Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5708/24
Провадження № 2-с/711/34/24
29.07.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви керівника Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» Шмиголя Сергія Петровича про скасування судового наказу, -
22.07.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по заробітній платі у сумі 192 606 грн. 65 коп. Крім того, стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на користь держави судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп.
25.07.2024 від керівника Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» Шмиголя Сергія Петровича про скасування вказаного вище судового наказу. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що копію наказу товариством одержано 22.07.2024 в Електронному кабінеті підсистеми Електронний суд ЄСІТС.
Як зазначено, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 відкрито провадження у справі № 925/674/21 про банкрутство товариства, яка розглядається господарським судом і на теперішній час. Отже, у даному випадку розгляд вимог стягувача має здійснюватися господарським судом у межах розпочатої справи про банкрутство.
Враховуючи викладені вище обставини, вимоги процесуального законодавства та роз'яснення щодо його застосування, товариство просить скасувати судовий наказ у цій справі.
Враховуючи думку заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суддя встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною другою статті 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2024 у справі № 711/5708/24 направлявся на адресу боржника - ПрАТ «Черкасирибгосп» (вул. Смілянська, 2, м. Черкаси), рекомендованим листом з повідомленням (супровідний лист від 22.07.2024 вих. № 711/5708/24/12630/2024). Крім того, вказаний вище судовий наказ доставлено 22.07.2024 до Електронного кабінету ПрАТ «Черкасирибгосп».
Так, враховуючи дату отримання боржником ПрАТ «Черкасирибгосп» вказаного вище судового наказу - 22.07.2024, та положення ст. 170 ЦПК України, останнім днем строку для подачі боржником заяви про скасування судового наказу, є 06.08.2024.
25.07.2024 боржником подано заяву про скасування вказаного вище судового наказу.
Отже, строки звернення до суду з відповідною заявою, яка надійшла 25.07.2024, боржником не порушені.
У своїй заяві про скасування судового наказу заявник покликається на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 відкрито провадження у справі № 925/674/21 про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп» та введено процедуру розпорядження майном.
Крім того, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.04.2022 у справі № 925/674/21 продовжено, встановлений ухвалою суду від 17.06.2021 строк процедури розпорядження майном боржника, до закінчення військового стану в Україні.
Частиною першою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) сформульовано правовий висновок, згідно з яким визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічні за змістом висновки висвітлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-6 (провадження № 12-143гс19), від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 28.04.2021 у справі № 428/2376/20, від 18.01.2022 у справі № 199/8780/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Отже, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Суд зазначає, що одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин, у тому числі, права на доступ до суду, є скасування судового наказу, що передбачено статтею 171 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Статтею дев'ятою Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
З поданої заяви про скасування судового наказу вбачається, що заявник наполягає на скасуванні судового наказу і покликається на особливі обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Таким чином, встановлено, що існують підстави для задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки ОСОБА_1 подала заяву про видачу судового наказу про стягнення з ПрАТ «Черкасирибгосп» на її користь заборгованості по заробітній платі, з порушеннями правил підсудності, враховуючи ту обставину, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 відкрито провадження у справі № 925/674/21 про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп» та введено процедуру розпорядження майном. При цьому, звертається увага, шо про зазначені обставини заявником ОСОБА_1 , свого часу, до суду повідомлено не було.
Також, суд роз'яснює, що ОСОБА_1 має право звернутися з вимогами до ПрАТ «Черкасирибгосп» про стягнення заборгованості по заробітній платі до Господарського суду Черкаської області, якому така справа предметно підсудна, у силу вимог ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 12 ГПК України, оскільки Придніпровський районний суд м. Черкаси з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не є судом, повноважним відповідно до закону на розгляд цієї справи між сторонами у порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовими висновками, які висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), а тому розгляд справи призведе до порушення права сторін на справедливий судовий розгляд судом, встановленим законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 170, 171, 247, 258, 260, 261 ЦПК України суддя, -
Заяву задовольнити.
Скасувати судовий наказ від 22.07.2024, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі № 711/5708/24 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по заробітній платі у сумі 192 606 грн. 65 коп., а також про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на користь держави судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп.
Роз'яснити заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до Господарського суду Черкаської області із тими самими вимогами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 29.07.2024.
Суддя: С. М. Позарецька