Провадження № 33/803/1819/24 Справа № 202/4751/24 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
29 липня 2024 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у місті Дніпро за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановила:
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до змісту постанови 29 березня 2024 року об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала господарську діяльність без дозвільних документів на продаж тютюнових виробів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На зазначену постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1. ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Доводи поданої апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у суді першої інстанції нею зазначалось про те, що вона є найманим працівником, яка працює на ФОП ОСОБА_3 , який має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Апелянтка звертає увагу, що складений щодо неї протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Крім того, зазначає про відсутність в матеріалах справи пояснень ФОП ОСОБА_3 щодо належності вилученого товару, а також того хто є орендарем магазину та здійснює у ньому підприємницьку діяльність. Також, матеріали справи не містять відомостей про наявність або відсутність у ФОП ліцензії на продаж тютюнових виробів.
Додатково зазначає, що вона самостійно виховує двох неповнолітніх дітей та призначений судом першої інстанції розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу поставить її родину у скрутне фінансове становище.
Під час апеляційного розгляду справи:
- особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 підтримала доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі викладених у ній вимог, просила про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши витребувані із Індустріального районного суду міста Дніпропетровськаматеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, вислухавши саму ОСОБА_1 , проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, в повній мірі дотримався вимог закону.
Так, відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, ОСОБА_1 реалізовувала тютюнові вироби без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Так, ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі, якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона даного правопорушення є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає про те, що вона не є суб'єктом господарювання, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Однак, саме реалізація особою товарів, метою якої є отримання прибутку і є провадження господарської діяльності. Крім того, здійснення такої діяльності без державної реєстрації та без отримання ліцензії на торгівлю таким видом товару як тютюнові вироби і є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає як відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації, так і здійснення господарської діяльності без отримання ліценції на провадження виду такої діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Отже, в першому випадку особа не отримала у встановленому законом порядку статусу суб'єкта господарювання, однак здійснює господарську діяльність, а в іншому особа є суб'єктом господарювання, однак здійснює таку діяльність без необхідної ліцензії.
Тобто суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, може бути і особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому доводи апелянтки про те, що вона не є суб'єктом даного правопорушення, оскільки не являється фізичною особою-підприємцем, не є слушними.
Поряд з цим, доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не місять будь-яких належних та допустимих доказів вчинення нею інкримінованого їй адміністративного правопорушення, не відповідають дійсності.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 389370 від 29 березня 2024 року, рапортом працівників поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_1 наданими в день складання протоколу та протоколом огляду від 29 березня 2024 року із долученими до нього фотознімками.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 389370 від 29 березня 2024 року складеного щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, вбачається, що 29 березня 2024 року об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала господарську діяльність без дозвільних документів на продаж тютюнових виробів, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. У протоколі в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено: «На окремому аркуші». ОСОБА_1 роз'яснено її права, передбачені положеннями Конституції України та ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи буде відбуватись у Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська, про ознайомлення з чим свідчить підпис ОСОБА_1 .. Крім того, зазначено, що заяви та клопотання від ОСОБА_1 не надходили. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 ..
Зі змісту протоколу огляду від 29 березня 2024 року вбачається, що у присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 29 березня 2024 року за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 108 лейтенантом поліції ОСОБА_7 було проведено огляд. Об'єктами огляду стали тютюнові вироби без марок акцизного податку, що знаходяться у приміщенні «Магазин» за вищевказаною адресою, а саме сигарети марки «KANSAS» у кількості 10 пачок. Дані об'єкти працівниками поліції вилучені згідно протоколу огляду. Протокол огляду підписаний свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також самою ОСОБА_1 .. Відомостей про заперечення щодо проведеного огляду матеріали справи не містять.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 29 березня 2024 року вона здійснювала продаж сигарет без марок акцизного податку, своїх сигарет, тому що хотіла підзаробити, бо має трьох дітей та проживає сама, без чоловіка. Зазначила, що працює у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснення написані власноруч ОСОБА_1 , нею підписані.
Отже, оскаржувана постанова суду містить посилання на докази, якими суд обґрунтовував своє рішення, їх оцінку, а також мотиви прийнятого рішення.
Наведені докази в сукупності давали суду право поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Однак, на переконання суду апеляційної інстанції місцевим судом, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
Санкція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворої межі стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті.
Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушниці адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обравши найвище за своєю межею дозволене адміністративне стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через його суворість.
Зокрема, місцевим судом, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована продавцем продовольчих товарів у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає самостійно, обставин які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведе, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП, у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, оскільки призначене судом першої інстанції стягнення є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушниці та ступеню її вини, внаслідок суворості.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року слід змінити в частині накладення стягнення та накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя
Дніпровського апеляційного суду: О.В. Рябчун