вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2024м. ДніпроСправа № 904/2128/24
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНТЕК"
про стягнення боргу за договором поставки
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 25 116,56 грн. штрафу, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору купівлі-продажу № 170-МТР від 13.07.2021.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №0600269666452 з відміткою "нет его". Суд таку відмітку на поштовому повідомленні сприймає, як повідомлення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).
Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами (доказами).
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
13.07.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу № 170-МТР (далі Договір), за п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець (Відповідач) зобов'язується передати продукцію (далі товар) у власність Покупця (Позивача), а Покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони погодили, що під терміном "Товар", що вживається в даному Договорі, сторони
розуміють товар, його приналежності та документи, що його стосуються (п. 1.2. Договору).
Ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками (п. 3.1. Договору).
Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання Покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору (п. 3.2. Договору).
Продавець зобов'язується передати Покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору (п. 5.1. Договору).
Датою постачання товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами.
Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару.
Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару (п.5.3. Договору).
За невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1. Договору).
У разі, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, Продавець сплачує на користь Покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала б бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування (п. 6.2. Договору).
За порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність
заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п.5.12, п.5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно (п. 6.9. Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили, зокрема: вартість товару - 94 187,09 грн. (у т.ч. 15 697,85 грн.); умови оплати - 25 % передоплати решта по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів; термін поставки - протягом 35 календарних днів з моменту 25 % передоплати.
23.11.2021 Відповідач поставив Позивачеві товар на загальну суму 94 187,09 грн., що підтверджується накладною № 12250028 від 19.11.2021.
22.12.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію № 01/01/09/24/01/01-02/03/906 від 05.12.2023 про сплату штрафних санкцій за податковими накладними.
Позивач у позові наполягає на тому, що Відповідач, у порушення п. 3 Додатку №1, несвоєчасно поставив товар та, в порушення п. 6.2. Договору, не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим Позивач нарахував 15 697,85 грн. - штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, 9 418,71 грн. - штрафу за несвоєчасну поставку товару.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з Відповідача заявленого Позивачем штрафу; обґрунтованість заявлених сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не заперечував і не спростував.
Проаналізувавши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Так, 13.07.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу № 170-МТР, за п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати продукцію у власність Покупця, а Покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Продавець зобов'язується передати Покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору (п. 5.1. Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили, зокрема: вартість товару - 94 187,09 грн. (у т.ч. 15 697,85 грн.); умови оплати - 25 % передоплати решта по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів; термін поставки - протягом 35 календарних днів з моменту 25 % передоплати.
23.11.2021 Відповідач поставив Позивачеві товар на загальну суму 94 187,09 грн., що підтверджується накладною № 12250028 від 19.11.2021.
Позивач у позовній заяві стверджує, що 14.07.2021 здійснив оплату 25 % передоплати, що підтверджується платіжною інструкцією № 7526 від 14.07.2021 на суму 23 546,77 грн.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що до матеріалів справи не надано доказів сплати 25 % передоплати, у зв'язку з чим, суд не може встановити строк оплати, та визначити чи прострочена поставка товару.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов в частині стягнення 9 418,71 грн. - штрафу за несвоєчасну поставку товару не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення 15 697,85 грн. штрафу за не реєстрацію податкової накладної, суд бере до уваги, що частиною 1, 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами 2, 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначено співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно, сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (п. 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п. 25).
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України, п. 201.10 ПК України та ст. 61 Конституції України слід керуватися визначеним ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Так, сторонами у п. 6.2. Договору визначили, що у разі, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, Продавець сплачує на користь Покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.
Вирішуючи спір у частині стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суд бере до уваги, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, згідно з яким, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Таким чином, у даній ситуації з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентоване ст. 2 ГПК України та, враховуючи правові висновки, викладені в п. 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, до даних правовідносин в частині стягнення штрафу слід застосувати приписи п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.
Більш того, Позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.
При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена Позивачем, як штраф, вона виникає із зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних, а не з господарських зобов'язань. Крім того, Позивачем не доведено, що його права або охоронюваний законом інтерес порушено Відповідачем внаслідок не реєстрації податкових накладних у визначений строк, та взагалі не надано доказів на підтвердження не реєстрації Відповідачем податкових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 927/1252/23 від 12.06.2024.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Позивачем не надано доказів на підтвердження прострочення поставки товару, не надано доказів на підтвердження не реєстрації Відповідачем податкових накладних, того, що стягнення штрафу за не реєстрацію податкових накладних не є господарським зобов'язанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені позову Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код 00135390) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНТЕК" (49000, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 35, код 44144316) про стягнення боргу за договором поставки.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков