Справа №638/11535/24
Провадження № 1-кп/638/1658/24
26 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
з участю прокурора: ОСОБА_3 ,
з участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020001577 від 03.08.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,-
30.03.2022 року військовозобов'язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_4 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №15 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.08.2022 №155 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталось з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 2016 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 , 23.11.2022 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та провів час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 23.11.2022 року самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 та перебував за межами місця служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_4 в період з 23.11.2022 по 22.05.2024 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами військової частини НОМЕР_2 не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на території військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової часини України в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 22.05.2024 - до моменту добровільного самостійного з'явлення до правоохоронного органу.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що має бажання та намір продовжити військову службу.
Суд зі згоди прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, є військовослужбовцем, , на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, одружений, має постійне місце проживання.
Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких, не настали.
Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання обвинуваченим.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільній позов не заявлено.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного взяття під варту, а саме з 12.06.2024 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий: