ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/3384/24
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7)
доПриватного підприємства "Магазин 407" (03150, місто Київ, вулиця Коновальца Євгена, будинок 15/4)
простягнення 35 872 грн 48 коп.
Представники сторін:не викликались
20.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" з вимогами до Приватного підприємства "Магазин 407" про стягнення 35 872 грн 48 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати внесків та платежів за утримання будинку, споруд та прибудинкової території, у зв'язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 35 872 грн 48 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
01.04.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3384/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 25.07.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 08.04.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 09.02.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Приватного підприємства "Магазин 407".
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне підприємство "Магазин 407" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок № 15, корпус 4 на вул. Євгена Коновальця в м. Києві, як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" проведено перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печорською району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печорська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс комунального підприємства "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва".
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та передано на балансове утримання зазначений вище будинок та надавання співвласникам житлово-комунальні послуги
Приватне підприємство "Магазин 407", на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.10.2001, є власником нежитлового приміщення в даному будинку загальною площею 536,5 кв. м.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача, як з особи у власності якого перебуває майно: нежилі приміщення загальною площею 536,5 кв.м. в будинку № 15, корпус 4 на вул. Євгена Коновальця в м. Києві, 35 872 грн 49 коп. заборгованості по сплаті експлуатаційний витрат за період листопада 2022 року по грудень 2023 року.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачена своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги (пункт 10 частини 1).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Отже, відповідач в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є споживачем (індивідуальним споживачем) житлово-комунальних послуг.
Згідно приписів статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Однак, як встановлено судом, відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не був укладений.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний, серед іншого укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Як встановлено судом, позивач протягом періоду з листопада 2022 року по грудень 2023 року надав відповідачу житлово-комунальні послуги на суму 35 872 грн 48 коп., що підтверджується розрахунком боргу, складеним головним бухгалтером Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", в якому відображені належні відомості про господарські операції відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Про належне виконання Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" своїх зобов'язань в частині надання житлово-комунальних послуг протягом спірного періоду свідчить також відсутність з боку відповідача будь-яких претензій та повідомлень щодо надання визначених послуг.
Тоді як, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем житлово-комунальних послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Магазин 407" (03150, місто Київ, вулиця Коновальца Євгена, будинок 15/4, ідентифікаційний код 30967487) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд. 7, ідентифікаційний код 35692211) заборгованість в розмірі 35 872 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві). та витрати на сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька