вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
26 липня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/521/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багер Транс», с. Рокосово Хустського району Закарпатської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ
про стягнення 583 858,27 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Багер Транс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство» 563 177,65 грн боргу, 18 741,81 грн пені та 1938,81 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором №243/1 про надання послуг від 22 вересня 2023 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/521/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2024 року.
Ухвалою від 10.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 10.06.2024 до електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.06.2024 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати вартості виконаних відповідачем робіт за Договором про надання послуг №243/1 від 22.09.2023 року, у зв'язку з чим станом на 04.06.2024 (дата оформлення позовної заяви) в нього виникла заборгованість в розмірі 563 177,65 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 18 741,81 грн пені та 1938,81 грн - 3% річних, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано суду відзиву на позов відповідно до приписів ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
22 вересня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багер Транс», як Виконавцем укладено Договір про надання послуг №243/1 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника надавати за плату послуги екскаватора гусеничного «JCB JS200» (послуги), а Замовник, в свою чергу, зобов'язався приймати і своєчасно оплачувати надані Виконавцем послуги.
Крім того, пунктами 1.2.-1.3. Договору визначено зобов'язання Виконавця проводити відновлення трелювального волока у Монастирецькому лісництві в урочищі «Прикирна», згідно об'ємів затвердженої кошторисної документації та власним транспортом доставити екскаватор до об'єкту та повернути його після закінчення робіт, а згідно з п.п. 1.4.-1.5. Договору Замовник зобов'язався здійснювати оплату за простій екскаватора в разі незабезпечення його роботою в робочий час; забезпечити екскаватор якісним паливом зобов'язується Виконавець.
Порядок передачі робіт, розмір і порядок оплати сторонами визначено в розділі 2 Договору, за змістом п. 2.1. якого вартість робіт визначається шляхом ціни однієї відпрацьованої мотогодини роботи екскаватора «JCB JS200», яка становить 2300,00 грн (з ПДВ).
Облік роботи спецтехніки здійснюється за фактично відпрацьовані робочі години в змінних рапортах (журналах інших виконаних робіт), який є обґрунтуванням наданих послуг і мають таку ж юридичну силу, як і Акти виконаних робіт і повинні бути підтверджені підписом відповідальної за це особи зі сторони Замовника (п. 2.3. Договору).
За змістом п. 2.4. Договору здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше 3 робочих днів після фактичного надання послуг або в кінці кожного календарного місяця.
Відповідно до п. 2.5. Договору оплата послуг здійснюється Замовником в національній валюті України безготівковим шляхом не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку.
Загальна сума Договору становить 600 000,00 грн (п. 2.8. Договору).
За змістом п. 5.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, проте в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Багер Транс» на виконання умов Договору виконано роботи з відновлення трелювальних волоків з залученням екскаватора гусеничного «JCB JS200» на загальну суму 563 177,65 грн, що підтверджується долученими до позовної заявим Актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за 28.12.2023 (на суму 71 835,60 грн), за 28.12.2023 (на суму 182 025,82 грн), за 25.12.2023 (на суму 173 002,85 грн), за 29.12.2023 (на суму 136 313,38 грн), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за означені дати та на відповідні суми, підсумковими відомостями ресурсів, які підписані представниками позивача та відповідача (філії відповідача) з посиланням на умови Договору №243/1 від 22.09.2023 року.
За твердженням позивача, відповідачем, як Замовником не виконано зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт та наданих послуг як у визначений Договором строк, так і після прийняття означених робіт, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 563 177,65 грн, стягнення якої разом з нарахованими пенею та відсотками річними є предметом судового розгляду у цій справі.
Надіслані 22.04.2024 відповідачу (фіскальний чек від 22.04.2024, поштова накладна за трек-номером 8800021690584, опис вкладення в цінний лист від 22.04.2024) та 23.04.2024 Філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (фіскальний чек від 23.04.2024, поштова накладна за трек-номером 8800021691211, опис вкладення в цінний лист від 23.04.2024) претензії від 22.04.2024 та 23.04.2024 відповідно про сплату 563 177,65 грн заборгованості, 5105,74 грн - 3% річних, 6758,13 грн втрат від інфляції та 50 488,10 грн пені, - залишені відповідачем без задоволення, що слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Проаналізувавши укладений сторонами договір про надання послуг №243/1 від 22.09.2023, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2.5. Договору оплата послуг здійснюється Замовником в національній валюті України безготівковим шляхом не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку.
Аналізуючи наведені норми права та даючи оцінку у взаємозв'язку з ними умовам п. 2.5. Договору щодо встановлення строку сплати вартості виконаних позивачем робіт, суд враховує, що положеннями ст. 854 ЦК України імперативно встановлено обов'язок Замовника оплатити обумовлену ціну після остаточної здачі робіт, що в спірних правовідносинах пов'язується з датою підписання останнього за хронологією Акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за 29.12.2023 та саме з цього часу у Замовника виник обов'язок з оплати вартості виконаних за Договором робіт.
При цьому, надаючи оцінку, встановленому в п. 2.5. Договору строку оплати Замовником (3 банківські дні з дати отримання рахунку) суд враховує положення ст. 627 ЦК України, за якими сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
В даному аспекті та з урахуванням приписів ст. 854 ЦК України суд зважає, що підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги) після їх прийняття.
Наведена правова позиція за схожих обставин викладена в постанові Верховного суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.
У зв'язку з викладеним, строк виконання зобов'язання Замовника за Договором здійснити оплату виконаних Виконавцем робіт (наданих послуг) в спірних правовідносинах пов'язується саме з підписанням Актів виконаних робіт, ане з виставленням ТОВ «Багер Транс» рахунку.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість в розмірі 563 177,65 грн, яка відповідачем по суті не спростована, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 563 177,65 грн як обґрунтовано та правомірно заявлені підлягають до задоволення судом.
Крім того, суд зважає, що відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що за прострочення платежу Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.
При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем відповідно до поданого суду розрахунку нараховано відповідачу пеню за порушення строків оплати виконаних робіт за період з 23.04.2024 по 03.06.2024 включно в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що за підрахунками ТОВ «Багер Транс» становить 18 741,81 грн.
Водночас, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд зауважує, що у вказаний період розмір облікової ставки НБУ мінявся та до 25.04.2024 становив 14,5%, а з 26.04.2024 - 13,5%, тоді як позивачем за весь період (23.04.2024-03.06.2024) здійснено обрахунок пені, виходячи з облікової ставки НБУ - 14,5%.
З урахуванням викладеного, здійснивши власний розрахунок пені в межах визначеного позивачем періоду (з 23.04.2024 по 03.06.2024 включно), суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 17 541,60 грн пені, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
В частині стягнення з відповідача 1200,21 грн пені суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Багер Транс».
Щодо вимог про стягнення 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого суду розрахунку, за неналежне виконання договірних умов відповідачем позивачем за порушення відповідачем строків сплати виконаних робіт за період з 23.04.2024 по 03.06.2024 нараховано відповідачу 1938,81 грн - 3% річних.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений вище строк оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг), вважає поданий ТОВ «Багер Транс» розрахунок відсотків річних арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині - правомірними, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення на суму нарахованих позивачем 1938,81 грн - 3% річних.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, з огляду на заявлене позивачем в позові клопотання про наявність в ТОВ «Багер Транс» судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Хустське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. Сливова, буд. 34, код ЄДРПОУ ВП 45123915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багер Транс» (90410, с. Рокосово Хустського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 3А, РНОКПП 44095714) 563 177,65 грн (п'ятсот шістдесят три тисячі сто сімдесят сім гривень 65 копійок) заборгованості, 17 541,60 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок одну гривню 60 копійок) пені, 1938,81 грн (одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім гривень 81 копійку) - 3% річних та 6991,90 грн (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одну гривню 90 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26 липня 2024 року.
Суддя Р.М Лучко