заявою №34 від 02.10.23, яка була зареєстрована відповідачем за вхідним №3086/04-07 від 02.10.2023, що підтверджується реєстраційним написом на другому примірнику заяви.
У вказаній Заяві позивач просив поновити дію договору оренди землі. До Заяви про укладення договору оренди землі на новий строк позивач (орендар) додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року та довідку про відсутність заборгованості з оплати орендної плати. Ці документи були перелічені як додатки до Заяви і факт їх надання відповідачу підтверджується фактом отримання відповідачем самої Заяви.
Як зазначає позивач, у порушення вимог ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у встановлений законом строк не розглянув Заяву позивача та не повідомив його про наслідки розгляду.
Враховуючи бездіяльність відповідача, та з огляду на висловлену у визначеному законом та договором порядку зацікавленість у поновлені договору оренди землі, позивач продовжив користуватись вказаною земельною ділянкою і після строку закінчення дії договору оренди землі, що підтверджується листом відповідача від 23.02.2024 року №04-07/511/637. Жодних заперечень з приводу продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди позивач від відповідача не отримував.
Разом з тим, 27.02.2024 року позивач отримав цінним листом з трекінгом №6620000064866 (що підтверджується копією поштового конверту та роздруківкою з сайту Укрпошти) копію рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII, яким відповідач вирішив наступне:
1. Поновити Приватному підприємству "Добробут" договір оренди землі від 24.11.2016 №228 на земельну ділянку комунальної власності, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка) кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, площею 54,0456 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом укладення додаткової угоди терміном на 1 (один) рік.
2. Встановити річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Разом з рішенням було надіслано проєкт Додаткової угоди №1 про поновлення договору оренди землі від 24.11.2016 року №228, датований 21.12.2023, який передбачав такі умови:
1. Поновити договір оренди землі №228 від 24.11.2016 року площею - 54,0456га (ріллі) кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071 терміном на один рік, а саме до 24.11.2024 року.
2. Орендна плата вноситься на рахунковий рахунок Савранської селищної ради … в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Після закінчення строку дії договору орендар не має права на його поновлення на новий строк.
4. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов?язання.
5. Дана угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід?ємною частиною договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року і набирає чинності після її підписання сторонами.
Як зауважує позивач, незважаючи на те, що, як вбачається зі змісту оскарженого рішення, відповідач повністю визнав переважне право позивача на поновлення договору оренди на новий строк, тобто визнав, що позивач належно виконував обов?язки за договором оренди, позивач вважає, що рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 №2499-VIII є незаконним та підлягає скасуванню, а договір має бути поновленим на умовах, що були зазначені позивачем у його проєкті додаткової угоди, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що оспорюване рішення було прийняте в результаті повторного розгляду клопотання ПП "Добробут" від 02.10.2023 (вх. №3086/04-07) про поновлення дії договору оренди №228 від 24.11.2016 на новий строк. При цьому в своєму клопотанні орендар земельної ділянки зазначив, що він погоджується на узгодження змін умов договору.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5124383200:01:005:0071 з 06.02.2021 являється комунальною власністю Савранської селищної ради, всі права та обов'язки орендодавця (за договором землі від 24.11.2016 №228) перейшли до Савранської селищної ради.
З метою правомірного використання земельних ділянок та наповнення бюджету громади, відповідно до вимог діючого законодавства "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства про охорону земель" від 19.11.2022 №2698-ІХ та керуючись статтями 134, 135 Земельного кодексу України, Савранською селищною радою на адресу ПП "Добробут" було направлено лист-повідомлення про припинення подальшого використання земельної ділянки (після збору урожаю), так як термін договору оренди завершується 25.11.2023 і дана земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,0456 га буде виставлена на земельні торги для подальшого продажу права оренди на аукціоні згідно вимог чинного законодавства.
На виконання приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі", Савранська селищна рада розглянула заяву ПП "Добробут" та наданий позивачем проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк.
Перш ніж було прийняте оскаржуване рішення, питання щодо можливого поновлення договору оренди розглядалось на засіданнях постійної комісії селищної ради з питань містобудування, агропромислового розвитку, земельної реформи, земельних відносин, екології та раціонального природокористування за участі представника ПП "Добробут".
На засіданні комісії, яке відбулась 24.10.2023, орендаря було повідомлено, що постійна депутатська комісія селищної ради рекомендує продовжити термін опрацювання заяви до одержання відповідей від Подільської РДА та Держгеокадастру.
28.11.2023 відбулось засідання постійної комісії селищної ради з питань містобудування, агропромислового розвитку, земельної реформи, земельних відносин, екології та раціонального природокористування за участі представника ПП "Добробут". На засіданні комісії представник ПП "Добробут" виступив з пропозиціями щодо змін та доповнень до договору оренди землі. Рішення не прийнято через недостатність кворуму постійної комісії при розбіжності голосів.
Враховуючи недосягнення згоди щодо поновлення договору за рекомендаціями постійної депутатської комісії, на розгляд сесії селищної ради, яка відбулась 30.11.2023, було винесено проєкт рішення "Про розгляд заяви ПП "Добробут" про поновлення договору оренди", згідно з яким вирішено відмовити ПП "Добробут" в поновлені дії договору оренди землі від 24.11.2016 №228. Проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів та був відхилений депутатами.
З метою прийняття рішення за зверненням ПП "Добробут" питання щодо поновлення дії договору оренди №228 від 24.11.2016 було повторно винесено на обговорення депутатської комісії 19.12.2023 та повторно 21.12.2023. На засіданні комісії представник ПП "Добробут" повідомив, що підприємство змінило свою позицію та не заперечує проти поновлення дії договору терміном на один рік при підвищенні розміру орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до рекомендацій постійної депутатської комісії, за пропозицією представника орендаря Волошина В.І., яку він повторно озвучив на сесії Савранської селищної ради 21.12.2023 було прийняте оскаржуване рішення за № 2499-VIII, яке позивач вимагає скасувати посилаючись на те, що йому не було відомо про те, що селищною радою таке рішення було прийняте.
Зважаючи на те, що рішення селищної ради від 21.12.2023 № 2499-VIII "Про повторний розгляд клопотання" було прийняте на сесії селищної ради в присутності представника орендаря ПП "Добробут" та за його безпосередньої ініціативи, селищна рада не надсилала йому офіційного повідомлення про прийняте рішення, так як була впевнена, що проєкт додаткової угоди йому було направлено для підписання електронною поштою.
Відповідач зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування, як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш раціонально розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
У разі, якщо власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону "Про оренду землі", орган державної влади чи місцевого самоврядування - власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо, що Савранською селищною радою і було проведено.
За наведених обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень від 28.11.2016 №74171738, речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5124383200:01:005:0071, площею 54,0456 га зареєстровано за Приватним підприємством "Добробут" 25.11.2016, номер запису про інше речове право 17677981.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2021, індексний номер витягу 243639421, слідує, що 06.02.2021 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Савранською селищною радою, номер запису про речове право: право власності 40469146.
27 травня 2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин", відповідно до якого Головні управління Держгеокадастру в областях не розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, які в силу закону є комунальною власністю відповідної громади.
Пунктом 58 цього Закону внесено зміни до пункту 24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України, відповідно до яких з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім виключень, зазначених у пунктах "а- е".
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Як зазначено вище, за умовами п.12.6 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Таким чином, розпорядником земельної ділянки, що є об'єктом оренди за договором оренди землі та відповідно орендодавцем на день звернення позивача із заявою про продовження договору оренди та на час вирішення цього спору судом є Савранська селищна рада.
За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
При цьому суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.
При цьому, назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.
Водночас, суд зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності за результатами розгляду справи №906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен застосувати до подібних правовідносинах, адже частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.
Так, Верховний Суд зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
При цьому, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Частиною 2 статті 126-1 Земельного кодексу України встановлено, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також, відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України, умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Таким чином, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності у процедурі, визначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.
Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу "Перехідних положень" Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
При цьому, укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Натомість, поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами, а тому суд застосовує до спірних правовідносин положення цього законодавчого акту у новій редакції.
Так, за частинами першою-п'ятою статті 33 Закону про оренду землі, після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев'ята цієї ж статті).
Суд зазначає, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
У спірних правовідносинах ПП "Добробут", як орендар земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону про оренду землі, 02.10.2022 звернулося до Савранської селищної ради із Заявою №34 про намір продовжити дію договору від 24.11.2016 на той самий строк та на тих самих умовах, долучивши проект додаткової угоди з даного приводу. Також, за змістом означеної заяви позивач не заперечував щодо узгодження змін до істотних умов договору.
За досягнутими контрагентами у пункті п.3.3 договору домовленостями, та в силу вимог статті 33 Закону про оренду землі, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
Отже, зазначена договірна умова та законодавчий припис позивачем були повністю дотримані.
Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що Савранською селищною радою на адресу ПП "Добробут" було направлено лист-повідомлення про припинення подальшого використання земельної ділянки (після збору урожаю), так як термін договору оренди завершується 25.11.2023 і дана земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,0456 га буде виставлена на земельні торги для подальшого продажу права оренди на аукціоні згідно вимог чинного законодавства.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутній як наведений лист-повідомлення, так і докази його направлення позивачу.
Отже доводи відповідача в цій частині є недоведеними.
З матеріалів справи вбачається, що питання поновлення спірного договору оренди розглядалось на засіданнях постійної комісії селищної ради з питань містобудування, агропромислового розвитку, земельної реформи, земельних відносин, екології та раціонального природокористування.
Проте, суду не подано доказів направлення Савранською селищною радою позивачу додаткової угоди із запропонованими змінами до істотних умов договору або ж листа з пропозиціями щодо зміни розміру орендної плати чи будь - яких інших істотних умов договору. В свою чергу, обговорення питань щодо можливого підвищення орендної плати за оренду спірної ділянки, тощо, що мало місце на засіданнях постійної комісії селищної ради та вбачається з протоколів засідання останньої, не є доказом узгодження з орендарем істотних умов договору.
Частина 5 ст.33 Закону про оренду землі покладає на орендодавця обов'язок розглянути пропозиції орендаря та запропонований останнім проект додаткової угоди у місячний строк, відлік якого розпочинається з моменту отримання листа-повідомлення.
Суд враховує, що 30.11.2023 відбулось пленарне засідання чергової 39 сесії Савранської селищної ради VIII скликання, на якому, в тому числі, розглядалось питання №55 "Про розгляд заяви ПП "Добробут" про поновлення договору оренди земель сільськогосподарського призначення". За результатами голосування з означеного питання рішення прийнято не було.
При цьому, суду не подано доказів відсутності у органу місцевого самоврядування можливості прийняти відповідне рішення за зверненням позивача у встановлений Законом україни "Про оренду землі" спосіб та строк.
Натомість, 21 грудня 2023 року Савранською селищною радою було прийнято рішення №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення", яким поновлено спірний договір на один рік та встановлено річну орендну плату за земельну длянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Означене рішення було скеровано на адресу позивача лише 23.02.2024, що не заперечується відповідачем.
В свою чергу суд звертає увагу на те, що позивач на протязі дії договору належно виконував свої обов'язки орендаря, в тому числі в частині сплати орендних платежів, що підтверджується листом Савранської селищної ради від 23.02.2024 №04-07/511/637, про що не заперечив і представник відповідача в судовому засіданні.
Незважаючи на це, відповідачем, поза межами встановленого законодавцем строку, було прийнято рішення №2499-VIII від 21.12.2023, яким суттєво, без узгодження з позивачем змінено істотні умови договору що стосується строку договору та розміру орендної плати. Слід зазначити, що наведений правовий акт індивідуальної дії не містить жодних мотивів, якими орган місцевого самоврядування послуговувався при його прийнятті. Законодавчі положення, на які є посилання у цьому рішенні, також на дають можливості суду сформулювати висновок про те, що у спірних правовідносинах мали місце прямі вказівки законодавця для прийняття рішення саме такого змісту.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/650/19, від 15.05.2019 у справі №912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20 та постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21.
Верховний Суд у наведених постановах зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган місцевого самоврядування, як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган місцевого самоврядування як власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
При цьому, судом критично оцінюються посилання представника відповідача на те, що умови додаткової угоди суперечать приписам частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України, оскільки містять умову про поновлення договору.
Суд зазначає, що, дійсно, за текстом запропонованої позивачем додатковї угоди до договору міститься теза про те, що після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Разом з тим, означене не свідчить про встановлення в договорі нових умов, в тому числі умови про поновлення договору, оскільки дана теза лише відтворює п.3.3 договору оренди землі №228 від 24.11.2016.
Отже, інші умови договору оренди землі від 24.11.2016, окрім строку його дії, залишаються без змін.
Водночас, відповідачем не доведено, що ним було ініційовано питання щодо виключення даного пункту з умов договору.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до абз.4 "Перехідних положень" Закону України "Про оренду землі", правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Враховуючи, що спірний договір було укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", на нього не поширюються правила, встановлені ст.126-1 Земельного кодексу України.
Суд враховує, що імперативна норма частини 5 статті 33 Закону України № 161-XIV (в редакції, чинній з 16.07.2020) чітко вказує на те, що в разі оренди земель державної або комунальної власності саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди. Більше того, у Заяві від 02.10.2023 позивач не заперечував щодо узгодження змін до істотних умов договору.
Однак, доказів узгодження істотних умов договору відповідачем не подано.
В свою чергу, у постанові від 13 лютого 2024 року по справі №910/743/23 Верховний Суд вказав на те, що якщо орган місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Наведене має місце у спірних правовідносинах.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23.11.2023 у справі №906/1314/21).
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як передбачено ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За наслідками розгляду цього спору суд констатує, що оскаржуване рішення селищної ради №2499-VIII від 21.12.2023 на нормах земельного законодавства не ґрунтується та порушує права позивача. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про його скасування слід задовольнити.
В свою чергу, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування". Натомість орендодавець нехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, запропонованій позивачем.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 і від 29 травня 2020 року у справі №378/596/16-ц).
При цьому суд відзначає, що інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення".
3. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року, згідно якого Приватне підприємство "Добробут" набуло право оренди на земельну ділянку комунальної власності площею 54,0456га, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка), кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в наступній редакції:
про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року
Савранська селищна рада Одеської області, в особі секретаря селищної ради Жируна Олега Миколайовича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надалі "Орендодавець", з одного боку, та Приватне підприємство "Добробут", в особі директора Волошина Віталія Валерійовича, діючого на підставі Статуту підприємства, надалі "Орендар", уклали цю додаткову угоду про наступне:
Поновити договір оренди землі №228 від 24 листопада 2016 року на новий строк, а саме на 7 (сім) років до 24 листопада 2030 року включно.
Після закінчення строку дії договору оренди Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж на 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Дана угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід?ємною частиною договору оренди землі №228 від 24 листопада 2016 року.
Реквізити сторін:
Орендодавець: Савранська селищна рада Одеської області, 66200, Одеська область, Подільський район, смт.Саврань, вул.Соборна, 9, код ЄДРПОУ 04380548, тел.04865 3-14-68.
Орендодавець Олег Жирун
Орендар: Приватне підприємство "Добробут", 66200, Одеська область, Подільський район, с.Глибочок, код ЄДРПОУ 31630701, тел.0675144532.
Орендар: Віталій Волошин
4. Стягнути з Савранської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04380548, 66200, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Саврань, вул.Соборна, буд. 9) на користь Приватного підприємства "Добробут" (код ЄДРПОУ 31630701, 66224, Одеська обл., Савранський р-н, с. Глибочок) - 6056 (шість тисяч п?ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
У зв'язку з особливими умовами роботи установи суду, пов'язаними зі стабілізаційними відключеннями електропостачання, повний текст рішення складено і підписано 26 липня 2024 р.