Дата документу 25.07.2024Справа № 554/7219/24
Провадження № 3/554/1876/2024
«25» липня 2024 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (адреса: 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, начальника УЖКГ ВК ПМР, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
за ст. 188-28 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №713261 від 09.07.2024 року, 09 липня 2024 року о 13 годині 00 хвилин в м. Полтава по вул. Стрітенській, 19, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника УЖКГ ВК ПМР, не виконав вимоги припису №140 від 03.07.2024 стосовно заміни дорожнього знаку на перехресті вул. Героїв АТО та пров. Братів Зерових в м. Полтава, що негативно впливає на безпеку дорожнього руху, чим порушив ДСТУ 3587:2022, 4100:2014, ст.ст.12, 52-3, 53 ЗУ «Про дорожній рух» та п. 1.5 ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім цього, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся, шляхом направлення СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до довідки про доставку СМС, судову повістку ОСОБА_1 отримав 12.07.2024 року. Про права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 також повідомлявся під особистий підпис. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-28 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
З вимог ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв?язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Те, що певна особа є суб?єктом адміністративного правопорушення має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність в діях саме ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-28 КУпАП, суд враховує, що стаття 188-28 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.4 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-28 КУпАП, щодо невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції України, щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, додаються акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та копія раніше надісланої (врученої)вимоги (припису) (додаток 3)».
Додаток 3 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачає, що у вимозі (приписі) поліцейським вказуються уповноважений представник юридичної особи або П.І.Б фізичної особи, яким припис адресований.
Таким чином, лише стосовно особи, якій припис адресований, у разі невиконання такого припису, може бути складено протокол за ст.188-28 КУпАП.
Передоручення виконання припису шляхом проставлення на ньому відповідної резолюції, відповідно до Інструкції, не передбачено.
Таким чином, перед оформленням вимоги (припису) відповідна посадова особа має з?ясувати, хто є уповноваженим представником юридичної особи, якій слід адресувати припис. Після цього скласти припис на відповідну особу і у разі його невиконання відповідний протокол.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративну правопорушення серії ААД № 713261 від 09.07.2024 року додано акт обстеження перехрестя вул. Героїв АТО та пров. Братів Зерових в м. Полтава від 09.07.2024 року, а також схема до акту обстеження ділянки; Вимога (припис) №140 від 03.07.2024 року.
Згідно Вимоги (припису) № 140 від 03.07.2024, наявного в матеріалах справи, т.в.о. інспектора ВБДР УПП в Полтавській області лейтенант поліції Сушко Є.О. під час обстеження (перевірки) вулично-шляхової мережі у м. Полтава, виявив порушення ДСТУ 3587:2022, у зв'язку з чим, склав відповідний припис на ім'я начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради ОСОБА_1 з вимогою ліквідувати виявлені порушення. Тобто, Вимогою (приписом) № 140 від 03.07.2024 саме ОСОБА_1 зобов'язано ліквідувати порушення, проте у вказаній Вимозі в графі «Вимогу (припис) одержав» вказано прізвище ОСОБА_3 та наявний відпорний підпис вказаної особи.
Таким чином, навіть якщо ОСОБА_1 є належним суб'єктом правопорушення в розумінні ст. 188-28 КУпАП, проте в матеріалах справи відсутні будь які докази отримання вказаної Вимоги особою, котрій вона адресована, а саме ОСОБА_1 .
З матеріалів адміністративної справи не вбачається передбачених чинним законодавством підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-28 КУпАП, а саме: невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять належних доказів отримання ОСОБА_1 . Вимоги №140 від 03.07.2024 року, а отже його обізнаності про неї, а тому відсутні відомості, які б вказували на наявність умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Пункт 3 частини 1 статті 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях правопорушника ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, а тому провадження по вказаній справі слід закрити.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, ст. 188-28, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 188-28 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави впродовж 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна