29.07.2024 Справа № 908/2023/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про:
1. визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445.
2. скасуваня реєстраційної дії 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 позовну заяву передано судді Дроздовій С.С., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2023/24.
Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Положеннями ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідного наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться, крім інших, справи за позовом фізичних осіб, які не є підприємцями, у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.
На розгляд Господарського суду Запорізької області поставлено питання щодо визначення юрисдикції спору.
Разом з тим визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують між сторонами: сімейні, спадкові чи корпоративні.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 06.10.1999 було створено Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Агро Юні» в подальшому по тексту «Товариство». Засновниками даного товариства відповідно до статуту ТОВ «Агро-Юні» були ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 розмір частки в статутному капіталі товариства складає 50% та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 розмір частки в статутному капіталі товариства складає 50%.
Відповідно до п. 5.2. статуту товариства, вклади учасників складають: ОСОБА_3 - 3750.00 грн. ОСОБА_1 -3750.00 грн. Згідно п. 5.4. статуту товариства, після внесення вкладів, долі учасників будуть складати: ОСОБА_3 - 3750 грн. - 50%; ОСОБА_1 -3750 грн. - 50 %.
29.11.2012 Товариством було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу Товариства до 110615,87 грн. (сто десять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 87 коп.).
У середині 2020 року засновник товариства - ОСОБА_1 дізнався про невиконання засновником ОСОБА_3 свого обов'язку щодо внесення вкладу в статутний капітал Товариства. Про що, 31.08.2020 р. засновник ОСОБА_1 у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за вхідним № 343 надіслав лист попередження засновнику ОСОБА_3 із вимогою сплатити вклад в статутний капітал товариства в сумі 55 307,94 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч триста сім грн. 94 коп.) із попередженням, що у разі невнесення останнім своєї частки до статутного капіталу товариства до 30.09.2020 року його буде виключено із засновників товариства. Вказаний лист попередження ОСОБА_3 отримав власноруч, про що поставив власний підпис.
Вказане попередження ОСОБА_3 виконане не було, жодних коштів на рахунок товариства щодо внесення заборгованості із вкладу до статутного капіталу товариства від останнього не надходило та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за заповітом, спадкоємцем згідно якого визначено ОСОБА_2 .
Враховуючи можливе незаконне спадкування несплаченої ОСОБА_3 за життя частки статутного капіталу Товариства спадкоємцями, товариство розіслало нотаріусам міста Бердянська Запорізької області повідомлення про несплату вказаної частки померлим ОСОБА_3 за життя.
Однак, серед адресатів розсилки не було Приватного нотаріуса Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Пузанової Наталії Анатоліївни, оскільки вказана нотаріус на момент розсилки зазначеного повідомлення, нещодавно почала працювати на території м. Бердянськ, та товариство не знало про її знаходження в м. Бердянськ.
22.07.2021 приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу у Запорізькій області Пузановою Н.А. без перевірки факту сплати ОСОБА_3 за життя частки статутного капіталу Товариства, видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлого ОСОБА_3 за яким до складу спадщини увійшло право на 50% (п'ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» місцезнаходження : село Осипенко, Бердянський район, Запорізька обл, вул. Маріупольське шосе, будинок 74, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 30611819, дата державної реєстрації 06.10.1999 р., дата запису 30.09.2005 року, номер запису 10791200000000171), що дорівнює сумі 55 307 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сім грн.) 94 коп.
В подальшому ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора, який/ка здійснила реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., а саме вніс відомості про ОСОБА_2 як засновника ТОВ «Агро-Юні», та як кінцевого бенефіціарного власника.
Позивач у позові зазначив, що в результаті чого ОСОБА_2 без законних підстав заволодів 50% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні».
Позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом є незаконним в наслідок чого воно повинно бути визнано недійсним, а 50 % частки статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні» повинна бути витребувана з незаконного володіння у ОСОБА_2 .
У частині першій статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
У частині першій статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина перша статті 1226 ЦК України).
У частині першій статті 1261 ЦК України визначено коло осіб, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом, а саме це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Спірні правовідносини, окрім норм сімейного законодавства, урегульовано нормами цивільного (спадкового) права, бо потребують визначення спадкової маси, з урахуванням норм сімейного законодавства та перевірки поділу такої маси між спадкоємцями за законом.
Разом з тим чинним законодавством унормовано і корпоративні правовідносини щодо прав на частку у статутному фонді приватного підприємства.
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цьогоКодексу). Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форм власності.
Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17 та Великої Палати Верховного суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19)).
За змістом частин третьої - п'ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 81 ЦК України).
У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Велика Палата Верховного Суду вказувала у своїх правових висновках, що, визначаючи юрисдикцію спору, слід також мати на увазі, що у Законі № 1576-XII та Законі України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність»(далі - Закон № 2275-VIII) упорядковані правовідносини між учасниками товариства щодо майна товариства і, зокрема, формування статутного капіталу та розподілення майна товариства при виході учасника з господарського товариства (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18).
За наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з'являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов'язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20).
Однак вказані зміни не впливають на висновок про первинність виникнення саме права на спадщину і визначення частки у спадщині, і як наслідок - набуття права на частку у статутному капіталі господарського товариства, не зважаючи на те, що юридичне оформлення таких прав не має розриву у часі.
При визначенні юрисдикційності спору, Господарський суд Запорізької області у враховує таке.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).
Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.
Предметом спору у справі є отримання відповідачем ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» у порядку спадкування після смерті його батька.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19), корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання.
Особисте немайнове право участі (корпоративні права) у юридичній особі припиняється в разі смерті фізичної особи учасника, а правонаступником (спадкоємцем) спадкується лише право на частку в статутному капіталі юридичної особи.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
В позовній заяві, позивач оспорює свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445.
У даному випадку первинним є спір про частку у спадщині, а не про частку в статутному капіталі.
Право на отримання ОСОБА_2 спірного свідоцтва про право власності на частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» було здійснене відповідачем як учасником сімейних правовідносин.
При цьому отримання зазначеного свідоцтва жодним чином не пов'язане з корпоративними відносинами або їх реалізацією, а навпаки - потребують встановлення сімейно-правових зв'язків, а в разі оскарження такого свідоцтва - вирішення сімейно-правового спору.
Той факт, що спадкоємець на час оскарження свідоцтва вже набув статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні», не свідчить про наявність спору щодо корпоративних прав у юридичній особі, адже всі підстави виникнення такого спору є юридичними фактами сімейного та спадкового права, які мали місце до набуття спадкоємцями статусу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні».
Отже, відносини з оспорювання свідоцтва про право власності на частку в статутному капіталі в разі смерті, перерозподілу спадкових часток є сімейними та спадковими огляду на те, що: такі відносини виникли між учасниками сімейних і спадкових відносин. Жодні інші особи, які не володіють спеціальним статусом спадкоємця, подружжя тощо, їх учасниками бути не можуть; спірні відносини виникли щодо об'єктів, які мають спеціальний правовий режим, що існує лише в сімейному та спадковому праві - спільне майно подружжя, спадщина.
Інший підхід для визначення юрисдикційності спору уможливить вирішення спору між спадкоємцями у судах двох юрисдикцій: у господарській - у разі отримання свідоцтва про право на спадщину і реєстрації часток у ЄДРПОУ; і щодо іншого майна - у цивільній юрисдикції, що не допускається і порушує принципи правової визначеності, що прямо заборонено пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України, згідно з яким господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Отже, з огляду на суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд відзначає, що цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.
Дана позиція також викладена в постанові Великої плати Верховного суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви (ч. 3 ст. 175 ГПК України).
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд роз'яснює позивачу, що зазначені позовні вимоги мають розглядатися за правилами ст. 19 ЦПК України, шляхом подання цивільного позову з урахуванням вимог, визначених ст.ст. 27, 28 ЦПК України до місцевого загального суду.
За таких обставин, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Суд звертає увагу на те, що у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 із позовною заявою шляхом її формування в системі «Електронний суд», суд не здійснює фактичне повернення заявнику відповідної заяви.
Керуючись ст. ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування реєстраційної дії 1000099107001700456 від 28.07.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 29.07.2024.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.С. Дроздова