Справа № 350/413/24
Провадження № 22-ц/4808/871/24
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Максюта
25 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Фединяка В.Д., Василишин Л.В.,
секретаря Гудяк Х.М.,
з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Ошуста С.Є., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Родікова І.С., представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дубівської сільської ради Стрижак Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дубівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні дорогою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року про закриття провадження,
У березні 2023 року ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дубівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні дорогою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 11 березня 2019 року являється власником земельної ділянки площею 0,0798 га, кадастровий номер 2624884001:01:002:0032 для ведення особистого селянського господарства в с. Вільхівка Калуського (колишнього Рожнятівського) району Івано-Франківської області, після прийняття спадщини, яка відкрилася у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 .
Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано на її ім'я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2019 року.
Суміжним землевласником є відповідач ОСОБА_2 , якому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2452 га, кадастровий номер 2624884001:01:001:0071 для ведення особистого селянського господарства.
Між їхніми земельними ділянками проходить дорога загального користування, яка відображена в генеральному плані забудови с. Вільхівка Калуського району Івано-Франківської області, розробленому Івано-Франківською філією ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» в 2015 році.
Починаючи з 2014 року і по день подання позову відповідач чинить їй перешкоди в користуванні дорогою загального користування у спосіб її переорювання та приєднання до своєї земельної ділянки.
Внаслідок таких протиправних дій відповідача їй створено певні незручності та чиняться перешкоди, зокрема, вона не має можливості проїхати до належної їй земельної ділянки від свого подвір'я та від головної дороги - вулиці Шевченка, виорати земельну ділянку, вивезти насіння овочів для висаджування, обробки посівів, збирання урожаю.
З приводу цього факту неодноразово зверталася із письмовими заявами до Дубівської сільської ради, однак відповіді на звернення не отримала.
Просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні проїзною громадською польовою дорогою (дорогою загального користування) шляхом звільнення її самовільно захопленої (переораної) частини, відновлення її попереднього стану, розмірів та площі згідно Генерального плану забудови с. Вільхівка Калуського району Івано-Франківської області (а.с.1-3).
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дубівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні дорогою, на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.58-59).
На цю ухвалу ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість.
Не погоджується із висновком суду про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки вона раніше не зверталася до суду з тотожним цивільним позовом та не може відповідати за правовідносини з приводу будь-якого цивільного спору між її матір'ю ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 .
Зазначає, що судом даних обставин не перевірено, розгляд справи по суті не проводився.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції (а.с.63).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Ошуста С.Є., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Родікова І.С., представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дубівської сільської ради Стрижак Л.М., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи №350/1703/15-ц встановив наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку із наявністю судового рішення, яке набрало законної сили, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Виходячи з положень частини третьої статі 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Правило статті 255 ЦПК України є імперативним. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Верховний Суд у постановах від 30 травня 2024 року у справі № 757/130/22-ц (провадження № 61-15800св23), від 09 травня 2024 року у справі № 753/876/23(провадження № 61-16231св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22(провадження № 61-12939св23) сформулював правовий висновок про те, що для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) виснувала, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України у чинній редакції) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили.
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Як встановлено судом, в провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа №350/1703/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Вільхівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користування польовою дорогою. ОСОБА_3 просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні польовою дорогою, проїздом до її земельної ділянки та її обслуговування, що в с. Вільхівка в урочищі «Перед села», шляхом приведення її в попередній стан.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.09.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.10.2016 року, в цивільній справі №350/1703/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Вільхівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області про усунення перешкод в користування польовою дорогою відмовлено (а.с.49-51).
В ухвалі Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року зазначено, що генеральний план с.Вільхівка відсутній та знаходиться в процесі виготовлення, а ОСОБА_3 не підтвердила існування спірної дороги ні рішенням сільської ради про її встановлення, ні відповідною земельно-технічною документацією. (а.с.53 зворот)
Як встановлено із змісту рішення суду, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та була представником останньої у вказаній справі.
Встановлено, що у справі, яка розглядається, ті самі сторони, а саме позивач ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 , третя особа - Дубівська сільська рада, є правонаступником Вільхівської сільської ради, тотожний предмет спору, тотожні позовні вимоги, а саме: зобов'язаня відповідача по справі ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні проїзною громадською польовою дорогою шляхом звільнення її самовільно захопленої (переораної) частини, відновлення її попереднього стану та розмірів і площі.
Разом з тим, в даній справі відмінні підстави позову.
Так, в цій справі позивачка ОСОБА_1 як на підставу позову посилається на те, що між земельними ділянками сторін проходить дорога загального користування, яка відображена в Генеральному плані забудови села Вільхівка Калуського району Івано-Франківської області, розробленому Івано-Франківською філією ДП УДНДІПМ «Дніпромісто» в 2015 році.
Із відповіді Дубівської сільської ради Івано-Франківської області №170/08-14 від 04.09.2023 року встановлено, що генеральний план с. Вільхівка Дубівської сільської ради затверджено рішенням сьомої сесії Вільхівської сільської ради від 08.03.2017 року №54-7/2017 (а.с.33), тобто вже після завершення розгляду справи№350/1703/15-ц.
Відтак, станом на час розгляду справи №350/1703/15-ц (06.09.2016 рік) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вільхівська сільська рада про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування генеральний план села Вільхівка не був затверджений рішенням сільської ради.
Тобто в даному випадку мають місце інші підстави позову, а саме посилання позивачки на генеральний план села Вільхівка та рішення сільської ради про його затвердження, прийняте у 2017 році, тобто вимога позивача ґрунтується на інших обставинах.
З огляду на викладене колегія суддів висновує, що у справі № 350/1703/15-ц та у справі, що переглядається, підстави позову не є тотожними, оскільки відмінні обставини, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги.
Суд на вказане уваги не звернув та зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі, яка переглядається.
Оскільки суд безпідставно закрив провадження у справі з посиланням на пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України та не переглядав справу по суті й не встановлював фактичних обставин справи, справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року про закриття провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: В.Д. Фединяк
Л.В. Василишин
Повний текст постанови складено 29 липня 2024 року.