Справа № 161/5500/24 Провадження №33/802/509/24 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Подолюк В. А.
26 липня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Щербяка Назарія Віталійовича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2024 року,
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 в користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 07 березня 2024 року о 01:17 год. в с.Липини по вул.Героїв Упа Луцького району Волинської області, керував автомобілем марки «Lexus LX450», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), і відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Щербяк Н.В. вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим.
Захисник вказує, що судом першої інстанції були порушені права ОСОБА_1 на захист, оскільки справу було розглянуто у його відсутності як захисника та відсутності його довірителя, і це при тому, що ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, тобто через участь в іншому кримінальному провадженні. Зазначає і про те, що на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи відсутній момент зупинки транспортного засобу. Більше того видно, що патрульний автомобіль під'їжджає вже до припаркованого автомобіля, біля якого стоять дві особи чоловічої статі. Доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом немає. Окрім того вказує, що працівником поліції не було роз'яснено прав та обов'язків ОСОБА_1 , передбачених ст.268 КУпАП, оскільки коли перший їх роз'яснює, то останнього на місці події не було. Також ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, так як його також там не було, а працівник поліції це зробив лише формально для ніби дотримання процедури. Не було залучено і свідків для проведення процедури огляду, які мали бути у відповідності до чинного законодавства. Сам протокол складено у відсутності ОСОБА_1 , який також не ознайомлений з його змістом. У зв'язку з цим, невірним є те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу. Однак, судом першої інстанції такі порушення працівників поліції були залишені поза увагою. Тому враховуючи значну кількість порушень допущених працівниками поліції при проведенні процедури огляду на стан сп'яніння та при складенні адміністративних матеріалів, сам результат огляду слід вважати недійсним, а протокол недопустимим доказом у справі. Захисник переконаний, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доводиться належними і допустимими доказами. Посилаючись на викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Щербяк Н.В. будучи належним чином завчасно повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання до апеляційного суду не з'явився. Так, ОСОБА_1 був повідомлений по мобільному телефону, який зазначений в апеляційний скарзі, а його захисник Щербяк Н.В. шляхом надіслання листа на його особисту електронну пошту та смс-повідомленням на у додатку «Вайбер», які ним зазначені як засоби зв'язку в скарзі. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення справи до суду не подавали. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи норми ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності цих осіб, що в даному випадку не буде порушенням прав особи, яка притягується до відповідальності.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дані вимоги Закону в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи дотримані не були.
В оскаржуваному судовому рішенні суддя вказав, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, у ній міститься судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 на 10:00 год. 28.06.2024, однак жодні докази про її отримання останнім відсутні.
Окрім того, матеріали справи містять письмове клопотання захисника Щербяка Н.В. про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі із наданням відповідних доказів з цього приводу.
Проте, суд першої інстанції у задоволенні такого клопотання відмовив розцінивши його як намагання затягування розгляду справи з метою уникнення від відповідальності, та 28.06.2024 розглянув справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника Щербяка Н.В., постановивши судове рішення на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
З такою позицією місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у її відсутності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а від його захисника Щербяка Н.В. до суду першої інстанції надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням причин та наданням відповідних доказів, суд всупереч цьому розглянув її у їх відсутності, то апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист.
Оскільки суддя першої інстанції при розгляді справи порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ч.1 ст.268 КУпАП, тобто допустив порушення норм процесуального права, то оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови, як це передбачено п.3 ч.8 ст.294 КУпАП.
Сторона захисту в апеляційній скарзі висловила позицію про те, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляд на таке.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №002550 від 07.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №002550 від 07.03.2024, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Тобто, він керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень, підпису протоколу та отримання його копії;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.03.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, і це, як вбачається з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру;
- рапортом працівника поліції від 07.03.2024, в якому, окрім іншого, фактично викладені ті ж обставини, що й в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано що працівники поліції рухаються на службовому автомобілі з увімкненими проблисковими маячками за автомобілем, який зупинився на дорозі вулиці поблизу житлового будинку, з якого вийшов водій та один пасажир. Відразу ж після цього, до них підійшли працівники поліції та просили надати документи на транспортний засіб і водійське посвідчення. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він вказував, що автомобілем не керував, так як автомобіль ніхто не зупиняв. Після цього, водій автомобіля та його пасажир фактично не зважаючи на прохання працівників поліції залишить на місці події залишили його увійшовши на подвір'я будинку за паркан. Працівник поліції після невиконаного прохання надати документи, що посвідчують особу водія, перевіривши по базі ІКС ІПНП встановив, що власником транспортного засобу марки «Lexus LX450», номерний знак НОМЕР_1 , на якому і рухались ці дві особи є ОСОБА_1 , який по фото із водійського посвідчення з бази, ідентичний тій особі, яка перебувала за кермом цього автомобіля. Цей факт пред'являвся працівником поліції для ознайомлення ОСОБА_1 . На неодноразові прохання працівників поліції підійти до них вийшовши із подвір'я будинку ОСОБА_1 не реагував, а лише нецензурно виражався в їх адресу. Будучи по різні боки паркану, який дозволяв спілкування між ними та видимість один одного, працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він вказував, що не керував транспортним засобом. Після цього, працівник поліції такі дії ОСОБА_1 розцінив як відмову від проходження огляду та повідомив про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Склавши протокол працівник поліції намагався ознайомити ОСОБА_1 з його змістом та запитував чи буде він у ньому розписуватись, однак останній виразився в адресу першого нецензурно і пішов всередину подвір'я будинку.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Так, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження у встановленому законом порядку від огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи та фактично відтворюють події, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також апеляційний суд вважає цілком безпідставними доводи сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки вони повністю спростовуються дослідженим вище відеозаписом з боді-камери працівника поліції. Відповідно стверджувальний стороною захисту довід про те, що патрульний автомобіль під'їхав вже до припаркованого автомобіля біля якого стояло двоє осіб чоловічої статі є повністю надуманим з метою уникнення відповідальності.
Повністю безпідставними є також твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння з посиланням на те, що останнього не було на місці події, оскільки, як вбачається із дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 хоч і перебував по іншу сторону паркану, який дозволяє бачити і чути осіб по різні його сторони, працівник поліції неодноразово пропонував йому як водію транспортного засобу пройти такий огляд у встановленому законом порядку. Проте, ОСОБА_1 на таку пропозицію висловлювався нецензурними словами і вказував про те, що вони, тобто працівники поліції нічого йому не зроблять.
Відеозапис також підтверджує те, що працівник поліції роз'яснював ОСОБА_1 його права, передбачені чинним законодавством, а тому доводи сторони захисту про їх нероз'яснення є неспроможними.
Щодо незалучення свідків при проведенні огляду на стан сп'яніння, які на думку сторони захисту мали бути запрошені, апеляційний суд зазначає про те, що оскільки така процедура фіксувалась на технічний засіб відеозапису, то їх залучення не є обов'язковим, і це повністю відповідає положенням ст.266 КУпАП.
Цілком безпідставними є також твердження сторони захисту про те, що протокол складено у відсутності ОСОБА_1 , який з ним не ознайомлений, так як протокол було складено на місці події у той час коли останній перебував за парканом на подвір'ї, а працівник поліції після його складення зачитував його в такий спосіб, що ОСОБА_1 мав змогу чути. Однак, на пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 не виявив бажання його підписувати та надавати будь-які пояснення. Тому доводи про недопустимість протоколу як належного доказу у справі є неспроможними.
Отже, вищенаведені та усі інші твердження сторони захисту не спростовують його винуватості у вчиненні інкримінованому йому правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.
З урахуванням вищенаведеного, оскаржувана постанова судді на підставі п.3 ч.8 ст.294 КУпАП підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.
Таким чином, апеляційний суд на підставі ст.ст.23, 33 КУпАП враховуючи характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП - однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Водночас, у відповідності до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Таким чином, апеляційну скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Щербяка Назарія Віталійовича задовольнити частково.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 в даній справі скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк