Справа №402/553/24
"26" липня 2024 р.Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Ясінського Л.Ю.
секретаря судового засідання - Ільченко Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Благовіщенське без виклику сторін в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулась до Ульяновського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивований до суду зі слідуючих підстав:
23.08.2023 року близько о 18.30 год. в с. Новоселиця Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак - НОМЕР_1 , рухаючись через перехрестя вулиць Центральна та Горького по вул. Центральна в напрямку м. Благовіщенське, здійснив наїзд на її неповнолітню доньку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснювала перехід вулиці Центральнаю. Після даної події, в той же день, неповнолітню доньку ОСОБА_3 було доставлено до Центральної лікарні Уманської міської ради, яка знаходиться більше 50 км. від місця скоєння дорожньо - транспортної пригоди.
По даному факту 24.08.2023 року було відкрито кримінальне провадження №12022321110000480.
29.11.2023 року заступником начальника СВ Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області майором поліції Байдюком О. М., було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 було завдано тілесні ушкодження які класифікуються, як тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Матеріали були передані до Ульяновського районного суду Кіровоградської області для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП.
18.10.2023 року постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області в справі №402/702/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди неповнолітня ОСОБА_3 лікувалася в нейрохірургічному відділенні КНП «Уманська центральна лікарня» Уманської міської ради в період з 23.08.2023 року по 11.09.2023 року, в результаті чого відповідно до висновку із медичної картки стаціонарного хворого №7064/365 в неї було виявлено забій головного мозку, геморагічні нашарування в міжпівкульній щілині, травматичний САК, ШКГ - 12 балів, забійно - саднена рана та забій м'яких тканин голови. Множинні садна та забої кінцівок, тулуба, забійно - рвані рани в ділянці лівої сідниці, забій кісток тазу. Також встановлені рекомендації нагляд невролога та педіатра, обмеження фізичного та психо - емоційного навантаження.
Після виписки з КНП «Уманської центральної лікарні» Уманської міської ради позивач продовжувала лікувати неповнолітню доньку ОСОБА_3 , оскільки покращення здоров'я не було тому зверталася до інших лікарів щодо подальшого лікування, та на даний час вона лікується.
За період лікування позивач ОСОБА_1 купувала своїй неповнолітній дочці ліки, витрачала кошти на її обстеження, консультації лікарів та перевезення її транспортом. На даний час, позивач витратила велику суму коштів на лікування неповнолітньої доньки, але підтвердження про витрати на лікування в неї є лише на суму 21954 грн. 55 коп., що вважає понесеною матеріальною шкодою.
За весь період лікування, відповідач не вибачився за скоєне, жодного разу не відвідав потерпілу в лікарні, у добровільному порядку не відшкодував завдані збитки, довгий час з вини відповідача неповнолітня потерпіла відчувала нестерпний біль, та до сьогодні погано спить. Довготривалий час, дитина не відвідувала школу, з вини відповідача, вона боїться переміщуватися по селу та місту, бо відчуває страх. Тому моральну шкоду (для неї з донькою є неоціненою) яку вона оцінює в 70 000 ( сімдесят тисяч ) грн.
Отже, враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку протягом тривалого періоду не відшкодував позивачу ані матеріальної ані моральної шкоди, тому вона була вимушена звернутись до суду про стягнення з відповідача грошових коштів у примусовому порядку.
Ухвалою суду від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність згоди позивача, у відповідності ізст. 280 ЦПК України, суд вважає за доцільне не проводити судового розгляду при заочному розгляді справи.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , встановлено що її батьками являються ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( а.с.7).
Позивач ОСОБА_1 є законним представником неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
З постанови заступника начальника СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції Байдюк О.М. вбачається, що близько о 18.30 год. в с. Новоселиця Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак - НОМЕР_1 , рухаючись через перехрестя вулиць Центральна та Горького по вул. Центральна в напрямку м.Благовіщенське, здійснив наїзд на неповнолітню дочку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснювала перехід вулиці Центральна Після даної події в той же день мною було доставлено ОСОБА_3 . КНП «Уманської центральної лікарні» Уманської міської ради, яка знаходиться більше 50 км. від місця скоєння дорожньо - транспортної пригоди.
Постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2023 року заступника начальника СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції Байдюк О.М., відомості, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023 року за №12022321110000480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України кримінальне провадження закрито за відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, так, як у діях водія ОСОБА_2 містяться ознаки адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП ( а.с.9-10).
Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 18.10.2023 року у справі №402/702/23 в діях ОСОБА_2 встановлено порушення вимог п.2.3д ПДР та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
Згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7064/365 нейрохірургічного відділення КНП "Уманська центральна лікарня" Уманської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 лікувлася у період з 23.08.2023 року по 11.09.2023 року в стаціонарному відділення де їй було встановлено діагноз: забій головного мозку легкого ступеня, геморагічні нашарування в міжпівкульній щілині, травматичний САК, забійно - саднева рана та забій м'яких тканин голови, множинні садна та забої кінцівок тулуба, забійні - рвані рани в ділянці лівої сідниці, забій кісток тазу, вегето-судинна дистонія пубертатного періоду ( а.с.12).
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7064/365 вбачається, що в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є скарги на головний біль, головокружіння, нудота, наявність на лівій сідничній ділянці забої та саден голови, тулуба, кінцівок.
Згідно виписки з історії хвороби № 7064/365 від 11.09.2023 року зазначається , що потерпілій ОСОБА_3 було проведено діагностичне дослідження КТ головного мозку+тазу 23.08.2023 року, КТ головного мозку від 08.09.2023 року, УЗД органів червної порожнини від 24.08.2023 року, Ехо КГДМ ( 07.09.23 р.), консультована дитячим хіріргом, педіатром, дитячим кардіологом, проведене ліквання: хірургічна обробка ран та саден ( 24.08.2023 року) антибактеріальна, симптоматична, відновна терапаія, розвантажувальні лікувальні процедури, перев'язки.
Згідно копії рахунку-акту 4918752 від 25.10.2023 року ОСОБА_3 в ТОВ медичний центр Добробут ( м.Київ проспект Миколи Бажана будинок 12-А) було проведено діагностичні дослідження за призначенням лікаря, що становить 3900 гривень ( а.с. 13, а.с.14).
В ТОВ "МРТ плюс" (м.Київвул.Композитора Мейтуса буд.5) ОСОБА_3 було проведено діагностичне дослідження у вигляді МРТ головного мозку, що згідно чеку №010 від 25.10.2023 року вартість, якого складає 6100 гривень ( а.с. 20).
За призначенням лікаря, згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7064/365 НП «Уманська міська лікарня» Черкаської області ОСОБА_3 купувалися медичні препарати: медіаторн вартість якого складає 759 грн. 60 коп. , чек № 137574 від 04.09.2023 року ( а.с. 17), метіда по 1 пак.1 р/д (ввечері) 1 місяць на суму 442 грн. 50 коп. товарний чек від 30.08.2023 року( а.с.17 ), нейродар по 500 мг. 2 рази на день 1 місяць, товарний чек №2972 від 18.10.2023 року (а.с.15) на суму 611,90 грн., нейроксон 500 мг. чек №137574 від 04.09.2023 року на суму 1716 грн.(а.с.17 ), Кратал по 1 таб. 2 рази на день 1 місяць, що підтверджується товарним чеком від 19.10.2023 року ( а.с. 16 ) на суму 273.90 грн., (а.с.16 із зв.), Кратал, вартість якого склала 55 грн., що підтверджується чеком №137726 від 05.09.2023 року, Кратал, вартість якого склала 110 грн., що підтверджується чеком від 09.09.2023 року.
Кошти, які були потречені позивачем ОСОБА_1 на лікування неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складають 13 974 грн. 90 копійок, що знайшло своє документальне підтвердження .
З долучених до матеріалів справи оригіналів чеків вбачається, що позивач ОСОБА_1 для придбання ліків понесла матеріальні витрати, що складають 13 974 грн. 90 копійок.
Сума матеріальної шкоди, що витрачена позивачем на лікування дитини що складає 7979 грн. 65 коп. задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази понесених витрат.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на лікування у сумі 13 974 грн. 90 копійок.
У зв'язку із спричиненими тілесними ушкодженнями неповнолітня ОСОБА_3 зазнала моральної шкоди, яка виражається в перенесенні фізичних страждань, пов'язаних з больовими травматичними відчуттями в момент травмування і посттравматичним дискомфортом, який продовжувався протягом всього періоду лікування та відновлення.
За весь період лікування, відповідач не вибачився за скоєне, жодного разу не відвідав потерпілу в лікарні, у добровільному порядку не відшкодував завдані збитки, довгий час з вини відповідача неповнолітня потерпіла відчувала нестерпний біль, та до сьогодні погано спить. Довготривалий час, дитина не відвідувала школу, з вини відповідача, вона боїться переміщуватися по селу та місту, бо відчуває страх.
Тому моральну шкоду (для неї з донькою є неоціненою) яку вона оцінює в 70 000 ( сімдесят тисяч ) грн.
Відповідач ОСОБА_2 з моменту вчинення дорожньо-траснпортної пригоди жодного разу не поцікавився здоровям потерпілої ОСОБА_3 не надавав ніякої матеріальної допомоги на лікування, уникає зустрічі та спілкування за матірю неповнолітньої ОСОБА_3 , що стало підставою для звернення позивачем до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Положеннями частини 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом частин першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ст. 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та ст. 81 ЦПК України.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в зв'язку з протиправними діями ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 70000 грн., що полягає в постійних переживаннях, тривозі, фізичного та душевному болю, які вона перенесла після ДТП.
При цьому визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним.
Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.
Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує доведений в судовому засіданні характер, обсяг, тривалість страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат (їх тривалий характер, тяжкі наслідки, неможливість швидкого відновлення), вік, стан здоров'я потерпілої, наявність значних змін у її життєвих стосунках, значні час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, поведінку відповідача, який не відшкодував завдану матеріальну шкоду. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями заподіювача. Позивачем зазначено, в чому саме полягає ця шкода і зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи її розмір.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Встановлені судом обставини справи, на переконання суду, призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку із заподіянням шкоди винними діями відповідача, її здоров'ю (діагноз описано вище).
Судом прийнято до уваги, що потерпілій ОСОБА_3 завдано значної шкоди здоров'ю, морального болю, хвилювань. Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які перенесла позивач, враховуючи її турботи і хвилювання, пов'язані з наслідками неправомірних дій відповідача, необхідність звернення до суду щодо захисту своїх прав, ставлення відповідача до виниклих правовідносин, а також виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на її користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 45 000 грн.
Моральну шкоду в розмірі 45 000 грн. суд оцінює як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем моральним стражданням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 р. у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи в заявах по суті справи, та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що у виниклих правовідносинах наявні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 45 000 гривень.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13 974 грн. 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 45 000 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1211 грн. 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовну вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1211 грн. 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт та РНОКПП не відомо, який зареєстрований та проживає: Кіровоградська область Голованівський район село Новоселиця .
Суддя: Л.Ю.Ясінський