Справа № 697/37/24
Провадження № 3/697/80/2024
26 липня 2024 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП України в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; місце роботи - ПрАТ «МХП»,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 495087, 26.12.2024 о 16 год. 50 хв. в м. Каневі по вул. Енергетиків, 200, водій ОСОБА_1 керував т.з. CHERY AMULET, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням алкотестера Drager 6820, результат 0,62‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, права зрозуміло.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та заперечив обставини викладені у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. З наданого працівниками поліції відеозапису неможливо встановити осіб, які проходили огляд на стан сп'яніння, оскільки такий огляд проходили двоє осіб і жодна особа на наданому відеозаписі працівниками поліції не ідентифікована. Просить закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Константінова Т.М. також просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також просила визнати докази, подані працівниками поліції на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності недопустимими. Зазначила, що як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 , подія, яка описана в протоколі мала місце 26.12.2024 о 16 год. 50 хв, що не відповідає дійсності, оскільки вказана дата ще не наступила. Також з наданого працівниками поліції відеозапису є незрозумілим, яким чином працівники поліції ідентифікували осіб, які проходили огляд на стан сп'яніння, зважаючи на ті обставини, що такий огляд проходили двоє осіб і жодна з осіб працівниками поліції не ідентифікована. Звертає увагу, що відеозйомка працівником поліції ведеться виключно до рівня грудної клітини таких осіб. При цьому жодного разу обличчя цих осіб не потрапляє в об'єктив боді-камери поліцейських, так само, як і обличчя співробітників поліції також не відображені на відеозаписі. Крім цього зазначила, що згідно технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/ - 0,06 проміле - у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихала особа, не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
З огляду на вказані обставини, захисник просила винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Константінової Т.М., суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного сп'яніння, і суб'єктом даного правопорушення може бути тільки водій транспортного засобу.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути зупинений співробітниками поліції, або за допомогою інших засобів доказування має бути достовірно встановлено, що особа насамперед керувала транспортним засобом, і перебувала в цей час в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими документами.
Згідно статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що до відповідальності за вчинення вказаних дій притягаються особи, які безпосередньо здійснювали керування транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Коли ж особа перебуває поруч з транспортним засобом або ж у ньому і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Так, відповідно до сформульованої в протоколі серії ААД № 495087 від 26.12.2023 фабули вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи додано, зокрема, оптичний диск з відеозаписом
При дослідженні в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що наданий запис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис з камери працівника поліції не зафіксував момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 або зупинки його для відібрання пояснень, а також не опитані свідки, які б могли підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом на час ДТП, а останній в судовому засіданні категорично заперечує цей факт.
Разом з тим, суд звертає увагу, що оглядом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції взагалі неможливо встановити ані особу водія, ані транспортний засіб, ані факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки відеозапис відбувався в темну пору доби, направлення зйомки не охоплює обличчя водія. При цьому жодного разу обличчя даної особи не потрапляє в об'єктив боді-камери працівника поліції. Працівник поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, під відеозапис також не називав прізвище, ім'я та по батькові особи відносно якої він складає такий протокол, що унеможливлює ідентифікацію такої особи.
Тобто відомості про особу, на яку складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідають дійсності, адже при складанні протоколу належним чином не ідентифіковано особу, яка підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах справи (а.с.6), оскільки з доданого до матеріалів справи диску з відеозаписом події не вбачається ні процесу відібрання в нього вказаних пояснень, ні факту, що останній ознайомився зі змістом записаних поліцейським письмових пояснень.
Враховуючи наведене та те, що працівниками поліції фактично не було встановлено особу правопорушника, відеозапис з нагрудних камер поліцейських, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, є недопустимим доказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Частиною 5 цієї статті визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, оскільки відеозапис з нагрудних камер поліцейських є недопустимим доказом, а матеріали справи не містять пояснень свідків, то проведений огляд, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
Крім цього, як вірно зазначено в судовому засіданні захисником ОСОБА_1 - адвокатом Константіновою Т.М., зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 , подія, яка описана в протоколі мала місце 26.12.2024 о 16 год. 50 хв, що не відповідає дійсності, оскільки вказана дата ще не наступила.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться йому в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення позбавлений доказової сили, якщо він не підтверджений іншими доказами, які долучені до нього. Враховуючи, що в даному випадку не долучено жодного іншого доказу про перебування водія ОСОБА_1 на момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
При винесенні рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а фабула правопорушення, викладена у протоколі суперечить матеріалам справи, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Б. К. Скирда