вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"29" липня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/410/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Немеша Сергія Петровича від 12.07.2024
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №907/410/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Немеша Сергія Петровича, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альс Компані», с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 915 303,17 грн
учасники справи не викликались
Фізична особа-підприємець Немеш Сергій Петрович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альс Компані» 747 720,89 грн заборгованості, 25 072,98 грн інфляційних втрат та 142 509,30 грн відсотків за користування чужими коштами, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договорів про надання послуг від 25.07.2023 № 24 та від 02.10.2023 №24/1.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року позов задоволено.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
12 липня 2024 року від позивача до канцелярії суду надійшла заява від 12.07.2024 в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альс Компані” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.
До означеної заяви представник позивача долучив копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.04.2024, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1124666 від 24.04.2024, акту приймання-передачі наданих послуг від 11.07.2024, розрахунку вартості витрат та звіту про надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 18.04.2024.
Ухвалою суду від 17 липня 2024 року розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 29.07.2024 о 09:30 год. без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам справи строк до 25.07.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви позивача у справі № 907/410/24.
Сторони у справі не скористалися правом подати письмові пояснення та/або заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоча про розгляд заяви були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 17.04.2024 до електронного кабінету відповідача та на юридичну адресу позивача у справі.
Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України).
Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, від 02.04.2024 у справі №907/568/22.
За встановленими у справі обставинами, відповідно до п. 9. ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач в тексті позовної заяви повідомляв про очікуваний розмір судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи в суді в сумі 63 729,55 грн, з яких 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 13 729,55 грн судового збору.
При цьому, обставини подання позивачем до прийняття рішення доказів, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і заявлення про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, матеріали справи не містять, що свідчить про порушення позивачем визначеного в ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України порядку подання доказів, що підтверджують розмір понесених ФОП Немеш С.П. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, відсутність заяви позивача про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України є підставою для залишення таких доказів без розгляду та відмови в ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю їх розміру.
Означена правова позиція щодо відмови в ухваленні додаткового рішення у зв'язку з неподанням стороною заяви в порядку ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України є сталою в правозастосуванні судом касаційної інстанції, викладена у вже згадуваних постановах Верховного суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, від 02.04.2024 у справі №907/568/22 та суд вважає її релевантною в спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Немеша Сергія Петровича від 12.07.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/410/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альс Компані» на користь Фізичної особи-підприємця Немеша Сергія Петровича 21 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 29 липня 2024 року.
Суддя Р.М. Лучко