Справа № 643/2750/23
Провадження № 2/643/72/24
04.07.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідача-1: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_3
2. ОСОБА_4
3. Харківської міської ради
про визнання права користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2), Харківської міської ради (далі - Відповідач-3), відповідно до змісту якого просить суд визнати за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - Квартира).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивачка посилається на те, що її чоловік ОСОБА_4 є наймачем Квартири, в якій також зареєстрована його онука ОСОБА_5 , 2013 року народження, опікуном якої є ОСОБА_3 . Фактично дитина разом з опікуном мешкає за адресою АДРЕСА_2 .
З липня 2008 року Позивачка постійно проживала у Квартирі перебуваючи з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, а в листопаді 2014 року уклала шлюб з ним, і продовжила проживати у Квартирі в якості дружини наймача, з яким вони ведуть спільне господарство, сплачують комунальні послуги, роблять ремонт Квартири. Місця постійного проживання в іншому жилому приміщенні Позивачка не має.
Опікун дитини весь цей час не висловлював заперечень проти проживання Позивачки у Квартирі, проте й письмової згоди на це не надавав.
За таких обставин, Позивачка просить суд визнати за нею право користування Квартирою відповідно до статті 65 Житлового кодексу України (далі - ЖК України).
Відповідач-1 у судовому засіданні зазначив, що він є опікуном ОСОБА_5 , яка зареєстрована у Квартирі, і не заперечує проти того, що Позивачка проживає в означеній Квартирі. Також Відповідач-1 пояснив, що не заперечує проти визнання за Позивачкою права користування Квартирою, при цьому права дитини жодним чином не порушуються.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Відповідача-3 у судове засідання не з'явився, однак подав відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що ОСОБА_4 договір найму жилого приміщення не укладав, у зв'язку з чим право користування спірною квартирою не підтвердив. Крім того, письмова згода опікуна ОСОБА_3 на вселення позивача до спірної квартири відсутня, а визнання за позивачем права користування спірною квартирою призведе до обмеження у праві користування квартирою малолітньої ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення Позивачки, представника Позивачки, Відповідача-1, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно рішення виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів Харкова № 42/81 від 14.03.1995 року та виданого на його підставі службового ордеру № 4058 від 24.03.1995, на період роботи у ВЖРЕП-1 зварнику ЖЕД № 182 ОСОБА_4 надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю 6 чоловік.
Рішенням Харківської міської ради № 19 від 17.01.2024 спірну квартиру виключено з числа службової та визнано ОСОБА_4 наймачем квартири АДРЕСА_1 зі складом сім'ї 2 особи: ОСОБА_4 - наймач, ОСОБА_5 - онука.
Наразі в означеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та його онука ОСОБА_5 , 2013 року народження, опікуном якої є ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 624 від 21.10.2020 року.
21 листопада 2014 року Позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Згідно Актів про проживання від 09.02.2022 року, 06.04.2023 року, підписаним сусідами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Позивачка з 2008 року мешкає за адресою АДРЕСА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та веде з ним спільне господарство.
У медичній картці Позивачки та декларації лікаря від 20.08.2022 також вказана адреса її місця проживання: АДРЕСА_3 .
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підтвердили факт постійного проживання тривалий час Позивачки за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно листа ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 10.02.2022 інформація щодо перешкоджання ОСОБА_3 у праві користування спірною квартирою у період з 01.01.2014 року по 10.02.2022 року не надходила.
Згідно листа ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 07.04.2023, ОСОБА_3 зі скаргами на поселення у спірній квартирі без його згоди за період з лютого 2022 року по теперішній час не звертався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частинами першою та другою статті 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
За особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні.
Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Під час розгляду справи судом на підставі наданих доказів було встановлено, що Позивачка є дружиною наймача Квартири ОСОБА_4 , з яким вона тривалий час проживає і веде спільне господарство, будь-яких заперечень на вселення Позивачки Квартири не було і ця Квартира є постійним місцем проживання Позивачки.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності у Позивачки місця проживання в іншому жилому приміщенні матеріали справи не містять.
Опікун малолітньої дитини ОСОБА_11 не заперечує проти визнання за Позивачкою права користування спірною квартирою та зазначає, що права дитини не порушуються.
Доводи Відповідача-3 в частині того, що договір найму жилого приміщення ОСОБА_4 не укладався, а відтак право користування останнім спірною Квартирою не підтверджено суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_4 є наймачем спірного жилого приміщення на підставі рішення Харківської міської ради № 19 від 17.01.2024.
Посилання Відповідача-3 на те, що визначення позивачу права користування жилим приміщенням призведе до обмеження дитини у праві користування Квартирою суд вважає безпідставними, оскільки дитина фактично мешкає за іншою адресою разом зі своїм опікуном ОСОБА_3 , який під час розгляду справи не заперечував проти визнання за Позивачкою права користування спірною Квартирою.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 , наймачем якої є ОСОБА_4 .
3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
5. Відповідач-1: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер невідомий, АДРЕСА_2 ).
6. Відповідач-2: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).
7. Відповідач-3: Харківська міська рада (код ЄДРПОУ 04059243; м. Харків, м-н Конституції, буд. 7).
Повне рішення складено 22.07.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко