ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2024Справа № 910/16754/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/16754/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 50, оф. 209; ідентифікаційний код: 39532133)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукової Юлії Вікторівни (Україна, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи Сергія Сергійовича (Україна, 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2Б, поверх 6)
про визнання недійсними договору та актів, витребування з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційних дій
Представники учасників справи:
від позивача: Катрук Є.А., ордер серії АА № 1368363 від 05.06.2024;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Друченко А.Ю. , ордер серії ВХ № 1023859 від 31.01.2022;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з'явився;
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: не з'явився;
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: не з'явився.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив суд:
- визнати недійсним Договір дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" від 22.10.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним акт прийому-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" від 02.08.2019 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" від 02 серпня 2019 року (зі змінами), укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1608;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" від 22.10.2020 до Договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, офіс 325, ідентифікаційний код: 39532133) від 22.10.2020, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 );
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНКОПП: НОМЕР_3 ) частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (ідентифікаційний код 39532133), що становить 45% статутного капіталу цього товариства на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- скасувати реєстраційну дію №10701050012056184 від 05.08.2019, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жуковою Ю.В;
- скасувати реєстраційну дію №1000701070020056184 від 22.10.2020., вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", укладеного ним із позивачем. При цьому, внаслідок укладення відповідачами договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", створено негативні наслідки для позивача, що полягають у неможливості застосування пункту 3.5 договору купівлі-продажу та повернення спірної частки у власність позивача. Наведене, на переконання позивача, свідчить про наявність ознак, необхідних для віднесення оспорюваного договору дарування до категорії фраудаторних правочинів та, відповідно, визнання його недійсним. Визнання недійсним договору дарування та розірвання договору купівлі-продажу має безпосереднім наслідком повернення частки у власність позивача, на що спрямовані й інші похідні позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 02.08.2022 у справі № 910/16754/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, позов було задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі № 910/16754/21 скасовано, справу № 910/16754/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 справу № 910/16754/21 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 було прийнято справу № 910/16754/21 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2024 та встановлено учасникам справи строк для надання суду письмових пояснень щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21.
25.03.2024 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення щодо позову, які 25.03.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
27.03.2024 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 27.03.2024 з'явився представник відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 27.03.2024 судом було прийнято до розгляду додаткові пояснення відповідача-2 щодо позову, оголошено перерву до 17.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/16754/21 призначено на 17.04.2024.
10.04.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 17.04.2024 з'явився представник відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 17.04.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/16754/21 призначено на 08.05.2024.
У підготовче засідання 08.05.2024 з'явився представник відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 08.05.2024 присутнім представником відповідача-2 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2024.
05.06.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 05.06.2024 з'явився представник відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 05.06.2024 було оголошено перерву до 26.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/16754/21 призначено на 26.06.2024.
У судове засідання 26.06.2024 з'явились представники позивача та відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 26.06.2024 було оголошено перерву до 17.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/16754/21 призначено на 17.07.2024.
10.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21, які 11.07.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
12.07.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли письмові пояснення щодо доводів, викладених у письмових поясненнях позивача.
У судове засідання 17.07.2024 з'явились представники позивача та відповідача-2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 17.07.2024 було прийнято письмові пояснення позивача та відповідача-2.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача-2 надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
У судовому засіданні 17.07.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд
02.08.2019 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (далі - Договір купівлі-продажу), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця частину частки в розмірі 45%, що в грошовому виразі складає 3 150 000,00 грн, від належної продавцю частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказану частину частки.
За домовленістю сторін ціна продажу частини частки складає 3 150 000,00 грн, які покупець сплачує продавцю в день підписання договору. Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких обставин та повністю його задовольняє (п. 2.2 Договору купівлі-продажу).
Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу право власності на частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" переходить до покупця з моменту державної реєстрації зміни відомостей про склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд". Одночасно з передачею частини частки покупцю переходять усі права та обов'язки, що належали продавцю як учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", в тому числі майнові права на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" за поточний рік.
Пунктом 3.5 Договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати ціни продажу частини частки, встановлених в п. 2.2 договору, більш ніж на 10 календарних днів, продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення покупцю письмового повідомлення за місцезнаходженням, вказаним в реквізитах цього договору, у цьому випадку частина частки, вказана в п. 1.1 договору, повертається у власність продавця. Покупець зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про розірвання договору підписати та нотаріально посвідчити всі необхідні документи для повернення частини частки у власність продавця, у тому числі акт приймання-передачі (або інший документ, встановлений вимогами чинного законодавства України на момент повернення частини частки). Договір вважається розірваним на 5-тий календарний день від дати отримання покупцем письмового повідомлення про розірвання договору. Датою отримання повідомлення про розірвання договору вважається, зокрема, дата невручення повідомлення про розірвання договору з однієї з наступних причин: відмова адресата або його представника від одержання / закінчення терміну зберігання / за місцезнаходженням, вказаним в договорі, покупець не знаходиться та зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документів, засвідченому відбитком штемпеля / штампа / печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку.
Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Після укладення цього договору до статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку (п. 4.1 Договору купівлі-продажу).
02.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Додатковий договір до Договору купівлі-продажу, яким збільшили його ціну та змінили порядок розрахунків за ним, у зв'язку з чим внесли зміни до Договору купівлі-продажу та виклали його п. 2.2 в такій редакції:
"2.2. За домовленістю сторін ціна продажу частини частки складає суму в гривнях, що еквівалентна 7 200 000,00 доларів США, які покупець сплачує продавцю в гривнях за курсом Національного банку України на день оплати в наступному порядку:
2.2.1. У строк до 31.12.2019 покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 3 000 000,00 доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати.
2.2.2. У строк до 01.06.2020 покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 4 200 000,00 доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати.
Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких обставин та повністю його задовольняє".
02.08.2019 за Атом прийому-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частину частки у розмірі 3 150 000,00 грн, що складає 45% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".
05.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. проведено реєстраційну дію № 10701050012056184 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд": "зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи".
22.10.2020 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарований) було укладено Договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" (далі - Договір дарування), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, дарувальник зобов'язується передати обдарованому у власність 45% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", що включають правомочності на управління, отримання прибутку, активів в разі ліквідації та інші правомочності, передбачені законом та статутом, а обдарований зобов'язується прийняти частку статутного капіталу.
Розмір внеску дарувальника до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" у грошовому вираженні становить 3 150 000,00 грн, та складає 45% від загального розміру статутного капіталу .
Ідентифікаційні ознаки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", частка статутного капіталу, якого відступається, станом на дату укладання договору:
повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд";
ідентифікаційний код: 39532133;
місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 325;
номер запису в реєстрі: 10701020000056184; дата запису: 05.12.2014;
розмір статутного капіталу становить: 7 000 000,00 грн (підпункти 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1).
Відповідно до п. 1.2 Договору дарування право власності у обдарованого на частку статутного капіталу виникає з моменту державної реєстрації зміни учасників товариства. З моменту державної реєстрації змін до відомостей про товариство, пов'язаних зі зміною складу власників, до обдарованого як до правонаступника одночасно переходять усі права і обов'язки попереднього власника - дарувальника, які останній мав щодо товариства. До обдарованого переходять, у тому числі, але не виключно: право на участь в управлінні товариством, отримання частки прибутку (дивідендів) товариства, активів у разі ліквідації тощо.
У п. 1.3 Договору дарування викладено гарантію дарувальника, що частка статутного капіталу товариства належить йому на праві власності. Дарування частки відбувається за згодою заставодержателя за договором застави корпоративних прав від 02.08.2019, ОСОБА_5 , справжність підпису якого засвідчено 22.10.2020 Розсохою С.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6311.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за договором або до його припинення з підстав, передбачених законодавством або договором (п. 5.1 Договору дарування).
22.10.2020 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у зазначеному товаристві у розмірі 3 150 000,00 грн, що дорівнює 45% статутного капіталу.
22.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. проведено реєстраційну дію № 1000701070020056184 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд": "зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи".
14.06.2021 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист про одностороннє розірвання Дговору купівлі-продажу та повернення частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 вартості частини частки.
Вказаний лист не був вручений і поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, повернулось позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання, про що свідчить довідка оператора поштового зв'язку.
Відтак Договір купівлі-продажу є розірваним з 29.06.2021.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послається на такі обставини:
1) відповідач-1 свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу не виконав у строки, встановлені пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу, в редакції Додаткового договору від 02.08.2019 до Договору купівлі-продажу;
2) з метою ухилення від виконання грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу відповідач-1 уклав з відповідачем-2 Договір дарування;
3) внаслідок укладення Договору дарування настали негативні наслідки для позивача у вигляді неможливості повернення майна відповідно до п. 3.5 Договору купівлі-продажу;
4) вказане утворює ознаки, необхідні для віднесення Договору дарування до категорії фраудаторних: особа (особи) "використали право на зло", наявні негативні наслідки для позивача, який не є стороною цього правочину, правочин вчинено для виду, правочин не є відплатним тощо;
5) Договір купівлі-продажу, в редакції Додаткового договору від 02.08.2019 до Договору купівлі-продажу, передбачає відстрочення та розстрочення платежу, а відтак за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу, тому, відповідно до частини шостої статті 694 Цивільного кодексу України, позивачеві як особі, яка продала товар в кредит, до його оплати належить право застави на цей товар. Позивач, як заставодержатель, не давав своєї згоди на відчуження предмету застави - спірної частки;
6) у зв'язку з визнанням Договору дарування недійсним та розірванням Договору купівлі-продажу, підстава, на якій ОСОБА_3 набув спірну частку, відпала, у зв'язку з чим він має повернути це майно позивачу на підставі статей 387, 1212 Цивільного кодексу України;
7) вимоги про визнання недійсними актів приймання-передачі та скасування реєстраційних дій є похідними і їх пред'явлення у комплексі з іншими є необхідним для повноцінного відновлення корпоративних прав позивача.
При новому розгляді справи позивач послався також на положення статті 388 Цивільного кодексу України, однак відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, проте оскільки позивачем не зазначено й судом не встановлено зміни фактичних обставин справи, ці нові доводи позивача суд не приймає.
Заперечення відповідача-2 проти позову, як при попередньому, так і при новому розгляді, ґрунтуються на наступному:
1) Договір купівлі-продажу був чинний у період з 02.08.2019 по 29.06.2021, тобто складення оспорюваних актів приймання-передачі та реєстраційних дій припало на період чинності цього договору. Розірвання договору, на відміну від визнання договору недійсним, припиняє дію такого договору лише на майбутнє і не скасовує факт укладення договору і його дію до моменту розірвання, тому позивач не має права вимагати від відповідача-2 повернути спірну частку, а належним способом захисту прав позивача є вимога про стягнення вартості цієї частки з відповідача-1;
2) Договір дарування не є фраудаторним правочином, оскільки при його укладенні відповідач-2 пересвідчився у тому, що відповідач-1 є власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", у нього відсутні обмеження щодо розпорядження спірною часткою, він її правомірно набув відповідно до умов Договору купівлі-продажу, який в первинній редакції передбачав, що ціну продажу частки покупець сплачує в день підписання договору. При цьому, як зазначає відповідач-2, про укладення Додаткового договору від 02.08.2019 до Договору купівлі-продажу він дізнався під час розгляду в суді справи № 910/16800/20, тобто після укладення Договору дарування. Відповідач-2 також зазначає, що між відповідачем-1 та ОСОБА_5 було укладено Договір застави корпоративних прав, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики № 1 від 02.08.2019 відповідач-1 передав спірну частку в заставу ОСОБА_5 . 22.10.2020 між ОСОБА_5 (як заставодержателем), відповідачем-1 (як попереднім заставодавцем) та відповідачем-2 (як новим заставодавцем) було укладено Договір про заміну сторони, яким відповідача-1 замінено на відповідача-2 у договорі застави, таким чином відповідач-2 фактично зобов'язався сплатити борг відповідача-1 перед ОСОБА_5 , що додатково підтверджує, що Договір дарування було укладено не для виду ("про людське око"), а з метою настання правових наслідків. Крім того, відповідач-2 зауважує, що позивачем не доведено укладення Договору дарування з метою ухилення від виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором купівлі-продажу. Більше того, позивач протягом більше ніж року знав про наявність у відповідача-1 заборгованості за Договором купівлі-продажу, проте не вчиняв дії щодо стягнення вартості спірної частки чи її повернення.
Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових наслідків розірвання договору, що визначені у статті 653 Цивільного кодексу України, не дослідили наслідків одностороннього розірвання Договору купівлі-продажу, і дійшли помилкових висновків про те, що внаслідок розірвання Договору купівлі-продажу відпала правова підстава для переходу спірної частки у власність ОСОБА_2 , а відтак помилково застосували статтю 1212 Цивільного кодексу України при вирішенні цього спору. Верховний Суд вказав, що встановивши факт розірвання договору в односторонньому порядку, суди мали вирішити спір щодо правових наслідків такого розірвання, зокрема право позивача вимагати повернення йому спірної частки.
Висновки судів попередніх інстанцій про фраудаторність та недійсність Договору дарування Верховний Суд визнав передчасними, оскільки суди не вказали, в чому саме виявлялася невідповідність критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами при його укладенні.
Зокрема, суди:
- не встановили наявність чи відсутність у ОСОБА_2 обмежень на розпорядження (відчуження) часткою у статутному капіталі товариства, а також чи наявне у ОСОБА_2 інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором після відчуження спірної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд";
- не дослідили обставин обтяження часки заставою, тоді як ОСОБА_3 стверджував, що ОСОБА_2 передав корпоративні права у заставу ОСОБА_5 у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, а після укладення Договору дарування було укладено договір про заміну сторони в договорі застави, чим фактично ОСОБА_3 взяв на себе борг ОСОБА_2 за договором позики;
- не вказали у чому виражається спрямованість оспорюваного правочину на шкоду позивачу, не дослідили характер взаємовідносин між контрагентами Договору дарування, його мету (зокрема економічну), не встановили втрату платоспроможності покупця за Договором купівлі-продажу (дарувальника за Договором дарування) внаслідок укладення оспорюваного правочину.
З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд вказав, що судам під час нового розгляду необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, щодо наявності підстав для визнання Договору купівлі-продажу розірваним (нездійснення оплати за ним), невідповідності Договору дарування критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами, належності та ефективності обраних позивачем способів захисту, а також розглянути наведені сторонами доводи, надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між позивачем і відповідачем-1 Договір купівлі-продажу, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, був належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В матеріалах справи відсутні докази оплати ОСОБА_2 придбаної частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".
В цьому аспекті суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача-2 про те, що відповідачем-1 було здійснено часткову оплату, що вбачається із п. 2.2 Договору купівлі-продажу в первинній його редакції, де зазначено, що покупець сплачує продавцю частку в день підписання договору, що по суті являє собою розписку.
Нездійснення оплати за Договором купівлі-продажу, як свідчать обставини справи, стало підставою для односторонньої відмови від Договору купівлі-продажу позивача, як продавця.
Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.
У статті 653 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки розірвання договору.
В разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 3, 4 цієї статті).
Суд відзначає, що в п. 3.5 Договору купівлі-продажу передбачено право продавця розірвати Договір купівлі-продажу в односторонньому порядку за умови порушення покупцем строків оплати ціни продажу частини частки більш ніж на 10 календарних днів. В такому разі частина частки повертається у власність продавця, про що також зауважено в окремій думці судді Верховного Суду Вронської Г.О. у цій справі.
Уклавши Договір купівлі-продажу сторони на власний розсуд визначили взаємні права та обов'язки, зокрема обов'язок покупця здійснити всі необхідні дії щодо повернення придбаної частки продавцю, і ці умови відповідають положенням ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України.
Крім того, право продавця вимагати повернення частки у статутному капіталі товариства, яка була продана з відстроченням платежу та не була оплачена покупцем, було висвітлено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі №925/1382/19. Згідно з правовим висновком, викладеним у цій постанові, якщо договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 651 та 694 Цивільного кодексу України. Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана в кредит та не була оплачена покупцем, має право вимагати розірвання договору та повернення частки. З урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у такому випадку позивач має заявляти позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників або витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційних дій (записів).
Судом враховано, що відповідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19, від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19, на відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Ці висновки свідчать на користь дійсності актів приймання передачі, позаяк вони були підписані сторонами до моменту направлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 листа про розірвання Договору купівлі-продажу (14.06.2021) та коли було проставлено відмітку про його невручення (23.06.2021), тобто до моменту розірвання Договору купівлі-продажу (29.06.2021), але є нерелевантними до вимоги продавця про витребування майна від покупця.
Між тим, позов містить вимогу про витребування спірної частки від відповідача-2, який не є стороною Договору купівлі-продажу, й відповідно не має обов'язку щодо повернення спірної частки продавцю, у випадку відмови останнього від Договору купівлі-продажу.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 06.06.2022 у справі № 902/66/20 викладено висновки щодо обрання способу захисту цивільного права продавця у випадку несплати (неповної оплати) покупцем вартості придбаної частки в статутному капіталі господарського товариства, яка в подальшому частково була відчужена третім особам, застосування статей 651, 692, 694 Цивільного кодексу України при вирішенні такого спору, наявності у продавця частки права вимагати розірвання договору купівлі-продажу частки і повернення проданої частки, з врахуванням постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18.
Зокрема, Верховний Суд у цій постанові вказав, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар (частку), і частково виконаний з боку покупця, який прийняв товар (частку), здійснив її часткову оплату (основну частину) і в подальшому відчужив її третім особам, не направлений на відновлення порушеного майнового права продавця, оскільки повернення товару відповідно до правил ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України є неможливим у зв'язку з відсутністю товару (частки) у власності покупця та, відповідно, є неналежним способом захисту. Способу захисту, який належним чином захистить право продавця на отримання коштів, відповідає позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів.
Враховуючи, що на момент розірвання Договору купівлі-продажу продавцем (29.06.2021) спірна частка вже не знаходилася у власності покупця, а була подарована ОСОБА_3 , тобто ще 22.10.2020 перейшла у власність третьої особи, то продавець втратив право вимагати повернення йому такої частки внаслідок розірвання Договору купівлі-продажу через невиконання покупцем умов щодо оплати частки.
Отже, виходячи із підстав позову, задоволення вимоги про витребування спірної частки від ОСОБА_3 постає в залежність від визнання недійсним Договору дарування.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, у момент вчинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Сам по собі факт укладення Договору дарування та відчуження спірної частки відповідчем-1 на користь відповідача-2 не є втручанням у майнову сферу позивача, навіть за умови наявності у нього права застави цього майна в силу ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (частини 1, 2 статті 1 Закону України "Про заставу").
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Поряд з цим, частиною 3 статті 11 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу право власності на частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" переходить до покупця з моменту державної реєстрації зміни відомостей про склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".
Відповідні зміни відбулись 05.08.2019, внаслідок проведення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. реєстраційної дії №10701050012056184 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".
Отже, станом на момент укладення Договору дарування відповідач-1 був власником заставленого майна та мав право його відчужувати.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Як свідчать обставини справи, на момент укладення Договору дарування у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній запис про обтяження спірної частки у статутному капіталі Товариства на користь позивача.
Позивач визначив підставою для визнання недійсним Договору дарування наявність у ньому ознак фраудаторного правочину, а також послався на порушення учасниками спірних правовідносин статей 3, 13, 215 Цивільного кодексу України.
У цивільному праві застосовується така правова конструкція, як фраудаторність (від лат. "fraud", "fraudis" - обман, хитрість, шахрайство, афера) та фраудаторні правочини, яка має коріння у давньоримському конкурсному процесі, в якому на випадок розтрати майна боржником в обман кредиторів останнім надавалися особливі засоби судового захисту.
Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цим кредиторам.
Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Основною метою фраудаторного правочину є отримання певної користі шляхом шахрайства, обману або зловживання довірою.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 зазначив про те, що фраудаторний договір може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній. Формування критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна).
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).
Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України); такого, що порушує публічний порядок (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України). При цьому, в постанові 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Позивач обґрунтовує фраудаторність Договору дарування тим, що грошові зобов'язання ОСОБА_2 за Договором купівлі-продажу є невиконаними в повному обсязі, відчуження ним спірної частки призвело до відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливо погасити заборгованість, тобто внаслідок укладення Договору дарування створено негативні наслідки для позивача.
Однак суд не може повною мірою погодитись з такими доводами позивача.
Так, дійсно, матеріали справи не містять доказів здійснення оплати відповідачем-1 за придбану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".
Проте доводи позивача щодо того, що у відповідача-1 відсутнє інше майно, за рахунок якого можна погасити заборгованість, не підтверджені жодним доказом, хоча на цю обставину звертав увагу Верховний Суд, скеровуючи справу на новий розгляд.
Суд відзначає, що відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу, в редакції Додаткового договору від 02.08.2019, строк виконання відповідачем-1 свого грошового зобов'язання настав 31.12.2019 в сумі еквівалентній 3 000 000,00 дол. США, та 01.06.2020 в сумі еквівалентній 4 200 000,00 дол. США.
Водночас позивач протягом майже року взагалі не вчиняв дій, спрямованих на захист власного порушеного права.
Як встановлено судом, наприкінці 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання Договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та Договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності, тобто з позовом, подібним тому, що розглядається у цій справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/16800/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, в позові було відмовлено.
Лише 14.06.2021 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист про одностороннє розірвання Договору купівлі-продажу та повернення частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" у зв'язку з несплатою ним її вартості.
При цьому Договір дарування було укладено як до пред'явлення позову в справі №910/16800/20, так і до моменту, коли ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист про розірвання Договору купівлі-продажу.
З огляду на вищенаведене, доводи позивача про те, що Договір дарування було укладено з метою уникнення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу, є не переконливими, адже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між цими подіями, позаяк Договір дарування укладено до оформлення позивачем претензії відповідачу-1.
В контексті викладеного варто зауважити, що позивач мав право застави, однак не задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна.
При цьому дарування частки відбулося за згодою заставодержателя за договором застави корпоративних прав від 02.08.2019, ОСОБА_5 , справжність підпису якого засвідчено 22.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. за реєстровим № 6311.
Як зазначено у поясненнях Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи Сергія Сергійовича щодо позову, а також у його листі № 43/01-16 від 26.01.2021, 22.10.2020 ним було засвідчено справжність підписів відповідачів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", а також проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про вказану юридичну особу.
На дату звернення щодо проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не було записів про заборону вчинення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд". У реєстрі було лише попередження, внесене на підставі заяви відповідача-1, стосовно того, що ним укладено договір застави корпоративних прав від 02.08.2019, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за основним договором, він передає в заставу ОСОБА_5 корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", а саме частку в розмірі 3 150 000,00 грн, що становить 45% статутного капіталу цього товариства.
У зв'язку з тим, що корпоративні права перебували в заставі, крім заяви щодо державної реєстрації та акту приймання-передачі, була надана заява ОСОБА_5 про надання згоди на відчуження відповіадчем-1 спірної частки та на укладення і підписання договору дарування, акту приймання-передачі вказаної частки.
З матеріалів справи вбачається, що після укладення Договору дарування, 22.10.2020 між ОСОБА_5 , як заставодержателем, ОСОБА_2 , як попереднім заставодавцем, та ОСОБА_3 , як новим заставодавцем, було укладено Договір про заміну сторони в договорі застави корпоративних прав (частки в статутному капіталі товариства) від 02.08.2019, чим фактично ОСОБА_3 взяв на себе борг ОСОБА_2 за договором позики, з метою уникнення звернення ОСОБА_5 стягнення на спірну частку. При цьому тривалість цих правовідносин не дає суду підстав вважати Договір дарування удаваним правочином.
Крім того, суд встановив, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6088/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" у розмірі 55% статутного капіталу, укладеного 10.06.2022 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що, на думку суду, свідчить про реальність Договору дарування, та його укладення з метою реалізації правомочностей, що належать особі як учаснику юридичної особи.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність ознак фраудаторності Договору дарування, та, як наслідок, підстав визнання його недійсним і повернення позивачу набутої відповідачем-2 за цим правочином частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" на підставі статей 387, 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення основних позовних вимог про визнання недійсним Договору дарування та витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", що становить 45% статутного капіталу цього товариства, а відтак і решти вимог, що є похідними від них.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 58 600,00 грн покладаються на позивача, а витрати відповідача-2 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 87 900,00 грн та касаційної скарги в розмірі 117 200,00 грн, що разом становить 205 100,00 грн, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача-2.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 58 600,00 грн покласти на позивача.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 205 100 (двісті п'ять тисяч сто) грн 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.07.2024
Суддя О.В. Нечай