Справа № 953/5246/24
н/п 1-кс/953/5550/24
"29" липня 2024 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковник юстиції ОСОБА_3 про арешт майна, подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000333,
1. Процедура.
1.1. До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, яким орган досудового розслідування просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №22024220000000333.
2. Зміст поданого клопотання та його обґрунтування.
2.1. Вимоги клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000333 від 04.03.2024 за ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи обліковий запис у месенджері «Телеграм» вчиняв дії, що пов'язані із виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії РФ проти України, глорифікації її учасників із використанням засобів масової інформації.
Також, у ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Геніївка, Чугуївського р-ну, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , займає проросійську позицію і, виправдовуючи збройну агресію РФ проти України, збирає та поширює в інтересах РОВ, у т.ч. через соціальні мережі, інформацію щодо оперативної обстановки в Куп'янському, Чугуївському районах та у зонах бойових дій Харківської області, а також інформацію про місця дислокації підрозділів ЗС України.
Разом з тим, встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у своїй протиправній діяльності користувався технічним засобом, за допомогою якого здійснював збір і передачу вищевказаної інформації та підтримував зв'язок із невстановленими особами, що мають відношення до вищевказаної протиправної діяльності, а також, підтримує постійний контакт з абонентом російського оператора мобільного зв'язку.
Так, 25.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова було проведено обшук у будинку за місцем реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було виявлено та вилучено наступні предмети: Мобільний телефон марки «Nokia» із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; Мобільний телефон марки «Redmi 10C» із сім-карткою мобільного оператора «Водафон» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 та сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 .
Предмети, вилучені 25.07.2024 за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають вимогам ст. 98 КПК України та можуть свідчити про причетність підозрюваного до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, вилучення вказаних предметів безпосередньо у ОСОБА_4 , за його участі та у його присутності є конкретним фактом, підтверджуючим право власності на майно.
На час досудового розслідування та судового провадження на вказані предмети доцільно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів, які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Місцем зберігання вилучених у ході обшуку предметів є слідчий відділ УСБУ в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2.
3. Позиції учасників у судовому засіданні.
3.1. У судове засідання прокурор, належним чином у передбаченому ст. 135 КПК порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Отже, слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК, згідно з якою, у разі якщо норми положення КПК не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.
Таким чином, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, на думку слідчого судді, клопотання можливо розглянути по суті і у відсутності сторони кримінального провадження, яка подала клопотання.
3.2. У судове засідання володілець майна, належним чином у передбаченому ст. 135, ч. 1 ст. 172 КПК порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, будь-яких клопотань суду не надав.
Зважаючи на викладене, а також виходячи зі встановлених ч. 1 ст. 172 КПК строків та засад їх розумності, передбачених ст. 28 КПК, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності володільця майна на підставі наданих сторонами матеріалів.
При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3.3. Через неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК.
4. Нормативне регулювання арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження.
4.1. В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Відповідно до ст. 317 ЦК власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, загальні вимоги щодо порядку застосування яких, визначені статтями 131 та 132 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); (3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); (4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); (5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК).
5. Мотиви та оцінка слідчого судді.
5.1. Матеріали кримінального провадження свідчать, що вилучене під час огляду майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
5.2. З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України,
Клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковник юстиції ОСОБА_3 , - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22024220000000333 від 04.03.2024 на вилучені 25.07.2024 під час проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наступні предмети, які належать громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-Мобільний телефон марки «Nokia» із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ;
-Мобільний телефон марки «Redmi 10C» із сім-карткою мобільного оператора «Водафон» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 та сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 , ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 .
Вказані предмети зберігати відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1