Справа № 526/1920/24
Провадження № 1-кп/526/331/2024
24 липня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024170560000338 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Будища, Гадяцького району, громадянин України, освіта середня, не одружений, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
26 квітня 2024 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах, з дозволу його власника на території господарства АДРЕСА_3 , яким являється потерпілий ОСОБА_5 , розпочав спілкування із останнім. В процесі розмови, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_5 , як власника майна, попросив в останнього надати йому тимчасово його мобільний телефон для здійснення дзвінка. ОСОБА_5 будучи уведеним в оману ОСОБА_4 , розраховуючи на негайне повернення свого майна, відразу після короткотривалого користування останнім, передав ОСОБА_4 свій мобільний телефон марки «SIGMA mobile Comfort 50 CF 211 OPTIMA», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/117-24/7681-ТВ від 09.05.2024, складає 900 (дев'ятсот) гривень. ОСОБА_4 отримавши мобільний телефон, продовжуючи зловживати довірою ОСОБА_5 ніби то для здійснення дзвінка, скориставшись відсутністю власника майна, покинув територію подвір'я та таким чином шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном ОСОБА_5 .
Суд визнає винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і кваліфікує його дії як заволодіння чужим майном шляхом обману.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні проступку визнав повністю, підтвердив, що дійсно взяв у ОСОБА_5 мобільний телефон та зателефонував знайомому. Після розмови поклав телефон у кишеню куртки та, поговоривши з ОСОБА_5 , покинув його домоволодіння. Телефон виявив через десять днів після приїзду працівників поліції та добровільно його видав.
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що ОСОБА_4 , перебуваючи у нього в гостях, попросив мобільний телефон, щоб комусь передзвонити на що він погодився та передав йому мобільний телефон. Після завершення розмови по телефону, вони ще поговорили з ОСОБА_4 і останній покинув його подвір'я, а він не звернув уваги чи повернув ОСОБА_4 йому мобільний телефон. Через деякий час він виявив відсутність телефону, став дзвонити за номером, але телефон був вимкнений, тому звернувся до поліції. На даний час телефон йому повернуто, претензій до обвинуваченого не має та примирився з ним.
Докази відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувались так як фактичні обставини справи не оспорюються.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і при відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ст. 65 - 67 КК України, а також позиції та роз'яснення Верховного Суду України.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно роз'яснень п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Разом з цим, суд вважає необхідним в даному випадку врахувати роз'яснення п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, тощо.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є проступком та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, примирився з потерпілим, добровільно усунув заподіяну шкоду, працює за усними трудовими угодами, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, тому вважає, що йому слід призначити реальне покарання у вигляді штрафу, оскільки обвинувачений має дохід від підробітків. Суд також враховує, що жодних наслідків, в тому числі і тяжких від його дій не настало, оскільки ОСОБА_5 мав у користуванні інший мобільний телефон. Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та для попередження нових кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає за можливе при призначенні розміру штрафу застосувати відносно ОСОБА_4 положення ч.1 ст. 69 КК України, врахувавши в якості обставин справи, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку і відсутність тяжких наслідків та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 статті 190 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Суд також вважає, що з ОСОБА_4 слід стягти на користь держави витрати за проведену по справі експертизу.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу на користь в держави з застосуванням ст. 69 КК України в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Речові докази: мобільний телефон марки «SIGMA mobile Comfort 50 CF 211 OPTIMA» - залишити ОСОБА_5 .
Стягти з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 1 514 грн. 56 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча: ОСОБА_1