Справа № 638/10862/24
Провадження № 2-о/638/207/24
24 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретар Рудської В.П.,
заявник ОСОБА_1 ,
представника заявника Хряк А.О. ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи Задерей О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
Адвокат Хряк Анастасія Олександрівна звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , а також факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що 04.08.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя поступово погіршувалось, стосунки розпались, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.01.2013 року шлюб було розірвано. Ухвалою суду від 28.01.2013 року визнано мирову угоду, відповідно до умов якої позивач залишив ОСОБА_4 придбану у шлюбі квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . У 2015 році ОСОБА_4 виїхала за кордон, періодично поверталась до країни, але на короткий строк та виключно для власних потреб. З початку повномаштабного вторгнення рф, з 24.02.2022 року ОСОБА_4 не поверталась до України. Також зазначає, що мати дитини майже не підтримує зв'язку з нею, вихованням не займається, життям не цікавиться, а також не забезпечує дитину достатнім рівнем піклування та навчання. Дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні батька. Встановлення даного факту заявнику необхідне для самостійного вирішення побутових проблем задля інтересів дитини, що виникають з приводу навчання, виховання та проживання доньки, а також оформлення документів для отримання соціальної допомоги.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.06.2024 року заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи.
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, не заперечувала проти задоволення заяви. Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заяву підтримав, не заперечував проти її задоволення.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 в якості свідка повідомила суду, що з мамою практично не спілкується вже давно, мама проживає за кордоном. З того часу як батьки розлучились, проживає з батьком. Також надала письмові пояснення, згідно яких з 2013 року проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , мати проживає за кордоном, де створила власну сім'ю, наміру повертатись до України не має, жодної участі у її житті не приймає, на зв'язок виходить дуже рідко. Вихованням та розвитком займається лише батько, забезпечує її всім необхідним.
Представник Департаменту служб у справах дітей в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути у відсутність представника департаменту, не заперечував проти задоволення заяви, просив врахувати інтереси дитини.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши ОСОБА_3 в якості свідка, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до умов ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім зазначених у ч. 2 цієї статті), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до приписів ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, обов'язково повинно бути зазначено мету встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.
Згідно зі статте. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що відповідно до п. 4 ст.273 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При цьому обов'язком суду при розгляді таких справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
В даному випадку, метою встановлення юридичного факту є повна реалізація прав, як батька дитини, а також оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №175/2317/16-ц від 02.10.2019 р.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» ( 23 вересня 1982 р. ), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст.1 СК).
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.41 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч. 1 ст.15 СК України). Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст.150-151 СК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2018 по справі № 822/2446/17, дійшов висновку, що поняття «одинокий батько» та «одинока матір» є тотожними, та зазначив: відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 (далі - Постанова Пленуму ВСУ), одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Позаяк, правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір'ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту ( прав та обов'язків ). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
В силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність ( здатність мати цивільні права та обов'язки ) та припиняється у момент її смерті ( ст. 25 ), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов?язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 30 ) при цьому відповідно до ч. 2 ст.15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 04.08.2007 року, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, від якого мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.01.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.01.2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та поділ спільного майна подружжя. Затверджено мирову угоду між сторонами, за змістом якої зокрема, ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати аліменти на утримання дочки, визнає за ОСОБА_4 право приватної власності на квартину за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 зобов'язується не чинити перешкод ОСОБА_1 , діду, бабусі, іншим членам сім'ї та родичам у спілкуванні з дитиною та її оздоровленні.
При чому, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь цей час проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , в якій є всі необхідні умови для проживання і виховання дитини, яка повністю знаходиться на його матеріальному утриманні та забезпеченні. Донька знаходиться лише на його самостійному вихованні та самостійному утриманні, колишня дружина ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, тобто дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні та забезпеченні заявника.
У акті обстеження органу опіки та піклування - Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей №43 від 26.06.2024 року, зазначено, що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Квартира з комунальними зручностями, умови проживання добрі, для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання. Стосунки батька з дитиною довірливі, доброзичливі.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, співпрацює з ТОВ «Сігма Софтвеа» з 09.06.2016 року, має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно.
Зі змісту заяви вбачається, що мати дитини - ОСОБА_4 постійно проживає за кордоном.
Згідно довідки Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №10/07/2024-1 від 10.07.2024 року ОСОБА_4 в період з 2019 року по 2024 рік періодично на нетривалий час приїжджала до України, останній раз 02.04.2022 року, виїхавши того ж дня. Більше до України не поверталась.
Факт самостійного утримання заявником дитини також підтверджується довідкою Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Авторська школа Бойка» Харківської області №382 від 11.08.2023 року, листом ТОВ «Приватний заклад «Ліцей професіонал» №01-01/135-в від 27.05.2024 року, довідками КНП «Харківська міська дитяча поліклініка №14» Харківської міської ради №610/0/549-24 від 28.05.2024 року, №431/0/549-22 від 22.08.2023 року.
Відповідно до приписів ст.19 СК України висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між батьками з приводу виховання дитини в даному випадку не потрібен, адже йдеться про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини свого малолітнього сина, що повністю підтверджено доказами долученими до заяви, що дає підстави суду дійти висновку про відсутність спору в цій частині, а йдеться про підтвердження (встановлення) юридичного факту.
З матеріалів заяви вбачається, що підставою звернення до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 є отримання ним державної соціальної допомоги, у зв'язку з чим, на думку суду, заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 76-83, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 26.07.2024 року.
Учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
заінтересовані особи - ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул.Чернишевського буд.55.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк