ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2024Справа № 910/5483/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5483/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут»
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
03 травня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.05.2024 року до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (відповідач) про стягнення 487 388,31 грн., з них: основного боргу - 407 751,31 грн. (чотириста сім тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 31 копійка), 3% річних - 6703,49 грн. (шість тисяч сімсот три гривні 49 копійок), інфляційних нарахувань - 6681,07 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 07 копійок) та пені - 66 252,44 грн. (шістдесят шість тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 44 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманої протягом грудня 2023 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 659-0380000 від 10.03.2022 року, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 407 751,31 грн., а також виникли підстави для стягнення з останнього 3% річних у розмірі 6703,49 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6681,07 грн. та пені у розмірі 66 252,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5483/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
28.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив в частині стягнення пені в сумі 66 252,44 грн., посилаючись на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено на території Україні воєнний стан. Пунктом 16 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» визначено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Оскільки договір № 659-0380000 від 10.03.2022 року укладено між сторонами, як учасниками ринку електричної енергії, тому підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.
04.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що застосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, є недоведеними та безпідставними.
06.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що сторони у справі є учасниками ринку електричної енергії, договір між позивачем та відповідачем укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», тому застосування постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» у даній справі є правомірним.
11.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 173 096,48 грн., з них: основного боргу - 93 459,48 грн., 3% річних - 6703,49 грн., інфляційних нарахувань - 6681,07 грн. та пені - 66 252,44 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відтак приймається судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 173 096,48 грн.
21.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 93 459,48 грн. у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 8636 від 19.06.2024 року. Стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 6703,49 грн., інфляційні нарахування - 6681,07 грн., пеню - 66 252,44 грн. та судовий збір - 3028,00 грн. Крім того, у поданій заяві позивач просить вирішити питання про повернення судового збору у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з 01 січня 2019 року є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов'язок щодо постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам на території Волинської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії».
У відповідності до п. 1 Наказу Міністерства енергетики України «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії» №104 від 04.03.2022 року тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг.
Пунктом 5 Наказу встановлено, що постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.
Постачання електричної енергії споживачу здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на підставі типового договору (додаток № 6 до ПРРЕЕ), а також публічної комерційної пропозиції що є невід'ємною частиною та додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, які опубліковані на офіційному сайті товариства.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору, що розміщений на офіційному сайті постачальника універсальних послуг, і не потребує двостороннього підписання паперової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, про що прямо передбачено абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».
10.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (надалі - позивач, постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Волинська філія Концерну (надалі - відповідач, споживач) укладено договір № 659-0380000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі - договір) шляхом подання заяви-приєднання від 09.03.2022 року на умовах публічної комерційної пропозиції № 2.5 «Гарантована надія» (додаток № 2 до договору), відповідно до п. 1.1. якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (споживач) постачальником універсальних послуг (постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.8., 5.10. договору).
За умовами публічної комерційної пропозиції № 2.5 «Гарантована надія» споживач до 15 числа поточного календарного місяця здійснює попередню оплату у розмірі 100 % вартості очікуваного обсягу споживання у наступному розрахунковому періоді на підставі рахунку, виставленого постачальником. Розмір платежу розраховується як сума добутків визначених на наступний календарний місяць цін на універсальну послугу відповідного класу на очікувані обсяги споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про рівень цін, для розрахунку розміру платежу застосовуються ціни, що діють у поточному календарному місяці. Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію згідно з даними комерційного обліку з врахуванням проведених авансових платежів протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем.
Для проведення розрахунків споживачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно заяви-приєднання початок постачання з 18.03.2022 року.
На виконання умов договору № 659-0380000 від 10.03.2022 року у грудні 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 133 725 кВт/год на загальну суму 1 016 384,89 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2023 року № 559-0380000/12/1 від 31.12.2023 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
На оплату електричної енергії відповідачу 04.01.2024 року виставлено рахунок № 559-0380000/12/1 на суму 1 016 384,88 грн.
За отриману електричну енергію відповідач розрахувався частково на суму 608 633,58 грн., сплативши 16.02.2024 року - 1,01 грн., 08.03.2024 року - 190 000,00 грн., 11.03.2024 року - 100 000,00 грн., 22.03.2024 року - 75 000,00 грн., 04.04.2024 року - 93 632,57 грн., 15.04.2024 року - 50 000,00 грн., 01.05.2024 року - 100 000,00 грн.
За розрахунками позивача заборгованість відповідачем перед позивачем за договором № 659-0380000 від 10.03.2022 року становить 407 751,31 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати поставленої за договором № 659-0380000 від 10.03.2022 року електричної енергії, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 407 751,31 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 659-0380000 від 10.03.2022 року у грудні 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 133 725 кВт/год на загальну суму 1 016 384,89 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2023 року № 559-0380000/12/1 від 31.12.2023 року.
Вказаний акт зі сторони відповідача підписаний без жодних зауважень та заперечень.
За отриману електричну енергію відповідач розрахувався лише частково на суму 608 633,58 грн., станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 407 751,31 грн.
Судом встановлено, що 07.05.2024 року, 13.05.2024 року, 27.05.2024 року та 19.06.2024 року відповідач сплатив заборгованість у розмірі 407 751,31 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 8370 від 07.05.2024 року на суму 100 000,00 грн., № 8412 від 13.05.2024 року на суму 100 000,00 грн., № 8534 від 27.05.2024 року на суму 114 291,83 грн., № 8636 від 19.06.2024 року на суму 93 459,48 грн.
Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 407 751,31 грн. відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 407 751,31 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 407 751,31 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6703,49 грн., інфляційні нарахування у розмірі 6681,07 грн. та пеню у розмірі 66 252,44 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У публічній комерційній пропозиції №2.5 «Гарантована надія» визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати платежів передбачених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої на день прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.
При цьому, судом враховано, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на момент ухвалення рішення не скасований.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
За приписані статті 17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" унормовано, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 322 від 25.02.2022 року.
Постановою НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 року "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766" доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор: приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Зі змісту постанови вбачається, що вказана постанова прийнята відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв'язку з введенням на території України воєнного стану.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 року (у редакції від 26.04.2022 року) в межах своїх повноважень.
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, суд дійшов про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 66 252,44 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за періоди: з 21.01.2024 року по 15.02.2024 року на суму 1 016 384,89 грн., з 16.02.2024 року по 07.03.2024 року на суму 1 016 383,88 грн., з 08.03.2024 року по 10.03.2024 року на суму 826 383,88 грн., з 11.03.2024 року по 21.03.2024 року на суму 726 383,88 грн., з 22.03.2024 року по 03.04.2024 року на суму 651 383,88 грн., з 04.04.2024 року по 14.04.2024 року на суму 557 751,31 грн., з 15.04.2024 року по 30.04.2024 року на суму 507 751,31 грн., з 01.05.2024 року по 02.05.2024 року на суму 407 751,31 грн.
Враховуючи, що прострочення становить неповний місяць, тому за такі неповні місяці інфляційні не нараховуються, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у розмірі 6681,07 грн. задоволенню не підлягають.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 6318,72 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 384,77 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 3% річних у розмірі 6318,72 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3103,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 407 751,31 грн., у суду виникають підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з Державного бюджету України судового збору у розмірі 3107,18 грн., сплаченого на підставі платіжної інструкції від 01.05.2024 року № 789.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/5483/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 407 751,31 грн. (чотириста сім тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 31 копійка) у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (ідентифікаційний код 42159289, адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А) грошові кошти: 3% річних - 6318,72 грн. (шість тисяч триста вісімнадцять гривень 72 копійки) та судовий збір - 3103,85 грн. (три тисячі сто три гривні 85 копійок).
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (ідентифікаційний код 42159289, адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3107,18 грн. (три тисячі сто сім гривень 18 копійок), сплачений на підставі платіжної інструкції від 01.05.2024 року № 789, оригінал якої міститься у матеріалах справи № 910/5483/24.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.07.2024р.
Суддя О.В. Котков