Справа № 569/3429/23
27 червня 2024 року
м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022180000000238 від 28.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Оржів Рівненської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст.408 КК України,
Конституції України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Водночас, упродовж лютого-березня 2014 року військовослужбовцями збройних сил російської федерації (далі за текстом - зс рф) шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, захоплено державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини розташовані на території Автономної Республіки Крим (далі за текстом - АР Крим) та міста Севастополя, тим самим порушена територіальна цілісність та державний суверенітет України, що продовжується по теперішній час.
06.03.2014 Верховна Рада АР Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» №1702-6/14, чим порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією АР Крим, іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14.03.2014 зазначена Постанова визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), унаслідок чого вона втратила чинність.
15.03.2014 Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради АР Крим», внаслідок якої парламент АР Крим втратив легітимність. За таких обставин, статус території АР Крим, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, визначений, як тимчасово окупована територія, унаслідок збройної агресії російської федерації (далі за текстом - рф) та встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Таким чином, станом на березень 2014 року Україна перебувала у стані, який характеризується діями щодо вирішення національно-етнічних, релігійних та інших протиріч із застосуванням засобів збройного насильства, за яких держава не переходить в особливий стан, що визначається як війна, і не вводить режим воєнного стану в країні або на частині її території, а збройна боротьба не виходить за межі операційного напрямку (мають місце різні військові інциденти, військові акції, інші військові зіткнення обмеженого масштабу (низької інтенсивності) із застосуванням іррегулярних або регулярних збройних формувань), тобто знаходилася у період збройного конфлікту.
В свою чергу, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв військову присягу, відповідно до якої урочисто присягнув, вступаючи на військову службу, завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю, виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників, та ніколи не зраджувати Українському народові.
Наказом Командувача Військово-морських сил Збройних Сил України № 217 від 31.10.2013 старшого лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду інженера вимірювальної лабораторії (електровимірювань) служби спеціальних вимірювань (військово-облікова спеціальність-4730003) судна контролю фізичних полів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 18 дивізіону суден забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).
Проте, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що з кінця лютого 2014 року територія АР Крим тимчасово не підконтрольна органам влади України та знаходиться під окупацією військових підрозділів зс рф, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправність свого діяння, в порушення спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ, пов'язані з тимчасовою окупацією території України», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше кінця березня 2014 року самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , після чого у період з 06.05.2014 по 12.05.2014 не прибув до заздалегідь визначених пунктів прибуття з метою ухилення від подальшого проходження військової служби в лавах ВМС ЗС України.
Також, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи із прямим умислом та усвідомлюючи протиправність своїх діянь, з мотивів нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, в порушення Конституції України та інших законів України, погодився на пропозицію невстановлених на даний час представників зс рф щодо подальшого проходження служби у збройних силах вказаної держави та вступив до військово-морського флоту зс рф, де проходить службу по даний час, у такий спосіб перейшов на бік ворога де своїми знаннями, навичками та діями сприяє утриманню, посиленню та становленню окупаційної влади, продовжує незаконні дії по окупації АР Крим, всупереч інтересам України.
Крім того, 29.03.2014 ОСОБА_5 отримав паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 .
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, тобто державна зрада - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах збройного конфлікту.
Крім того, під час проходження служби, військовослужбовці Збройних Сил України зобов'язані, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, які вимагають від них свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. ст. 1-3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці ЗС України зобов'язані: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); дорожити бойовою славою ЗСУ, честю і гідністю військовослужбовця ЗСУ.
18.07.2006 ОСОБА_5 вступив до Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова на посаду курсанта, після чого 26.08.2006 прийняв військову присягу, відповідно до якої урочисто присягнув, вступаючи на військову службу, завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю, виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників, та ніколи не зраджувати Українському народові.
В подальшому, після закінчення вищезазначеного вищого військового навчального закладу та відповідно до наказу Міністерства оборони України № 661 від 03.07.2011 ОСОБА_5 присвоєно військове звання «лейтенант» та призначено на посаду інженера вимірювальної лабораторії (електровимірювань) служби спеціальних вимірювань судна контролю фізичних полів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 18 дивізіону суден забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до наказу Командувача ВМС Збройних Сил України № 128 від 03.07.2012 ОСОБА_5 присвоєно чергове військове звання «старший лейтенант».
Надалі, наказом Командувача ВМС Збройних Сил України № 217 від 31.10.2013 ОСОБА_5 призначено на посаду інженера вимірювальної лабораторії (електровимірювань) служби спеціальних вимірювань вищезазначеної військової частини.
Упродовж лютого-березня 2014 року військовослужбовцями зс рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, захоплено державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, розташовані на території АР Крим та міста Севастополя і, тим самим порушена територіальна цілісність та державний суверенітет України, що продовжується по теперішній час.
Згідно з вимогами спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ, пов'язані з тимчасовою окупацією території України» військовослужбовці ЗСУ військових частин, що дислокуються на тимчасово окупованій території, у період з 06.05.2014 по 12.05.2014 повинні були прибути для подальшого проходження військової служби до заздалегідь визначених пунктів прибуття, а саме в: місто Київ, військова частина НОМЕР_3 , АДРЕСА_4, військова частина НОМЕР_4 , АДРЕСА_3, військова частина НОМЕР_5 , АДРЕСА_5, військова частина НОМЕР_6 , АДРЕСА_2, військова частина НОМЕР_7 . Зазначена Директива розіслана згідно з розрахунком розсилки та доведена на місця засобами зв'язку.
Однак, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що з кінця лютого 2014 року територія АР Крим тимчасово не підконтрольна органам влади України та знаходиться під окупацією військових підрозділів зс рф, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправність свого діяння, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів та спільної директиви МОУ та НГШ - ГК № Д-1, у період з 06.05.2014 по 12.05.2014 не прибув до вищевказаних військових частин без поважних причин, тобто ухилився від подальшого проходження військової служби у ЗС України взагалі, не повідомивши про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з'явився вчасно на службу без поважних причин.
Надалі на виконання злочинного умислу, ОСОБА_5 , з метою назавжди ухилитися від військової служби у ЗС України погодився на пропозицію невстановлених на даний час представників зс рф та вступив до лав військово-морського флоту збройних сил російської федерації, а також 29.03.2014 отримав паспорт громадянина Російської Федерації № 22 14 234450.
В результаті вищевказаних дій, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України № 117 від 21.03.2015 ОСОБА_5 позбавлено військового звання «старший лейтенант», наказом Командувача ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.03.2015 ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу ВМС Збройних Сил України із 21.03.2015, наказом Командувача ВМС Збройних Сил України № 37 від 06.04.2015, ОСОБА_5 звільнено з військової служби в запас із 21.03.2015 та виключено зі списків особового складу ЗС України з 21.03.2015.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 408 КК України, дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі переведення.
Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст. 408 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим ухвалою суду від 15 червня 2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинуваченого та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.
Таким чином, у зв'язку з здійснення спеціального судового провадження по зазначеному кримінальному провадженню, обвинувачений ОСОБА_5 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Судом встановлено, що розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам розгляду кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Тому розгляд даного кримінального провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області.
Обвинувачений ОСОБА_5 будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його проживання не надсилались, оскільки місцем проживання ОСОБА_5 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Докази, які досліджені судом
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 408 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:
Вина ОСОБА_5 доводиться, поза межами розумного сумніву, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у суді доказами, зокрема:
- протоколом огляду від 09.11.2022 мережі Інтернет, а саме сайту «Миротворець» де було виявлено внесені дані щодоОСОБА_5 із зображенням фото особи, зокрема зазначено, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в ВМС ЗС України на території АР Крим після чого зрадив присязі, не прибув на підконтрольну Україні території і вступив на військову службу до окупантів та станом на 2018 рік перебував у складі екіпажу великого десантного корабля « ОСОБА_7 » чорноморського флоту рф на посаді інженера БЧ-5. Також розміщено фотозображення особи схожої на ОСОБА_5 у військовій формі збройних сил російської федерації та відповідними знаками розрізнення.
Також, вказаним протоколом оглянуто офіційний сайт ІНФОРМАЦІЯ_4 де стосовно ОСОБА_5 наявна стаття інформаційного характеру, яка повідомляє, що останній є дезертиром та зрадником, оскільки ОСОБА_5 після окупації АР Крим не прибув на підконтрольну Україні територію і вступив на військову службу до чорноморського флоту рф.
Також, вказаним протоколом оглянуто сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 » де виявлено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 31.05.2018, де тво командира великого десантного корабля « ОСОБА_7 » капітан-лейтенант ОСОБА_8 за результатами зимніх навчань відмічає ефективну роботу окремих членів екіпажу, зокрема інженера БЧ-5 старшого лейтенанта ОСОБА_9 .
Також, вказаним протоколом оглянуто інтернет сторінку «ВКонтакте» профілю із нік-неймов « ІНФОРМАЦІЯ_7 », де виявлено фотозображення особи чоловічої статі зовні схожої ОСОБА_10 , а також дані які свідчать, що останній станом на 05.10.2022 перебував у м. Севастопіль АР Крим (а.с. 137-154, том №1);
- протоколом огляду від 13.01.2023мережі Інтернет, а саме сайту «Миротворець'де було виявлено внесені дані щодо ОСОБА_5 із зображенням фото особи, зокрема зазначено, що останній народився 28.10.1988, проходив службу в ВМС ЗС України на території АР Крим після чого зрадив присязі, не прибув на підконтрольну Україні території і вступив на військову службу до окупантів та станом на 2018 рік перебував у складі екіпажу великого десантного корабля « ОСОБА_7 » чорноморського флоту рф на посаді інженера БЧ-5. Також розміщено фотозображення особи схожої на ОСОБА_5 у військовій формі збройних сил російської федерації та відповідними знаками розрізнення (а.с. 155-158, том №1);
- висновком за результатами проведення судової портретної експертизи від 31.01.2023 № СЕ-19/118-23/592-ФП, відповідно до змісту якого вбачається, що фотозображення особи одягненої у військову форму рф та схожої на ОСОБА_5 , яке отримане при огляді сайту «Миротворець», зображена одна і та ж особа, що на фотозображенні послужної картки ОСОБА_5 (а.с. 164-173, том №1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.01.2023 проведеного за участі свідка ОСОБА_11 , якому пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, серед яких фото особи, яка була ідентифікована на сайті «Миротворець» як ОСОБА_5 та у ході проведення слідчої дії свідок впізнав особу ОСОБА_5 . При цьому свідку було надано фото схожих між собою осіб одягнених в схожу військову форму (а.с. 187-190, том №1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.01.2023 проведеного за участі свідка ОСОБА_12 , якому пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, серед яких фото особи, яка була ідентифікована на сайті «Миротворець» як ОСОБА_5 та у ході проведення слідчої дії свідок впізнав особу ОСОБА_5 . При цьому свідку було надано фото схожих між собою осіб одягнених в схожу військову форму (а.с. 196-199, том №1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.01.2023 проведеного за участі свідка ОСОБА_13 , якому пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, серед яких фото особи, яка була ідентифікована на сайті «Миротворець» як ОСОБА_5 та у ході проведення слідчої дії свідок впізнав особу ОСОБА_5 . При цьому свідку було надано фото схожих між собою осіб одягнених в схожу військову форму (а.с. 206-209, том №1);
- відповіддю на запит із ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.11.2022 № 747/3/2630, відповідно до якого надано: копію послужної картки ОСОБА_5 ,що засвідчує етапи проходження ним служби в ВМС ЗС України, просування по службі та виключення зі списків особового складу; копію спільної директиви від 06.05.2014 №Д-1, відповідно до якої зобов'язано військовослужбовців ЗС України прибути з тимчасово окупованої території АР Крим у визначені пункти у період з 06.05.2014 по 12.05.2014; копію акта службового розслідування від 17.03.2015, відповідно до якого притягнено до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення та позбавлення військового звання всіх військовослужбовців, що не вийшли з тимчасово окупованої території АР Крим, а також додано список офіцерів, що не прибули з тимчасово окупованої території АР Крим серед яких значиться ОСОБА_5 ;копії наказів про звільнення із посади, зарахування у розпорядження, виключення зі списків особового складу ЗС України(а.с. 212-228, том №1);
- відповіддю на запит із Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області від 17.11.2022 № 5601.16-3582/56.1-22, відповідно до якої громадянин України ОСОБА_5 , документований паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 234, том №1);
- іншими доказами в їх сукупності.
Тобто, вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А. , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 408 КК України відноситься до категорії нетяжких кримінальних правопорушень.
Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 також не встановлено.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим ОСОБА_5 злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, які посягають на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про те, що за ч.1 ст. 408 КК України закінчилися строки давності про притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
Підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.
Крім того, суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Оскільки обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 в порядку виконання вироку.
Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі стягнути з ОСОБА_5 .
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323,369-376,615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 408 КК України, призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 408 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;
- за ч.1 ст. 111 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 14 років;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 14 років.
Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 засуджено до покарання, яке він має відбувати реально.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 в порядку виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави за проведення експертиз в загальному розмірі 7551 грн. 20 коп.
Речові докази по справі відсутні.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя Рівненського міського ОСОБА_1