ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/6284/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 81 574,43 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) безпідставно списаних з особового рахунку позивача № 8211375 по накопичувальній картці (ФДУ-92) № 02020019 коштів у розмірі 81 574,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2024 року було відкрито провадження у справі № 910/6284/24 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
7 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшов відзив на позовну заяву від 6 червня 2024 року, у якому відповідач вказував на те, що Товариство у своєму позові не оскаржувало підстави нарахування Залізницею збору за зберігання вантажу, тобто предметом спору в цій справі фактично є обставини списання коштів з особового рахунку позивача. При цьому, наявність заперечень позивача щодо нарахувань, зазначених у примірнику накопичувальної картки Товариства (ФДУ-92) № 02020019, не відповідає дійсним обставинам справи, а вказаний примірник накопичувальної картки, на думку відповідача, є неналежним та недопустимим доказом у розумінні приписів чинного процесуального законодавства. Крім того, працівниками станції Мар'янівка було складено акт загальної форми ГУ-23 від 4 лютого 2024 року № 3 про те, що протягом часу, визначеного умовами договору, позивач не поставив свій електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) на сформовану в електронному вигляді накопичувальну картку (ФДУ-92) № 02020019, що у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину означає, що Товариство відмовилося від підписання накопичувальної картки. Відтак, на думку Залізниці, остання правомірно списала суму вартості наданих позивачу послуг за зберігання вантажу з особового рахунку останнього, що відповідає положенням укладеного між сторонами договору та чинного законодавства. Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання, у якому просив суд проводити розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2024 року в задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено.
10 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від 7 червня 2024 року, в якій останнє зазначило, що відповідач безпідставно нарахував та безакцептно списав з особового рахунку позивача грошові кошти за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. Разом із цим, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів того, що накопичувальна картка (ФДУ-92) № 02020019 не була підписана позивачем із зауваженнями та не була передана представником Товариства на станцію в межах 2-х робочих днів. У свою чергу, працівники станції Мар'янівка самі відмовились від підписання роздрукованих з автоматизованої системи керування "Клієнт" (далі - АСК "Клієнт") документів. Крім того, на думку позивача, безпідставним є застосування до спірних правовідносин положень пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2020 року № 644 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила № 644), на які посилається відповідач у своєму відзиві, з огляду на зміст та умови укладених між сторонами додатків 1-4 до договору. У свою чергу, затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26 лютого 2020 року № 40-14291113/2020-001, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини позивача.
19 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшли заперечення від цієї ж дати, з викладеними у них поясненнями та міркуваннями щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
26 червня 2020 року між Товариством та Залізницею було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1. вказаної угоди).
Відповідно до пунктів 1.5. та 1.6. договору він є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
За умовами пункту 1.3. вказаного правочину маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Надання послуг за ним може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4. договору).
Відповідно до пункту 2.1.4. вказаного правочину до обов'язків Товариства входить, зокрема, оплата послуг перевізника та інших платежів, належних Залізниці за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Залізниця зобов'язана відкрити особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача з метою проведення розрахунків і обліку сплачених сум (пункту 2.3.3. договору).
На виконання вказаних положень укладеної між сторонами угоди Товариству було присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375, та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що Залізниця веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення та надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає Товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Залізниці, що вказано в такому зверненні замовника. У разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Положеннями пункту 3.4. договору передбачено, що позивач зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від позивача; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від відповідача.
Розділом 4 договору передбачений наступний порядок проведення розрахунків між Товариством та Залізницею, а саме: розрахунки здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Залізниці. Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 договору. По мірі виконання перевезень та надання послуг відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу. У випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розділі 7 договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 10.3. договору документи, направлені відповідачем позивачу для підписання і не підписані останнім (у тому числі з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими позивачем у строк, встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо не встановлено інше - то після спливу 15-ти календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень позивачем у такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення відповідачем документів позивачу, у тому числі автоматизованими системами відповідача із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розділі 9 договору.
Пунктом 14.1. договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до нього визначені інші умови, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом містить також спеціальні умови, які передбачені додатком №1-4 до вищевказаного правочину (Умови організації накопичення вагонів) (далі - додаток).
Відповідно до пунктів 1-10 додатку на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Накопичення можуть бути сформовані на станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. У межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки. На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення. Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу (при нарахуванні такої плати одна вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів замовника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Судом встановлено, що 25 січня 2024 року позивач подав начальнику станції Мар'янівка заявку № 12/134/2-24 на накопичення вагонів. Зі змісту даної заявки вбачається, що Товариство замовило надання наступних послуг, а саме: організація накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування станції накопичення Мар?янівка (323202) максимальною кількістю 50 вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом на станцію призначення Ізмаїл (експ.) (404607) (вантаж - пшениця) на умовах, визначених додатком 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
З наявних у матеріалах справи залізничної накладної від 1 лютого 2024 року № 34409441 та доданої до неї відомості вагонів (ідентифікація відправки № 334409441) від 1 лютого 2024 року вбачається, що позивач передав до перевезення Залізниці маршрутний потяг № 013132 у кількості 50 вагонів.
2 лютого 2024 року станція Мар'янівка направила в особистий кабінет Товариства в АСК "Клієнт" на узгодження позивачем накопичувальну картку (ФДУ-92) № 02020019. З вказаної накопичувальної картки вбачається, що відповідачем нараховано позивачу збір за зберігання вантажів при перевезеннях на загальну суму 67 978,69 грн без ПДВ. Вказана накопичувальна картка була підписана уповноваженим представником Товариства із зауваженнями наступного змісту: "з нарахуваннями не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом".
4 лютого 2024 року працівниками станції Мар'янівка складено акт загальної форми ГУ-23 № 1 про те, що накопичувальна картка (ФДУ-92) № 02020019 не була підписана електронним цифровим підписом представника Товариства.
24 лютого 2024 року з особового рахунку Товариства № 8211375 відповідачем було списано кошти за зберігання вантажу по накопичувальній картці (ФДУ-92) № 02020019 у загальному розмірі 81 574,43 грн з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи переліком від 24 лютого 2024 року № 20240224.
18 березня 2024 року Товариство звернулося до Залізниці з претензією від 13 березня 2024 року № 2135/3-24/35 про повернення позивачу безпідставно списаних відповідачем з особового рахунку Товариства коштів на загальну суму 81 574,43 грн. Однак, вказана претензія, яка отримана уповноваженою особою Залізниці 27 березня 2024 року, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил № 644, згідно з пунктом 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542 (далі - Правила № 542).
Відповідно до Правил № 644 накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (пункт 63 Статуту).
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила № 334), визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (далі - Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 вказаних Правил визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 пункту 4 Правил № 113).
Згідно з абзацами 5, 6 пункту 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (пункт 2.6 Правил № 644).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26 червня 2020 року № 40-14291113/2020-001 містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів. Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Таким чином, Залізниця, як перевізник, надала Товариству, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 1 лютого 2024 року в справі № 915/305/22 та від 9 квітня 2024 року в справі № 915/5/23.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування положень пунктів 8, 9 Правил № 644 та пункту 2.1.5 договору, оскільки пунктом 5 Правил № 644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 3 зазначених Правил для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з пунктом 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил № 644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Разом із цим, суд звертає увагу на те, що оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком до договору 1-4, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає спеціальні умови організації накопичених вагонів, пункт 2.1.5 договору, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, та згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати (шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника), пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника, застосуванню не підлягає. Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами вказаного вище додатку до договору, безпідставним є й застосування до спірних правовідносин сторін пунктів 8, 9 Правил № 644.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що у даному випадку саме акти загальної форми ГУ-23 фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів та є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказані акти лише здійснюють субсидіарну роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника, а не є належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв'язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування.
Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що у даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку позивача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку 1-4 до нього.
Отже, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25 лютого 2020 року № 40-14291113/2020-001, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, вважає, що позивач оспорює факт списання з особового рахунку коштів, тоді як спір у справі виник через безпідставність нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах та безакцептне списання відповідачем грошових коштів.
Стаття 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.
Згідно з приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 915/517/21.
При цьому положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 3 листопада 2020 року в справі № 920/1122/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 915/411/19, від 21 лютого 2020 року в справі № 910/660/19, від 17 березня 2020 року в справі № 922/2413/19.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки судом на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах даної справи, встановлено факт необґрунтованого нарахування та списання вищезазначених зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 81 574,43 грн, і відповідач в добровільному порядку не повернув спірних грошових коштів на рахунок позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 22 травня 2024 року № 10439 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54020, місто Миколаїв, Каботажний спуск, будинок 1; ідентифікаційний код 14291113) 81 574 (вісімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) грн 43 коп. основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29 липня 2024 року.
СуддяЄ.В. Павленко