ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.09.2023 м. Івано-ФранківськСправа №909/70/23
Господарський суд Івано-Франківської області у судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Компанії "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" (Компанія "ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС") (штат Вайомінг, США)
представник позивача: адвокат Шабельник Катерина Павлівна
(просп. Перемоги, 121, корпус В (поверхи 2, 3, 5), м. Київ, 03115)
до: 1) Приватного підприємства "Менське-Агро"
(вул. Старобілоуська, 71, м. Чернігів, 14021)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахін"
(вул. Набережна ім. В. Стефаника, 22, кв. 29, м. Івано-Франківськ, 76018)
про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Компанія "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№922/23 від 20.01.2023) до Приватного підприємства "Менське-Агро" (далі - ПП "Менське-Агро", відповідач І) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахін" (далі - ТОВ "Шахін", відповідач ІІ) про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 23.07.2020, укладеного між ПП "Менське-Агро" та ТОВ "Шахін".
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 2 147,20 грн судового збору.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2023. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в Електронний кабінет та на електронну пошту.
16.02.2023 до суду від відповідача ІІ надійшов відзив на позовну заяву від 14.02.2023 б/н (вх.№2506/23).
До початку судового засідання 23.02.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача І надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні (вх.№2941/23; підписано КЕП).
23.02.2023 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились; судом відкладено підготовче засідання на 23.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
27.02.2023 через Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3150/23).
22.03.2023 ПП "Менське-Агро" подало до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним рішення учасника ПП "Менське-Агро" №1С від 20.12.2022. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, зустрічну позовну заяву повернено заявнику.
До початку судового засідання 23.03.2023 через Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні (вх.№4493/23).
23.03.2023 у підготовчому засіданні взяв участь представник відповідача ІІ; судом відкладено підготовче засідання на 06.04.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
05.04.2023 до суду надійшло:
- від представника відповідача І - клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5358/23);
- від представника позивача - заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представника (вх.№5356/23).
06.04.2023 у підготовчому засіданні взяв участь представник відповідача ІІ; судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.05.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
04.05.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою судді працездатності.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 10.07.2023 сторони повідомлені про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 31.07.2023.
31.07.2023 та 25.08.2023 судом відкладено розгляд справи по суті на 25.08.2023 та 08.09.2023 відповідно.
04.09.2023 через Електронний суд до суду надійшла заява представника позивача від 04.09.2023 (вх.№12698/23) про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
08.09.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяв участь представник відповідача ІІ. Представники позивача та відповідача І в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
За наслідками розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позиції сторін
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір не відповідає чинному законодавству, оскільки був укладений керівником ПП "Менське-Агро" (відповідач І) з перевищенням повноважень на вчинення таких дій (без згоди вищого органу управління - власника підприємства), що в свою чергу порушує корпоративні права позивача як єдиного учасника та власника ПП "Менське-Агро" на управління останнім. В обґрунтування позовних вимог посилається також на прийняте позивачем рішення - рішення учасника ПП "Менське-Агро" №1С від 20.12.2022, згідно з яким визнано порушення директором ПП "Менське-Агро" повноважень, що передбачені статутом у зв'язку з підписанням оспорюваного договору.
Як на правову підставу позову позивач посилається, зокрема на ст. 2, 80, 91, 92, 97, 203, 215, 216, 236, 509, 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 65, 72, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Представник позивача жодного разу в судовому засіданні участі не взяла.
Позиція відповідача І. Відповідач І у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Натомість відповідач І подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним рішення учасника ПП "Менське-Агро" №1С від 20.12.2022, яким обґрунтовуються первісні позовні вимоги.
Представник відповідача І жодного разу в судовому засіданні участі не взяв.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція відповідача ІІ. У відзиві на позовну заяву відповідач ІІ просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на таке:
- умовами укладеного між відповідачем І та відповідачем ІІ договору не визначено його ціну, а здійснені перевезення за кожним із актів здачі-прийняття не перевищували 100 000,00 грн, а отже, не потребували погодження власника відповідача І;
- жодної інформації щодо наявності обмежень повноважень директора ТОВ "Менське-Агро" відповідачу ІІ не було повідомлено, а твердження про те, що керівник ТОВ "Шахін" ознайомлений із статутом ТОВ "Менське-Агро" є безпідставними та непідтвердженими;
- 16 перевезень з 24 були оплачені, що свідчить про подальше схвалення з боку позивача.
Як на правову підставу заявлених заперечень відповідач ІІ посилається на ст. 3, 92, 202, 203, 207, 215, 237-239, 241 ЦК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом
1.1. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП "Менське-Агро" станом на 27.01.2023, засновником (учасником) ПП "Менське-Агро" є Компанія "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" (Компанія "ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС" (країна резиденства: США)) з часткою 100,00 % (а.с. 62-64 том І).
14.02.2019 рішенням власника ПП "Менське-Агро" №5 затверджено статут ПП "Менське-Агро" у новій редакції (далі - статут) (а.с. 37-42 том І).
Положення статуту такі.
Статут визначає загальні правові і економічні засади діяльності ПП "Менське-Агро" (далі - підприємство) (п. 1.1 статуту).
Підприємство створено відповідно до Конституції України, ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства" та інших нормативно-правових актів України, зареєстровано 09.10.2007 Менською районною державною адміністрацією Чернігівської області, номер запису: 10501020000000437 (п. 1.2 статуту).
Інформація щодо власника підприємства відображена у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) (п. 1.3 статуту).
Управління підприємством здійснюють (п. 5.1 статуту):
а) вищим органом управління є власник;
б) виконавчим органом є директор.
До виключної компетенції власника відноситься, в тому числі, прийняття рішень з укладення та підписання договорів (угод) на суму, що перевищує 100 000,00 грн (підп. 6 п. 5.2 статуту).
Виконавчим органом підприємства є директор. Директор призначається рішенням власника підприємства. Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється директором (п. 5.3 статуту).
Директор підзвітний власнику підприємства та організовує виконання його рішень (п. 5.4 статуту).
Всі платежі та зобов'язання, в т.ч. по господарським та іншим договорам підприємства, виникають виключно на підставі підпису директора та/або головного бухгалтера підприємства. Договори (угоди) на суму більше ніж 100 000,00 грн можуть бути укладені та підписані директором на підставі рішення власника (п. 5.6 статуту).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП "Менське-Агро" станом на 27.01.2023 керівником юридичної особи, який може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, є Пискун В.А. (а.с. 62-64 том І).
1.2. 23.07.2020 між ПП "Менське-Агро" (замовник) в особі директора Пискуна В.А., що діє на підставі статуту, та ТОВ "Шахін" (виконавець) в особі директора Наджафова М.Т., що діє на підставі статуту, укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №23 (далі - договір) (а.с. 13-14 том І).
Умови договору такі.
Даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, що надаються виконавцем замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (п. 1.1 договору).
Кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, сума фрахту обумовлюються разовими заявками, які є невід'ємною частиною даного договору, та укладаються додатково перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень (п. 1.2 договору).
Замовник виступає від свого імені чи за дорученням організації, з якою є прямі договори і які є самостійними юридичними особам (п. 3.1 договору).
Виконавець доставляє в збереженні вручений йому замовником вантаж, в узгоджений пункт признання і здає його уповноваженій на отримання даного вантажу особі, вказаній в товарно-транспортній накладній, CMR (п. 4.1 договору).
Послуги з перевезення вантажу і транспортно-експедиційні послуги оплачуються замовником безготівковим переказом на рахунок виконавця після розвантаження автомобіля, виходячи із попередньо узгодженої ставки (п. 5.2 договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2020, проте у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 9.1 договору).
Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку договору жодна зі сторін не заявить про припинення співпраці за договором, то він автоматично пролонговується на кожен наступний календарний рік (п. 9.2 договору).
Сторони мають право відмовитися від діючого договору в односторонньому порядку, письмово попередивши іншу сторону за 30 календарних днів. Договір може бути розірваний сторонами лише після завершення усіх взаєморозрахунків, які пов'язані з його виконанням (п. 9.3 договору).
Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №002401, №003045, №002317, №002394, №003020, №002259, №003069 та №000190 підтверджується, що відповідачем ІІ як перевізником було здійснено перевезення до Азербайджанської Республіки товару (м'яса яловичини І категорії), відправником якого є відповідач І (а.с. 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99 том І).
Надані послуги за вказаними накладними були прийняті відповідачем І як замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-0000239 від 23.09.2021 на суму 66 205,00 грн, №ОУ-0000245 від 29.09.2021 на суму 63 205,00 грн, №ОУ-0000264 від 20.10.2021 на суму 62 666,00 грн, №ОУ-0000283 від 07.11.2021 на суму 62 856,00 грн, №ОУ-0000293 від 20.11.2021 на суму 63 462,00 грн, №ОУ-0000297 від 24.11.2021 на суму 64 465,00 грн, №ОУ-0000314 від 18.12.2021 на суму 65 263,00 грн, №ОУ-0000003 від 07.01.2022 на суму 63 146,74 грн та 2 287,72 грн (а.с. 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98 том І).
Загальна вартість наданих послуг становить 514 014,00 грн.
1.2.1. У зв'язку з неналежним виконанням ПП "Менське-Агро" умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 23.07.2020, у листопаді 2022 року ТОВ "Шахін" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ПП "Менське-Агро" про стягнення, в тому числі, 514 014,00 грн основної заборгованості (справа №927/984/22).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2023 у справі №927/984/22 позов задоволено; стягнено з ПП "Менське-Агро" на користь ТОВ "Шахін", в тому числі, 514 014,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення.
1.3. Рішенням учасника ПП "Менське-Агро" №1С від 20.12.2022, прийнятим позивачем, визнано підписання директором ПП "Менське-Агро" Пискуном В.А. договору №23 від 23.07.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ "Шахін" на суму, яка перевищує 514 014,00 грн (з ПДВ), без надання згоди на вчинення такого правочину загальними зборами (єдиним учасником), порушення компетенції та обмежень повноважень, встановлених статутом підприємства, порушенням рішення учасника підприємства №2Р від 15.12.2019. Вирішено провести службове розслідування на предмет наявності зловмисної домовленості директора ПП "Менське-Агро" Пискуна В.А. з іншими особами при визначенні умов та укладанні з ТОВ "Шахін" договору від 23.07.2020 №23 про надання транспортно-експедиційних послуг та доцільності укладання такого правочину (а.с. 46 на звороті том І).
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Загальні положення
1.1. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Згідно з цією нормою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи те, що в силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, відтак обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
1.2. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статті 15, 16 ЦК України визнають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
1.3. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як "заінтересовані особи".
У п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 міститься висновок, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
1.4. Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього кодексу.
За ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/5425/18).
1.5. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права особи чи інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи чи інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право порушено чи інтерес та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу, якщо воно мало місце.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відсутність порушеного або оспорюваного права особи чи інтересу є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
1.6. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є договір про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 23.07.2020, який укладений між ПП "Менське-Агро" (відповідачем І, замовник) та ТОВ "Шахін" (відповідачем ІІ, виконавець).
Водночас предметом позову є визнання зазначеного договору недійсним (далі - оспорюваний договір).
Позов заявлено єдиним учасником ПП "Менське-Агро" - Компанією "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" (частка у статутному капіталі 100%).
Позов заявлено з підстав того, що оспорюваний договір не відповідає чинному законодавству, оскільки був укладений керівником ПП "Менське-Агро" з перевищенням повноважень на вчинення таких дій (без згоди вищого органу управління - власника підприємства) та в подальшому не був схвалений власником підприємства (позивачем), що в свою чергу порушує корпоративні права позивача на управління ПП "Менське-Агро".
ІІ. Щодо укладання договору з перевищенням повноважень
2.1. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).
Отже, відносини представництва юридична особа реалізує через свої органи та/або посадових осіб, які наділені повноваженнями представництва згідно із законом або установчим документом.
За приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України, в редакції, чинній на час укладання оспорюваного договору, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №908/6214/14 визначено, що перевищення повноважень це - довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку він представляє.
2.2. Щодо обмеження повноважень директора ПП "Менське-Агро"
Пунктом 5.1 статуту ПП "Менське-Агро" передбачено, що управління підприємством здійснюється вищим органом управління - власником.
До виключної компетенції власника належить прийняття рішення щодо укладення та підписання договорів (угод) на суму, що перевищує 100 000,00 грн (підп. 6 п. 5.1 статуту).
Виконавчим органом підприємства є директор. Директор підзвітний власнику підприємства та організовує виконання його рішень (п. 5.3, 5.4 статуту).
