Справа № 539/2848/24
Провадження № 3/539/1077/2024
26 липня 2024 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріали Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130, частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи - Збройні Сили України (військовослужбовець), місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше протягався до адміністративної відповідальності, -
29 квітня 2024 року о 10 год 26 хв на вулиці Фермерській, село Новооріхівка Миргородського району Полтавської області ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або водій) керував автомобілем «DODGE CALIBER», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців, рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі в установленому законом порядку водій відмовився.
Зазначеними діями водій порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України по адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Крім того, 29 квітня 2024 року о 10 год 26 хв в селі Новооріхівка Миргородського району Полтавської області ОСОБА_1 керував автомобілем «DODGE CALIBER», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
Протоколи про вчинення вказаних вище адміністративних правопорушень ОСОБА_1 складені Миргородським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 29 квітня 2024 року, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 750938; протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 750939.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином з огляду на таке. Матеріали щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , надійшли до суду 12 липня 2024 року та були призначені до розгляду на 26 липня 2024 року. При цьому, згідно із інформацією з офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення (судова повістка) № 0600277546440 перебувало у точці видачі за місцем проживання ОСОБА_1 з 20 липня 2024 року та не було отримано у строк, визначений пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (роздруківка міститься в матеріалах справи). Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд його адміністративних матеріалів телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи.
Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за даною статтею настає, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП підтверджується:
- записом з бодікамери № 40, реєстратор 1660, на якому зафіксовано, що водій відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Миргородської КНП МЛІЛ в Полтавській області, в якому зазначено, що від огляду водій відмовився.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
З огляду на вказане, працівником органу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, було дотримано вимоги статті 266 КУпАП та вищевказаних нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння, а саме: запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого він відмовився.
Частиною десятою статті 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Підпунктом «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Із довідки, виданої Миргородським РВП ГУНП в Полтавській області 01 травня 2024 року, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 значиться посвідчення водія НОМЕР_2 від 21.11.2020 року
Відповідно до частини п'ятої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою статті.
Скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП підтверджується:
- записом із бодікамери № 40, реєстратор 1660, на якому чітко водій говорить про те, що він позбавлений права керувати транспортним засобом рішенням суду;
- довідкою, виданою Миргородським РВП ГУНП в Полтавській області від 01 травня 2024 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, а саме: постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 761/35182/21 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 20400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- довідкою, виданою Миргородським РВП ГУНП в Полтавській області від 01 травня 2024 року, в якій зазначено, що 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП - на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 20400 грн (постанова ЕАТ № 7715008 від 11.09.2023).
З огляду на вказане, працівником органу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, було дотримано вимоги статті 266 КУпАП, оскільки відповідно до чинного законодавства України водій повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а ОСОБА_1 був позбавлений такого права за рішенням суду.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП та частиною п'ятою статті 126 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Частиною третьою статті 30 КУпАП визначено, що якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Керуючись вказаною вище частиною третьою статті 30 КУпАП до цього стягнення слід приєднати невідбуту частину стягнення, накладеного постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 761/35182/21 у виді позбавленням ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 40-1, 126, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» суд -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до частини третьої статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами приєднати невідбуту частину стягнення, накладеного постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 761/35182/21 у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва