25 липня 2024 року Справа № 915/1308/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника позивача: Шорстова О.Ю.,
представника відповідача: Сурикової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” б/н від 12.07.2024 про розстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”,
про: стягнення 29139494,09 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” звернулось до суду з заявою б/н від 12.07.2024 (вх.№8467/24 від 15.07.2024), в якій просить розстрочити виконання рішення суду від 22.04.2024 у даній справі строком на 12 місяців рівними частинами починаючи з 25.08.2024.
Ухвалою суду від 17.07.2024 розгляд такої заяви призначено на 23.07.2024.
Позивач у письмових запереченнях від 19.07.2024 просить відмовити у задоволені заяви відповідача.
У судовому засіданні 23.07.2024 оголошено перерву в межах встановленого ч.2 ст.331 ГПК України десятиденного строку для розгляду заяв про розстрочку виконання рішення суду.
24.07.2024 відповідачем подано до суду звіт про фінансові результати за перше півріччя 2024 року, який відповідачем було сформовано та доставлено до системи електронного звітування органів державної статистики України також 24.07.2024.
В ході розгляду заяви в судових засіданнях 23.07.2024 та 25.07.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 25.07.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви та письмових заперечень проти неї письмові докази, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви та заперечень проти неї, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області 22.04.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024, у даній справі вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18895974,12 грн інфляційних втрат, 5120292,87 грн відсотків річних, 103803,70 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на наступне:
- оскільки реальна ринкова ціна електричної енергії значно вища за фіксовану, що встановлена для побутових споживачів, відповідач в статусі постачальника універсальних послуг надає послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованому покупцю, з подальшою компенсацією вартості своїх послуг гарантованим покупцем. Відповідач має значну дебіторську заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» у сумі 117 081 425,69 грн, що зумовлює неможливість негайно виконати рішення суду по даній справі, сума стягнення за яким, є значною для відповідача;
- станом на 01.07.2024 у відповідача існує заборгованість за основним боргом перед учасниками ринку електричної енергії, а саме перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» (позивачем) в сумі 170 994 888,81 грн та перед АТ «Миколаївобленерго» в сумі 231 186 616,05 грн. При цьому, правила роботи в умовах ринку електричної енергії, вимагають від відповідача здійснення попередньої оплати фіксованих платежів за участь в торгах на різних сегментах ринку. Відповідач з 01.01.2019 є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області. Негайне виконання рішення в повному обсязі призведе до неспроможності відповідача безперервно закуповувати електричну енергію, в тому числі для побутових споживачів, що ставить під загрозу постачання електричної енергії побутовим споживачам на всій території Миколаївській області;
- чистий прибуток відповідача за результатами першого півріччя 2024 року склав 8 723 000,0 грн. Разом з тим, загальна сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду складає 24 016 266,99 грн, що є значно вищою за сукупний дохід відповідача. У випадку необхідності повного стягнення за рішенням суду по даній справі відповідач не матиме можливості спрямовувати кошти на закупівлю електричної енергії для поставки її споживачам, а також буде позбавлений можливості здійснювати оплату за послуги передачі та розподілу електричної енергії ключовими контрагентами операторам систем ПрАТ «НЕК «Укренерго» (позивачу) та АТ «Миколаївобленерго» при тому, що суми таких зобов'язань значно перевищує фінансові можливості відповідача.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії наступних документів:
- оборотно-сальдові відомості відповідача по рахунку 361 станом на 01.07.2024 по контрагентам (учасниками ринку електричної енергії) ПрАТ «НЕК «Укренерго» (позивач), АТ «Миколаївобленерго» та ДП «Гарантований покупець»;
- звіт про фінансові результати відповідача за перше півріччя 2024 року.
Позивач заперечуючи проти задоволення такої заяви відповідача, вказує наступне:
- ПрАТ «НЕК «Укренерго» належить до державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури, та входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- станом на 20.10.2023 сума завданих позивачу внаслідок російської агресії збитків складає 78 243 610 000,0 грн;
- першочерговим завданням позивача є відновлення у найкоротші строки роботи пошкоджених об'єктів електроенергетики, при цьому, відновлювальні роботи вимагають великих коштів та зусиль, в умовах, коли зменшилися обсяги постачання електричної енергії та погіршився стан розрахунків контрагентів;
- затримка оплати послуг з боку відповідача створює великі фінансові труднощі для позивача, оскільки ці кошти вже зараз вкрай необхідні для забезпечення нормальної роботи енергетичної інфраструктури та створення захисту від ракетних обстрілів;
- згідно звіту про фінансові результати за 2023 рік чистий збиток від діяльності ПрАТ «НЕК «Укренерго» складає 6 076 943 000,0 грн;
- відповідачем не надано жодних доказів, що свідчили б про неможливість виконання рішення суду у значно коротші строки ніж один рік;
- розстрочення виконання рішення суду, позбавить позивача своєчасно отримати компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за порушення з вини відповідача грошового зобов'язання, що значно порушить баланс інтересів між сторонами, не на користь позивача.
Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі судом прийнято до уваги ступінь вини боржника у виникненні спору.
Так, судом враховано, що заборгованість за послуги передачі електричної енергії виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, настання яких знаходилося поза волею відповідача.
Судом також взято до уваги, що заявлений у позові період заборгованості за послуги з передачі електроенергії (березень 2021 року - листопад 2023 року) супроводжувався негативними подіями для всієї країни, такі як поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також початок збройної агресії російської федерації проти України.
У зв'язку з такими подіями значно знизилась платоспроможність споживачів електричної енергії, що, в свою чергу призвело до збільшення дебіторської заборгованості перед відповідачем за спожиту електричну енергію.
Крім того, у вказаний період були встановлені певні обмеження для надавачів комунальних послуг, зокрема заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України, у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі, заборона нарахування штрафних санкцій тощо.
Судом також враховано, що внаслідок таких обставин відповідач об'єктивно опинився в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за послугу передачі електричної енергії, яка фактично входить до складу ціни на електричну енергію, встановленої для побутових споживачів, та оплачується споживачами через постачальника.
Судом також взято до уваги, що відповідач був постачальником універсальних послуг на тій частини території України, які перебували у тимчасовій окупації, що в подальшому, враховуючи визначену Верховним Судом позицію щодо нікчемності правочинів стороною яких є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, може мати наслідком корегування сторонами спірного договору вже підписаних актів приймання-передачі послуг, через зміни фактичних обсягів переданої електричної енергії.
Також, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи відповідачем повністю погашена значна сума основного боргу за спірним договором у розмірі 346 359 575,25 грн, у зв'язку з чим ухвалами суду від 29.11.2023 та від 01.03.2024, у зв'язку з відсутністю предмету спору, закрито провадження у даній справі в частині стягнення загалом 346 359 575,25 грн основного боргу за надані у березні 2021 року - листопаді 2023 року по договору №0221-02024 від 01.01.2019 послуги з передачі електричної енергії.
Тобто, стягненню за рішенням суду по даній справі підлягають лише інфляційні втрати та відсотки річних.
Судом при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду також враховано, що в своїй заяві відповідач визнає наявність обов'язку сплатити інфляційні втрати та відсотки річних; не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.
Відповідно до інформації про фінансові результати відповідача за перше півріччя 2024 року за звітний період останнім отримано чистий прибуток у сумі 8723000,0 грн.
Разом з тим, судом враховано, що загальна сума інфляційних втрат, відсотків річних та судового збору, яка підлягає стягненню за рішенням суду по даній справі складає 24120070,69 грн, що є значно вищою за сукупний дохід відповідача.
При цьому, судом прийнято до уваги необхідність виконання відповідачем договірних грошових зобов'язань перед учасниками ринку електричної енергії, а саме безпосередньо перед позивачем ПрАТ «НЕК «Укренерго» в сумі 170994888,81 грн та перед АТ «Миколаївобленерго» в сумі 231186616,05 грн, оскільки несвоєчасне та неналежне виконання цього обов'язку може призвести до нарахування відповідачу нових штрафних санкцій, відсотків та інфляційних втрат та, відповідно, призвести до нових судових спорів.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не уникає від свого обов'язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та відсотків річних, однак у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що зумовило зменшення показників господарської діяльності відповідача; вимог роботи в умовах ринку електричної енергії, які передбачають здійснення попередньої оплати фіксованих платежів за участь в торгах, до отримання розрахунків зі споживачами, останній не має можливості виконати рішення суду негайно.
За вказаних обставин, вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі на загальну суму 24120070,69 грн може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить здійснення ним господарської діяльності та виконання в подальшому грошових зобов'язань перед учасниками ринку електричної енергії, в тому числі і перед позивачем.
В той же час, судом приймаються до уваги наведені позивачем доводи та заперечення проти задоволення заяви відповідача.
Так, судом враховано, що позивач належить до державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури, та входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також, що першочерговим завданням позивача є відновлення пошкоджених об'єктів електроенергетики.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Судом враховано, що за приписами ст.331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Оцінивши вказані обставини, проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції та позивачем в обґрунтування заперечень проти такої позиції відповідача; приймаючи до уваги відсутність вини відповідача у несвоєчасному погашенні основної суми заборгованості перед позивачем за надані послуги з передачі електричної енергії у спірний період, за прострочення якої позивачем нараховано та стягнуто судом інфляційні втрати та відсотки річних; враховуючи добровільне та повне погашення значної суми основного боргу під час розгляду справи; враховуючи необхідність виконання відповідачем подальших договірних зобов'язань перед операторами систем ринку електричної енергії, в тому числі і перед позивачем; дослідивши фінансовий стан та врахувавши скрутну ситуацію та інтереси обох сторін, які є учасниками ринку електричної енергії, суд приходить до висновку про наявність у відповідача реальної можливості виконання рішення суду протягом шести місяців, що надає суду достатньо підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців рівними частинами починаючи з липня 2024 року.
За такого, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду по даній справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” б/н від 12.07.2024 про розстрочення виконання рішення суду, - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2024 у справі №915/1308/23 наступним чином:
- до 30 липня 2024 року - 4106514,89 грн, з яких 103803,70 грн судового збору;
- до 30 серпня 2024 року - 4002711,16 грн;
- до 30 вересня 2024 року - 4002711,16 грн;
- до 30 жовтня 2024 року - 4002711,16 грн;
- до 30 листопада 2024 року - 4002711,16 грн;
- до 30 грудня 2024 року - 4002711,16 грн.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 29.07.2024.
Суддя М.В.Мавродієва