Згідно з п. 5.6 статуту ПП "Менське-Агро", всі платежі та зобов'язання, в т.ч. по господарським та іншим договорам підприємства, виникають виключно на підставі підпису директора та/або головного бухгалтера підприємства. Договори (угоди) на суму більше ніж 100 000,00 грн можуть бути укладені та підписані директором на підставі рішення власника.
2.3. Щодо ціни договору
2.3.1. За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Також зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).
Частиною 2 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
2.3.2. Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, сума фрахту обумовлюється разовими заявками, які є невід'ємною частиною такого договору та укладаються додатково перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень.
Отже, істотні умови перевезень (кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, сума фрахту (тобто ціна)) обумовлюється разовими заявками, які є невід'ємною частиною оспорюваного договору та укладаються додатково перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень.
Водночас, такі заявки суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
2.3.3. Заперечуючи проти позову, ТОВ "Шахін" посилається на те, що умовами укладеного між ним та ПП "Менське-Агро" договору не визначено його ціну, а здійснені перевезення за кожним із актів здачі-прийняття не перевищували 100 000,00 грн, а отже, не потребували погодження власника ПП "Менське-Агро".
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Шахін" було надано ПП "Менське-Агро" транспортно-експедиційні послуги згідно з умовами оспорюваного договору, про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).
Надані послуги за транспортними накладними були прийняті замовником (ПП "Менське-Агро"), що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
- №ОУ-0000239 від 23.09.2021 на суму 66 205,00 грн,
- № ОУ-0000245 від 29.09.2021 на суму 63 205,00 грн,
- №ОУ-0000264 від 20.10.2021 на суму 62 666,00 грн,
- №ОУ-0000283 від 07.11.2021 на суму 62 856,00 грн,
- №ОУ-0000293 від 20.11.2021 на суму 63 462,00 грн,
- №ОУ-0000297 від 24.11.2021 на суму 64 465,00 грн,
- №ОУ-0000314 від 18.12.2021 на суму 65 263,00 грн,
- №ОУ-0000003 від 01.01.2022 на суму 63 146,74 грн та 2 287,72 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 514 014,00 грн.
Враховуючи приписи ст. 509, 510 ЦК України, разове надання послуг чи поставки товару є зобов'язанням, а договір (правочин) може включати декілька зобов'язань, як, наприклад, ритмічні перевезення чи періодичні поставки товару партіями.
Включення декількох зобов'язань в один договір властиве для довготривалих договорів (відносин між сторонами), і, відповідно, в такому разі загальна ціна (вартість) договору складається із суми вартості всіх наданих послуг чи отриманих товарів за весь період дії договору.
Таким чином, на час укладання оспорюваного договору ціна договору не була визначена та, відповідно, не перевищувала 100 000,00 грн, водночас за наслідками його виконання загальна ціна договору склала 514 014,00 грн.
Як встановлено судом, оспорюваний договір від імені ПП "Менське-Агро" укладено його директором Пискуном В.А.
За таких обставин справи директор ПП "Менське-Агро" Пискун В.А. при укладенні договору зобов'язаний був діяти на підставі рішення єдиного учасника.
Наявність згоди загальних зборів учасників (єдиного учасника) товариства свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної "легітимності".
Суду не надано рішення єдиного учасника ПП "Менське-Агро" про надання згоди директору ПП "Менське-Агро" Пискуну В.А. на укладення оспорюваного договору з ТОВ "Шахін" на суму, що перевищує 100 000,00 грн, а відтак, договір укладено директором ПП "Менське-Агро" Пискуном В.А. з перевищенням його повноважень.
2.4. Щодо обізнаності ТОВ "Шахін" з обмеженням повноважень директора ПП "Менське-Агро"
2.4.1. Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №904/6735/20 вказано, що вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови (1) обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також (2) відсутності подальшого схвалення правочину.
Отже, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Відповідний висновок Верховного Суду України викладено, зокрема в постановах від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, від 21.09.2016 року у справі №3-728гс16, від 13.03.2017 року у справі №922/6082/15 та у справі №760/8121/16-ц.
2.4.2. Відповідач заперечує факт обізнаності щодо обмежень повноважень директора, оскільки на момент укладення договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були відсутні будь-які обмеження його повноважень.
Суд зазначає про те, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавстві (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19).
Відсутність станом на момент укладення відповідного договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.
2.4.3. У разі наявності посилання в договорі на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору.
Судом встановлено, що в преамбулі оспорюваного договору міститься інформація про те, що ПП "Менське-Агро" в особі директора Пискуна В.А. діє на підставі статуту, з огляду на що, інша сторона договору (ТОВ "Шахін") повинна була знати, проявивши розумну обачність, про повноваження директора ПП "Менське-Агро" та їх обмеження.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі №927/967/17, від 09.04.2019 у справі №924/491/17, від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, від 07.12.2022 у справі №904/6735/20.
2.5. Щодо схвалення договору
2.5.1. Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16).
Як встановлено судом, на виконання умов оспорюваного договору ПП "Менське-Агро" неодноразово передавало ТОВ "Шахін" товар (м'ясо яловичини І категорії) для перевезення його до Азербайджанської Республіки, а ТОВ "Шахін" виконувало ці перевезення.
Водночас після пред'явлення ТОВ "Шахін" до ПП "Менське-Агро" позову про стягнення заборгованості за здійснені перевезення та відкриття провадження у справі №927/984/22 (а.с. 43-46 том І) власник ПП "Менське-Агро" - Компанія "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" прийняла рішення єдиного учасника підприємства від 20.12.2022 №1С, яким визнала договір укладеним керівником підприємства з перевищенням його повноважень (тобто не схвалила оспорюваний договір) та доручила розпочати визнання договору недійсним в судовому порядку.
2.5.2. Щодо поведінки ТОВ "Шахін" під час виконання договору
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно встановити:
1) наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа/фізична особа, яка заявила вимогу про визнання недійним договору;
2) дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Відповідний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №466/9251/13-ц, від 28.05.2020 у справі №608/969/13-ц, від 08.12.2021 у справі №911/2574/18, від 05.07.2023 у справі №547/663/20.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (висновок Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
В ухвалі від 01.06.2022 Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №513/879/19 визначено, що головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність договору або його неукладеність. Якщо поведінка однієї сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони протягом тривалого часу належно його виконували), то наступні вимоги про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.
Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків.
За змістом приписів ЦК України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі ч. 3 ст. 39 ЦК України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (позиція Верховного Суду у постанові від 04.09.2020 у справі №311/2145/19).
Зважаючи на вказане вище та оцінюючи поведінку ТОВ "Шахін" щодо виконання умов договору, суд дійшов до висновку про добросовісність та послідовність такої поведінки, оскільки ним було належним чином виконано умови договору, укладеного з ПП "Менське-Агро".
Суд встановив, що в межах розгляду даної справи, позивачем не було надано та у матеріалах справи відсутнє підтвердження недобросовісності поведінки ТОВ "Шахін", з огляду на що, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У висновку Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 01.06.2022 у справі №513/879/19, вказано, що "поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність, з огляду на що, у суду наявні підстави вважати поведінку позивача недобросовісною".
ІІІ. Щодо обраного позивачем способу захисту
3.1. У ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п. 14), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п. 40)).
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).
Адже, рішенням суду має вирішуватися питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/7183/20).
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п. 5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п. 70)).
З огляду на принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у ст. 14 ГПК України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
3.2. Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/77/21 узагальнив, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину (реституцію), зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Крім того, суд зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України.
Аналогічні правові висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
3.3. На підставі наведеного суд вважає, що даний позов про визнання недійсним виконаного контрагентом договору (шляхом здійснення чисельних перевезень) не спрямований на захист порушеного права єдиного учасника підприємства, на замовлення якого такі перевезення здійснені та яким вони не оплачені.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не може бути визнаний правомірним та належати до ефективних способів захисту.
IV. Інші аспекти
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновок суду
Враховуючи вищенаведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 147,20 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі) судового збору.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 147,20 грн, що підтверджується копією квитанції про сплату №932 від 24.01.2023 (а.с. 61 том І).
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн покладається на позивача.
Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 11, 13, 14, 73 - 77, 123, 129, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Компанії "TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC" (Компанія "ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС") (штат Вайомінг, США) до Приватного підприємства "Менське-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахін" про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 23.07.2020, укладеного між Приватним підприємством "Менське-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахін", - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.07.2024 (у урахуванням тимчасової втрати працездатності та відпустки).
Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва