Справа № 635/1416/23
Провадження № 1-кп/635/401/2024
29 липня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника-адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221340000106 від 12.01.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черкаські Тишки, Харківського району, Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України,-
Згідно указу № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Суд визнає доведеним, що в середині квітня місяця 2022 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом проти волі його власника, для подальшого обернення його на свою користь, перебуваючи біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , через пошкоджені ворота незаконно проник до вищевказаного домоволодіння, де у дворі приватного будинку побачив колісний трактор марки DONGFEND DF 404 з д.н.з. НОМЕР_1 , 2016 року випуску, синього кольору, заводський номер НОМЕР_2 , двигун № - НОМЕР_3 з об'ємом двигуна - 2543 см куб.
Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, скористався тим, що за його діями ніхто не спостерігає, не маючи дозволу від власника транспортного засобу на управління ним, тобто не маючи законних підстав для користування даним транспортним засобом, безперешкодно, сів за кермо вищевказаного трактору, завів його та виїхав з території домоволодіння. Після цього, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, керуючи вказаним транспортним засобом переставив його за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальний збиток згідно висновку експерта від 05.12.2022 на суму 213 575 грн 40 коп.
Також, в середині квітня 2022 року точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись поряд з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у сховище, через пошкоджені ворота проник на територію вищевказаного домоволодіння, де побачив навісну грунтофрезу червоного кольору та садову тачку помаранчевого кольору.
Після чого ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у сховище, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав навісну грунтофрезу червоного кольору, ринкова вартість якої згідно висновку експерта від 09.01.2023 складає 16000 грн 00 коп, та садову тачку помаранчевого кольору ринкова вартість якої згідно висновку експерта від 09.01.2023 складає 1050 грн 00 коп.
Після цього, ОСОБА_5 не бажаючи бути поміченим, покинув місце вчинення злочину із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з проникненням у інше сховище та вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023221340000106 від 04.01.2023 з одного боку, та обвинувачений у цьому провадженні ОСОБА_5 , з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 Кримінального процесуального кодексу України, у приміщенні Харківського районного суду Харківської області за адресою: Харківська області, смт Покотилівка, вул. Сковороди, 18, у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, досягнули угоди про визнання винуватості, яка 25.07.2024 підписана сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаних злочинів за обставин, викладених у обвинувальному акті. ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому.
Поряд з цим, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч.4 ст. 185 КК України та ч.2 ст. 289 КК України та узгодили міру покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна, із застосуванням ст. 69 КК України; із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.
Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений, захисник і прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно та просили її затвердити. Обвинувачений, захисник та прокурор також зазначили, що наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України їм зрозумілі.
Прокурор у судовому засіданні вважав, що вказана угода відповідає всім вимогам діючого КПК та КК України, в зв'язку з чим не заперечував проти її затвердження.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_5 під час кримінального провадження не подавав.
Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого: за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на його адресу з боку сусідів та мешканців населеного пункту не надходило, до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які проживають разом із ОСОБА_5 , та батьків похилого віку, є вдівцем - дружина загинула в ході бойових дій. Крім того, здійснюючи угон транспортного засобу під час окупації ОСОБА_5 вважав, що цим вбереже це майно від загарбників. Будь-яких дій з метою продажу вказаного майна не здійснював, а планував проводив польові роботи за допомогою вказаного трактору задля отримання коштів та утримання своїх дітей.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 та прокурора досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях за вказаних обставин, між ним і прокурором була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна, із застосуванням ст. 69 КК України; із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з проникненням у інше сховище та вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевіривши вказану угоду визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд дійшов висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дату її укладення та підписи сторін.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права та обов'язки визначені ст.ст.473-476, 394, 424 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, наслідки її невиконання, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом, при цьому угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим укладена добровільно.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом достовірно встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінальних правопорушень, які передбачають можливість укладення угоди; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.
Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.
За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, захисника дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаних злочинів, спосіб їх вчинення, мету та мотив вказаних діянь, а також те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів, обставину, що пом'якшує покарання, якою на думку суду, є щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна, із застосуванням ст. 69 КК України; із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дане покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Відповідно до ст. 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Зал проф. М.С. Бокаріуса» №26731 від 05.12.2022 у сумі 1887 грн 70 коп, що підтверджується актом №26731 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №26371 від 05.12.2022.
Долю речових доказів вирішити відповідно ст.100 КПК України.
Накладений ухвалою слідчого судді Октябрьского районного суду м.Полтави від 14.11.2022 арешт на майно скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 370, 371, 374 - 376, 472, 473 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.07.2024 між прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023221340000106 від 04.01.2023, та обвинуваченим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна, із застосуванням ст. 69 КК України;
- із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
У відповідності до вимог ст. 76 КК України у період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Октябрьского районного суду м.Полтави від 14.11.2022 арешт на майно, яке було виявлено та вилучено під час огляду місця події від 09.11.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: трактор колісний марки DONGFEND DF 404, 2016 року випуску, синього кольору; навісну грунтофрезу червоного кольору; садову тачку помаранчевого кольору.
Речові докази: трактор колісний марки DONGFEND DF 404, 2016 року випуску, синього кольору; навісну грунтофрезу червоного кольору; садову тачку помаранчевого кольору, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику - ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Зал проф. М.С. Бокаріуса» № 26731 від 05.12.2022 у сумі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок.
Роз'яснити, що у разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1