Справа № 695/8959/24
номер провадження 1-кс/712/3734/24
29.07.2024 м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю,
Старший слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до суду з погодженим прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024255330000853 від 02.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024255330000853 від 02.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від працівників поліції про те, що 02.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , під час спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останній повідомив, що має при собі заборонені до обігу речовини.
02 липня 2024 року під час затримання за ст.298-2 КПК України на залізничних коліях за адресою: АДРЕСА_1 у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Xiaomi Redmi 13», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEІ 2: НОМЕР_2 та поміщено до сейф-пакет НПУ № ICR 0194923.
Постановою слідчого від 03.07.2024 вказаний мобільний телефон, який було вилучено у ході затримання в порядку ст.298-2 КПК України у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2024 накладено арешт на вказаний телефон.
Посилаючись на те, що у ході досудового розслідування виникла необхідність для огляду вилученого мобільного телефону «Xiaomi Redmi 13», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , а саме здійснити до вхід акаунтів соціальних мереж «Facebook» та «Instagram», меседжерів «Viber», «Telegram», «Whatsapp», з метою огляду текстових та аудіо повідомлень у вказаних додатках, а також здійснити огляд інших додатків, фото та відео матеріалів, наявних у вказаному мобільному телефоні, з метою виявлення та фіксації інформації, що має значення для даного кримінального провадження, а саме з метою пошуку фіксації факту незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також те, що власник вище вказаного мобільного телефону відмовився від надання дозволу на проведення огляду, а інформація, яка наявна у вказаному мобільному телефоні має вагоме значення для повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування, досягнення істини у кримінальному провадженні і належної кваліфікації вказаного кримінального правопорушення, умов для реалізації завдань кримінального процесу, а також має доказове значення по кримінальному провадженню, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням.
У судове засідання слідчий та прокурор не прибули, згідно з клопотанням просять здійснювати розгляд даного клопотання за їх відсутності.
Законний володілець майна, тимчасовий доступ до якого просить надати слідчий, у судове засідання також не прибув.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Розглянувши клопотання, вивчивши додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п.5 ч.2 ст.131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.
При цьому ч.5 ст.132 КПК України прямо передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною першою статті 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ч.1 ст.160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
При цьому ч.2 ст.160 КПК України встановлено, що у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Згідно з п.6 ч.1 ст.162 КПК України до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, віднесено особисте листування особи та інші записи особистого характеру.
Порядок доступу до такої інформації регулюється положеннями ч. 5, 6 ст.163 КПК України, а саме, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; а також доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Отже інформація, доступ до якої просить надати слідчий є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Частиною п'ятою статті 132 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Між тим, дослідивши клопотання слідчого, а також, матеріали долучені до клопотання слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором належним чином не мотивовано необхідність отримання доступу до вказаної інформації, не зазначено, яке саме значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні має інформація, доступ до якої просить надати слідчий та можливість використання як доказів відомостей, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цієї інформації.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що слідчий у клопотанні просить надати тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, з можливістю проведення огляду особистого листування ОСОБА_5 , мобільний телефон якого було вилучено в ході проведення особистого огляду проведеного під час затримання у порядку ст.298-2 КПК України, та на який ухвалою слідчого судді вже накладено арешт.
Водночас, у кримінальному провадженні №12023255320000625 від 04.10.2023 містяться докази вчиненого кримінального правопорушення, отримані під час здійснення дізнання.
Згідно з ч.1,2 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначенихстаттею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
Однак до даного клопотання слідчим та прокурором не надано доказів надання слідчим суддею дозволу на використання у кримінальному провадженні щодо досудового розслідування злочину, ознаки якого передбачені ч.2 ст.307 КК України доказів, зібраних у кримінальному провадженні щодо досудового розслідування проступку.
При вирішенні даного клопотання слідчий суддя також зауважує, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Тимчасовий доступ до речей і документів, на відміну від обшуку, огляду, зняття інформації з електронних інформаційних систем і транспортних телекомунікаційних мереж, через які уповноважений суб'єкт може здійснити втручання в особисте листування та отримати доступ до записів особистого характеру, не належить до слідчих дій.
Слідчий суддя вкотре наголошує, що тимчасовий доступ до речей і документів, є заходом забезпечення кримінального провадження, і його первісною метою є забезпечення дієвості кримінального провадження та його убезпечення від потенційного шкідливого впливу.
Згідно з приписами ч.2 ст.84, п.1 ч.2 ст.99 КПК України, процесуальними джерелами доказів можуть бути носії інформації (у т.ч. комп'ютерні дані). А копії інформації, у тому числі комп'ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (ч.4 ст.99 КПК України).
Крім того, КПК України передбачає можливість зняття копії інформації, що міститься в електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку без їх вилучення (ч.1 ст.159 КПК України).
Статтею 14 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.
Згідно з ст.15 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.
Отже, права, охоронювані через гарантування таємниці і невтручання в особисте життя та втілені в засадах кримінального провадження (ст. 14, 15 КПК України), вимагають реальних стримуючих та/або захисних механізмів при втручанні в нього.
Відповідно до ч.3,4 ст.258 КПК України, спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до його змісту за умов, якщо учасники мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання у приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Відтак доказів того, що інформація, тимчасовий доступ до якої просить надати слідчий у даному клопотанні не належить до категорії кореспонденції, що коментується ст. 8 ЄКПЛ, і доступ до них можливий не лише на підставі ст. 261, 263 КПК України, слідчому судді прокурором та слідчим не названо та не надано.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що слідчий, звертаючись з даним клопотанням, вказує про те, що власник вище вказаного мобільного телефону відмовився від надання дозволу на проведення огляду, а інформація, яка наявна у вказаному мобільному телефоні має вагоме значення для повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування, досягнення істини у кримінальному провадженні і належної кваліфікації вказаного кримінального правопорушення, умов для реалізації завдань кримінального процесу, а також має доказове значення по кримінальному провадженню.
Однак слідчий суддя звертає увагу, що слідчий до клопотання надав копію заяви ОСОБА_5 від 02.07.2024, в якій останній надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд його мобільного телефону «Xiaomi Redmi 13» чорний колір, номер мобільного телефону НОМЕР_3 .
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.1 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з положеннями ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положення ст.26 КПК України наголошують на тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 в справі № 6-рп/2001, кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Частиною першою статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Необхідно також зазначити, що слідчий суддя не повинен в даному конкретному випадку компенсувати недоліки роботи слідчого та не виконувати вимоги чинного законодавства України, якими встановлені обов'язкові передумови для задоволення відповідних клопотань, за органи досудового розслідування, та формально підходити до розгляду таких клопотань, та приймати рішення про задоволення клопотань слідчого.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 131, 132, 159-166, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Ватажок-Сташинська