79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.07.2024 Справа № 914/3625/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд", м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам"янка-Бузький комбікормовий завод", м. Кам"янка-Бузька, Львівська обл.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконива"
про: стягнення грошових коштів
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача: Фостяк Олег Ярославович - представник;
від відповідача: Скалевська (Феденко) Любов Анатоліїівна (в режимі відеоконференції) - представник;
від третьої особи: не з'вився;
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд", м. Луцьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам"янка-Бузький комбікормовий завод", м. Кам"янка-Бузька, Львівська обл. про стягнення грошових коштів у розмірі 2 875 266,00грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 34 503,19грн., який сплачений із застосуванням коефіцієнту 0,8, оскільки позовна заява подана через систему "Електронний суд". Позивач зазначає у позовній заяві, що очікує понести 15 000,00грн. витрат на правову допомогу, докази яких будуть надані не пізніше п"яти днів після ухвалення рішення у справі.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.01.2024 року на 11:10 год.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року клопотання позивача (вх.№5216) задоволено та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконива" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, до участі у справі № 914/3625/23.
Ухвалою суду від 11.04.2024 року у задоволенні клопотання (вх.№1004/24) про зупинення провадження у справі №914/3625/23 відмовлено.
В судовому засіданні відмовлено в призначені судової експертизи з підстав, зазначених в ухвалі суду.
В судове засідання 18.07 сторони з'явилися, підтримали свої вимоги та заперечення.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи
Аргументи позивача
Між позивачем та ТОВ «Еконива» укладено договір уступки права вимоги, згідно якого позивачем набуто право вимоги до ТОВ «КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» в розмірі 2 875 266,00 грн. Передане позивачу право вимоги ґрунтується на підставі договору про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.2022р. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Еконива» сплатило на користь відповідача грошові кошти в розмірі 2 875 266,00 грн.
Зазначена оплата грошових коштів здійснювалася ТОВ «Еконива» на користь відповідача з намірами врегулювати заборгованість, яка виникла внаслідок поставки відповідачем товару за договорами купівлі-продажу. Оплата ТОВ «Еконива» грошових коштів на користь відповідача здійснена без правових на те підстав. Просить позов задоволити.
Аргументи відповідача.
У позові просить відмовити, з підстав зазначених у відзиві. Додатково зазначає, що згідно п. 2.1. Договору №18-10/22-1 від 18.10.22 загальна сума боргу ТОВ «Еконива» за даними контрактами становить 2 875 266, 00 грн. Згідно п.2.2. Договору №18-10/22-1 від 18.10.22 дана заборгованість погашається ТОВ «Еконива» на вибір шляхом перерахування грошових коштів або шляхом поставки пшениці на відповідну суму протягом обумовлених строків. ТОВ «Еконива» обрала грошовий спосіб розрахунків за боргами на форвардними контрактами, уніфікованими у Договорі №18-10/22-1 від 18.10.22, і перерахувала кошти на рахунок ТОВ «Кам'янка - Бузький комбікормовий завод» згідно долучених платіжних інструкцій.
Третя особа підтримує позовні вимоги та просить їх задоволити. Вважає, що будь-які зобов'язання відсутні, а грошові кошти помилково сплачені, а відтак підлягають поверненню.
Обставини, встановлені судом.
Між ТОВ «Веставтотрейд» (за договором - Новий кредитор) та ТОВ «Еконива» (за договором - Кредитор) укладено договір уступки права вимоги від 30.10.2023 року, згідно якого позивачем набуто право вимоги та він став кредитором до ТОВ «Кам'янка -Бузький комбікормовий завод»» ( за договором - Боржник) в розмірі 2 875 266,00 грн (далі - Договір уступки вимоги).
Правовою підставою вимоги Кредитора до Боржника є зобов'язання, що є наслідком безпідставної сплати на користь Боржника ТОВ «Еконива» грошових коштів в загальному розмірі 2 875 266,00 грн.
Безпідставна сплата третьою особою, ТОВ «Еконива» на користь Боржника, відповідача грошових коштів здійснено з посиланням на договір №18-10/22-1 від 18.10.2022р. згідно платіжних інструкцій:
- №241 від 23.11.2022р. на суму 300 000,00 грн.;
- №245 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.;
- №246 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.;
- №259 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.;
- №260 від 27.12.2022р. на суму 350 000,00 грн.;
- №261 від 27.12.2022р. на суму 300 000,00 грн.;
- №272 від 27.01.2023р. на суму 300 000,00 грн.;
- №273 від 27.01.2023р. на суму 300 000,00 грн.;
- №274 від 27.01.2023р. на суму 275 266,00 грн.;
Всього: 2 875 266,00 грн. В призначенні платежу зазначено договір про реструктуризацію заборгованості № 18-10/22-1 від 18.10.22 року.
Пунктом 3 Договору уступки вимоги від 30.10.23 Новий кредитор (ТОВ «Веставтотрейд») одержує право (замість Кредитора - ТОВ «Еконива») вимагати від Боржника (ТОВ «КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» - по тексту ТОВ «КБКЗ») належного виконання своїх зобов'язань, зокрема щодо повернення безпідставно сплачених Кредитором та отриманих Боржником грошових коштів, зазначених в пункті 2 даного Договору, а саме 2 875 266,00 грн.
Передане позивачу право вимоги ґрунтується на договорі про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.2022р. Згідно умов вказаного договору ТОВ «ЕКОНИВА» сплатило на користь ТОВ «КБКЗ» грошові кошти в розмірі 2 875 266,00 грн. Оплату грошових коштів здійснено згідно вказаних вище платіжних інструкцій.
Так, згідно з п. 1.1 Договору про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.2022 року кредитор (ТОВ «КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» та боржник (ТОВ «Еконива») домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, яка виникла у боржника, зокрема на підставі Форвардних контрактів на поставку сільськогосподарської продукції.
Відповідно до п.2.1 договору про реструктуризацію заборгованості № 18-10/22-1 від 18.10.22 року, сума заборгованості, яка підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1 договору, становить 2875266,00 (Два мільйони вісімсот сімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який в зобов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною. Судом встановлено, що такий акт відсутній і сторонами не поданий.
У пункті 2.2 Договору про реструктуризацію сторони погодили строки виконання боржником зобов'язання із погашення заборгованості, зазначеної у п. 2.1 договору.
У п.2.4. Договору про реструктуризацію сторони встановили, що що цей договір не припиняє зобов'язання (в тому числі додаткові) боржника (не є новацією, прощенням боргу) за Форвардними контрактами на поставку с/г продукції, що перелічені у п.1.1. цього договору.
Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еконива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КБКЗ» було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 18-10/22-1 від 18 жовтня 2022 року яка виникла на підставі контрактів, які попередньо були укладені, а саме:
- Форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №17/02/22-1 від 17.02.22 року (на суму 496 800,00 грн.);
- Форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №22/02/22- 1 від 22.02.22 року (489 900,00 грн.);
- Форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №05/04/22-1 від 05.04.22 року (на суму 1 505 202,00 грн.);
- Форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №19/04/22-5 від 19.04.22 року (на суму 200 004,00 грн.);
- Форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №22/04/22-2 від 22.04.22 року (на суму 183 360,00 грн.).
Судом встановлено, що предметом Форвардного контракту №22/04/22-2 від 22.04.22 року, за яким ТОВ «Еконива» є Продавець, а ТОВ «КБКЗ» є «Покупець» є ячмінь на суму 183 360,00грн.
Предметом Форвардного контракту №17/02/2022-1 від 17.02.2022 є поставка сільськогосподарської продукції - пшениці у кількості 82,8 тони, вартістю 6?000,00 грн за тону, загальна вартість товару 496?800,00 грн. Також до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій, що містять відомості щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, зокрема, згідно з Договором про реструктуризацію заборгованості 18-10/22-1 від 18.10.2022.
Згідно форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №05/04/2022-1 від 05.04.2022 предметом поставки згідно п.1.2. є сільськогосподарська продукція - пшениця у кількості 250,867 т, вартістю 6 000,00 грн за тонну, загальна вартість пшениці 1 505 202, 00 грн, умови платежів згідно п.2.2. авансовий платіж покупця за продукцію на підставі рахунку-фактури.
Предметом Форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №19/04/22-5 від 19.04.22 року є ячмінь на суму 200 004,00грн.
Предметом Форвардного контракту №22/02/2022-1 від 22.02.22 року є поставка сільськогосподарської продукції за період з липня по серпень 2022 року пшениці у кількості 81'650 т загальною вартістю 489 900,00 грн.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 3.1 Форвардного контракту сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% коштів вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника авансовим платежем. Підставою для оплати покупцем кожної партії товару є рахунок-фактура, який виставляє продавець до сплати покупцю. Остаточний розрахунок проводиться після постави товару. Продавець поставляє покупцю товар в термін до 15.08.2022.
Як стверджує відповідач, виконання зобов'язань за Форвардними контрактами припало на початок збройної агресії Російської Федерації, у зв'язку із чим сторони домовились, що перерахування 100% передоплати буде здійснено шляхом постачання третій особі сої на суму передоплати за усіма контрактами. ТОВ «КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» також вказує, що виконав своє зобов'язання з оплати вартості товару шляхом поставки відповідачу сої на загальну суму 2 875 266,00 грн., яка була прийнята постійним перевізником ТОВ «Еконива». Однак, оскільки відповідач не здійснив поставку пшениці за Форвардним контрактом у встановлений строк, ТОВ «КБКЗ» запропонувало реструктуризацію боргу у розмірі 2 875 266,00 грн., який включає вартість товару вказану у Форвардному контракті.
Матеріали справи №914/3625/23 містять Договір про порядок виконання контрактів №01-06/22-2 від 01.06.2022 року, за яким ТОВ «КБКЗ» (за договором - продавець) здійснено поставку, а покупцем - ТОВ «Еконива» отримано від продавця в якості 100% авансового платежу за товар на підставі форвардних контрактів сільськогосподарську продукцію - сої на загальну суму, що становить 2 875 266,00грн, яка визначена на підставі вартості продукції згідно видаткових накладних ТОВ «Еконива» (за договором - покупець) та за форвардними контрактами.
У матеріалах справи є надані відповідачем видаткові та товаро-транспортні накладні на поставку сої ТОВ «Еконива» (через перевізника) (накладна №845 від 15.03.22, ТТН від 15.03.22; Накладна №846 від 16.03.22, на підставі Форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №22/02/22-1 від 22.02.22 року на суму 489 900,00 грн. (накладна №846 від 16.03.22; ТТН від 16.03.22; накладна №849 від 17.03.22р.; ТТН від 17.03.22.); на підставі Форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №05/04/22-1 від 05.04.22 року на суму 1 505 202,00 грн. (накладна №957 від 03.05.22; ТТН від 03.05.22, накладна №965 від 05.05.22р. ТТН від 05.05.22р.; накладна №966 від 05.05.22р.; ТТН від 05.05.22; накладна №967 від 06.05.22, ТТН від 06.05.22); на підставі Форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №19/04/22-5 від 19.04.22 року (ячміня) на суму 200 004,00 грн. (накладна №971 від 06.05.22; Товаро-транспортна накладна №971 від 06.05.22; накладна №967 від 06.05.22 (за форвардами №05/04/22-1, №19/02/22-5); ТТН 967 від 06.05.22); на підставі Форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №22/04/22-2 від 22.04.22 року (ячміня) на суму 183 360,00 грн. (накладна №971 від 06.05.22 (за форвардами №19/02/2022-5, №22/04/2022-2); ТТН №971 від 06.05.22).
Видаткові накладні, підписані постачальником ТОВ «КЗКЗ» та Перевізником ТОВ «Еконива» ФОП Герман Р.І. містять підписи сторін, посилання на форвардні контракти, з зазначенням повних реквізитів контрактів. Журнал з прохідної реєстрації в'їзду та виїзду машин ТОВ «КБКЗ», прошитий пронумерований, ведеться з 01.01.2022 року по даний час. В Журналі зафіксовано по датам відвантаження сої номера авто перевізника, дата, номер накладної, назва отримувача, час заїзду-виїзду, вид культури, вага). З Журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах з 01.07.21 (дата, номер накладної, номер одержувача, номер автомобіля, культура, брутто, тара, нетто).
ТОВ «КБКЗ» подано видаткова накладна №570 від 31.08.21 для доведення поставки ТОВ «Еконива» через перевізника ФОП Герман Р.І. пшениці на користь ТОВ «КБКЗ» на виконання іншого правочину (надано до матеріалів справи) - Договору №20/04/21 від 26.04.21р. між ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (далі- ТОВ «КБКЗ») та ТОВ «Еконива» (з умовою оплати у вигляді поставки продукції).
Норми права та мотиви суду
Предметом спору є стягнення позивачем - ТОВ «Веставтотрейд» з відповідача - ТОВ «КБКЗ» 2 875 266,00грн на підставі укладеного між позивачем та третьою особою - ТОВ «Еконива» договору уступки права вимоги від 30.10.2023 року.
Відповідно до ч.1,2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 по справі № 906/1174/18(п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.23 у справі № 910/19199/21 зауважує, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги.
У цій справі судом встановлено, що за договором уступки права вимоги від 30.10.2023 року, позивачем набуто право грошової вимоги та він став кредитором до ТОВ «КБКЗ» ( за договором - Боржник) в розмірі 2 875 266,00 грн (далі - Договір уступки вимоги). Згідно з п.4 цього договору право вимоги набуто на оплатній основі.
В підтвердження оплатності договору позивачем наголошено (вх.№11358/24), що на підставі відповідних договорів в період часу травень-листопад 2023 року ТзОВ «Веставтотрейд» надало на користь ТзОВ «Еконива» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу. Загальний розмір грошових зобов'язань згідно з договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги станом на 20.11.2023 року становив 2 912 000,00 грн. Згідно з протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.11.2023 року, складеного між ТзОВ «Веставтотрейд» та ТзОВ «Еконива» здійснено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в розмірі 2 875 266,00 грн. На підтвердження зазначених обставин сторона Позивача вважає за доцільне надати суду в якості письмових доказів платіжні документи (виписки по банківських рахунках) про надання ТзОВ «Еконива» фінансової допомоги та протокол зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд вважає за необхідне додатково зазначити, що 12.12.2023 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/1199/23, зокрема, за заявою позивача у справі №914/3625/23 - ТОВ ««Веставтотрейд», відкрито провадження у справі № 903/1199/23 про банкрутство ТОВ "Еконива"; визнано кредиторські вимоги ТОВ "Веставтотрейд" до ТОВ "Еконива" на загальну суму 1 536 186,24 грн та зобов'язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 21 472 грн - вимоги першої черги; 1 514 714,24 грн - вимоги четвертої черги;- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ТОВ "Еконива"; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Еконива" строком на сто сімдесят календарних днів до 30.05.2024; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кушнірук Ю. П.
Отже, Договір уступки права вимоги від 30.10.2023 містить ознаки договору купівлі-продажу права вимоги, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги, до якого повинні застосовуватись положення законодавства щодо договорів купівлі-продажу.
Відтак вимога про стягнення коштів повинна бути доведена в суді належними та допустимими доказами, не носить безспірного характеру і не може грунтуватися тільки на факті укладення договору з назвою «уступка вимоги».
Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач, стверджуючи про необхідність повернення безпідставно сплачених коштів, вказує на наміри ТОВ «Еконива» врегулювати заборгованість, яка виникла саме за договорами купівлі-продажу. Також позивач у позові зазначає, що «господарським судом в межах розгляду зазначених справ (прим. 914/2209/23, 914/2210/23, 914/2211/23) не взято до уваги доводи ТОВ «Еконива» щодо допущеної в договорі про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.22 помилки в частині зазначення договорів, заборгованість яких врегульовується сторонами.
Суд звертає увагу на те, що окремі договори купівлі-продажу були предметом судового розгляду і ухвалені рішення набрали законної сили. Зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2023 року у справі 914/2209/23, що набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод», м. Кам'янка-Бузька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» про стягнення 3 577 584,16 грн. позов задоволено.
У мотивувальній частині рішення судом зазначено, що згідно форвардного контракту на закупівлю сільськогосподарської продукції №05/04/2022-1 від 05.04.2022 предметом поставки згідно п.1.2. є сільськогосподарська продукція - пшениця у кількості 250,867 т, вартістю 6 000,00 грн за тонну, загальна вартість пшениці 1 505 202, 00 грн, умови платежів згідно п.2.2. авансовий платіж покупця за продукцію на підставі рахунку-фактури.
Згідно Договору купівлі-продажу №05/04/22 від 05.04.22, за яким стягується заборгованість, предметом поставки є амоній нітрат (селітра аміачна) у кількості 53 тони за ціною 28 400,00 грн за тонну, згідно п.1.4. загальна вартість товару становить 1 505 200,00 грн, умови платежу згідно п.2.4. - оплата відповідачем до 15 серпня 2022 року.
У Договорі про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.2022 відсутнє посилання на реструктуризацію боргу за Договором купівлі-продажу №05/04/22 від 05.04.2022. Платіжних доручень про погашення заборгованості у розмірі 1 505 200,00 грн за Договором купівлі-продажу №05/04/22 від 05.04.2022 відповідачем не надано. Відтак, посилання відповідача на Договір про реструктуризацію заборгованості №18-10/22-1 від 18.10.22 та форвардний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції №05/04/2022-1 від 05.04.2022 не беруться судом до уваги, оскільки не містять відомостей, що стосуються предмету спору».
Подібні висновки сформульовані судом у справах 914/2210/23, 914/2211/23. При цьому у рішенні суду у справі 914/2211/23, що набрало законної сили, зазначено, що «покликання представника відповідача, що при оформленні Договору про реструктуризацію №18-10/22-1 від 18.10.2022 допущено помилку в частині зазначення найменування договорів (контрактів), на підставі яких виникла заборгованість, відхиляються судом як необгрунтовані, оскільки помилка мала б місце, якщо: 1) між сторонами не існувало б укладеного Форвардного контракту №22/02/2022-1 від 22.02.2022; 2) подальша поведінка сторін, зокрема листування, переговори тощо, свідчила, що при укладенні Договору про реструктуризацію №18-10/22-1 від 18.10.2022 сторонами помилково було зазначено Форвардний контракт №22/02/2022-1 від 22.02.2022, а не спірний Договір купівлі-продажу №22/02/2022 від 22.02.2022. Натомість, матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами укладено Форвардний контракт №22/02/2022-1 від 22.02.2022 і будь-яких доказів, що ТОВ «Еконива» зверталося до позивача (до моменту виникнення даного спору) з тим, що в Договорі про реструктуризацію №18-10/22-1 від 18.10.2022 допущено помилку, представником відповідача не долучено до справи. Суд зазначає, що за Форвардним контрактом №22/02/2022-1 від 22.02.2022 ТОВ «КБКЗ» мало сплатити кошти авансом, натомість ТОВ «Еконива» - поставити пшеницю у кількості 81 650 т загальною вартістю 489 900,00 грн. Водночас, як зазначив представник позивача, оскільки виконання зобов'язань за Форвардним контрактом припало на початок збройної агресії Російської Федерації, сторони домовились, що перерахування 100% передоплати буде здійснено шляхом постачання сої. На підтвердження цього, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні про передачу представнику відповідача сої на суму 489 900,00 грн., яка мала бути сплачена за Форвардним контрактом №22/02/2022-1 від 22.02.2022. Суд наголошує, що ні ТОВ «Еконива», ні його представником не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування вказаних обставин. А тому, враховуючи наявність укладеного між сторонами Форвардного контракту №22/02/2022-1 від 22.02.2022, беручи до уваги, що за цим контрактом між сторонами виникли господарські відносини, які належним чином не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що при укладенні Договору №18-10/22-1 від 18.10.2022 сторонами не допущено помилки в частині найменування договорів (контрактів), заборгованість за котрими є предметом реструктуризації. Відтак, оскільки заборгованість за Договором купівлі-продажу №22/02/2022 від 22.02.2022 не була реструктуризована згідно Договору №18-10/22-1 від 18.10.2022, покликання представника відповідача на належне виконання цього Договору є безпідставним».
У підтвердження підставності та правових підстав звернення до суду та стягнення коштів позивач та третя особа зазначили про помилковість перерахування коштів згідно платіжних інструкцій: - №241 від 23.11.2022р. на суму 300 000,00 грн.; - №245 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.; - №246 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.; - №259 від 23.11.2022р. на суму 350 000,00 грн.; - №260 від 27.12.2022р. на суму 350 000,00 грн.; - №261 від 27.12.2022р. на суму 300 000,00 грн.; - №272 від 27.01.2023р. на суму 300 000,00 грн.; - 273 від 27.01.2023р. на суму 300 000,00 грн.; - №274 від 27.01.2023р. на суму 275 266,00 грн. Всього: 2 875 266,00 грн. В призначенні платежу зазначено договір про реструктуризацію заборгованості № 18-10/22-1 від 18.10.22 року.
Суд відхиляє доводи позивача про помилковість перерахування коштів третьою особою, оскільки ці обставини повинні доводитися особою, право якого порушено, а саме ТОВ «Еконива», а не позивачем, оскільки договір №18-10/22-1 про реструктуризацію заборгованості від 18 жовтня 2022 року укладений ТОВ «Еконива» з ТОВ «КБКЗ».
Помилковість перерахування коштів ТОВ «Еконива», як безпосереднього учасника договірних правовідносин з ТОВ «КБКЗ» не підтверджено документально, не оспорювалося, зокрема їх повернення, визнання недійсним договору тощо. Єдиним засобом обрано укладення договору уступки права вимоги іншій особі, позивачу у даній справі за один місяць до порушення справи про банкрутство третьої особи - ТОВ «Еконива» за ініціативою покупця права вимоги, позивача - ТОВ «Веставтотрейд». При цьому слід наголосити, що перерахування зазначених коштів здійснювалося не одним платежем, а 9, починаючи з 23.11.2022 року по 27.01.2023 року, що виключає помилковість їх сплати. Іншого судом не встановлено. Належних та допустимих доказів вжиття заходів ТОВ «Еконива» про повернення коштів матеріали справи не містять.
Суд відхиляє доводи третьої особи про те, що договір №01-06/22-2 від 01 червня 2022 року про порядок виконання(форвардних) контрактів (копія якого подана Відповідачем) ТзОВ «ЕКОНИВА» ніколи не укладався і не підписувався з тих підстав, що ці договори не є предметом спору в контексті підстав позову ТОВ «Веставтотрейд».
Щодо наявної у справі заяви свідка Германа Романа Івановича суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Відповідно до ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Відповідно до ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Подана третьою особою заява свідка містить нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М.Р. підпис. Свідок обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
У заяві свідка зазначено з приводу тверджень відповідача, що «ТОВ Еконива» в період з 13.05.2022 року по 06.05.2022 року отримувало товар (сою) на суму 2 875 266,00грн через свого перевізника ФОП Германа Романа Івановича , що «у 2022 році будь-який інший товар, в тому числі соя мною не отримувався та на користь ТОВ «Еконива» не перевозився». Про те наявними у справі накладними, товарно-транспортними накладними зазначається час поставки товару (сої) з 15.03.2022 року по 06.05.2023 року. Отже, період поставки згідно наданих доказів вказано інший, ніж зазначено у заяві свідка. Крім цього, заява свідка містить посилання на обставини, які мали місце між ТОВ «КБКЗ» та ТОВ «Еконива» до моменту укладення договору уступки права вимоги між ТОВ «Веставтотрейд» та ТОВ «Еконива». Суд звертає також увагу на ту обставину, що у провадженні слідчого відділення поліції №1 Львівського РУП №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12023141420000288 від 30.12.2023 за ознаками вчинення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України службовими особами ТОВ «КБКЗ» завідомо неправдивих офіційних документів. Однак для суду, згідно ч.6 ст.75 ГПК України має доказове значення тільки обставини, встановлені обвинувальним вироком суду у кримінальному проваджені.
Суд наголошує, що предметом спору, а відтак предметом доказування є встановлення правомірності та підставності стягнення коштів позивачем, ТОВ «Веставтотрейд» на підставі договору уступки права вимоги з відповідача, ТОВ «КБКЗ». Правовий статус третьої особи ТОВ «Еконива» визначений ст.50, 51 ГПК України і полягає в тому, що рішення може вплинути на їх права та обов'язки щодо ТОВ «Веставтотрейд», на стороні якої третю особу було залучено. Правові конфлікти третьої особи та відповідача з договорів, які між ними укладалися чи могли бути укладені не є предметом спору у цій справі.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Відповідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
У постанові Верховного Суду від 11.03.2023 у справі № 548/741/21 зазначено, що тлумачення норм ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010 (провадження № 14-308цс18).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
КГС ВС у постанові від 04 червня 2024 року у cправі № 910/6490/23 визнання недійсним договору відступлення права вимоги, ВС відмовив у позові, вказавши, що за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі. Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.
У справі № 910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2022 у справі № 910/7305/20, та констатувала, що навіть якщо право вимоги не виникло або було припинене до моменту відступлення, то це є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога.
Враховуючи наведене вище, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення учасників справи. Суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.
Судовий збір
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір, сплачений позивачем, покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024 року.
Суддя Коссак С.М.