Справа №: 398/3610/24
провадження №: 2-а/398/54/24
Іменем України
"22" липня 2024 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючої судді Подоляк Я.М., за участю секретаря Буличової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Олександрія справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаморя М.В. до Олександрійського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Кірооградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Овчаренко Р.М. про визнання протиправними дії та скасування протоколів про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення,
Представник позивача - адвокат Гаморя М.В., яка діє інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправними дії поліцейського СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції Овчаренка Романа Михайловича щодо складання протоколу АЗ №178415 про адміністративне затримання від 27.06.2024 та протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №927132 від 27.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 27 червня 2024 року поліцейським СРПП Олександрійського РВП ГУНП Кіровоградської області сташим сержантом поліції Овчаренко Романом Михайловичем складно Протокол АЗ №178415 про адміністративне затримання за ч.1 ст.261 КУпАП ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП для складання адміністративних матеріалів та доставлення до РТЦК СП.
Крім того, 27 червня 2024 року поліцейським СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшим сержантом поліції Овчаренко Романом Михайловичем складено протокол про адміністратине правопорушення серії ВАБ №927132, згідно якого ОСОБА_1 , знаходячись в сервісному центрі МВС, відмовився надавати військово-обліковий документ та проїхати до ТЦК СП в м. Олександрія, як особа яка перебуває в розшуку, для оновлення персональних даних, чим своїми діями вчинив злісну непокору працівникам поліції.
Позивач не погоджується зі складеними протоколами та вважає дії поліцейського щодо складання вказаних протоколів протиправними, а протоколи такими, що підлягають скасуванню.
Отже, в даному випадку предметом адміністративного позову є визнання дій поліцейського протиправними щодо складання протоколів та скасування протоколів про адміністративне затримання та про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Частинами 1 та 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з приписами ч.1 ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, за статтями 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.254 зазначеного Кодексу передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
За приписами ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Відповідно до ч.1 ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно протокол про адміністративне правопорушення має доказовий характер і не породжує правових наслідків, оскільки не встановлює права і обов'язки для учасників спірних правовідносин, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, а є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, а отже, оскарження останнього, як окремого акту та дій по його складанню, в судовому порядку не передбачено.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм права, слід дійти висновку, що кінцевим результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення є прийняття уповноваженим органом одного з рішень, визначених ст.284 КУпАП. При прийнятті рішення повинні враховуватись обставини, що визначені ч.1 ст.280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно повинна враховуватись і правомірність дій по складанню протоколу, дотриманння нормативно-правових актів посадовою особою, яка його склала, тощо, що в даному випадку повинно здійснюватись судом, уповноваженим на його розгляд та прийняття відповідного рішення у вигляді постанови.
Розгляд та вирішення позовів про скасування протоколів про адміністративні правопорушення не належить до юрисдикції адміністративних судів, так як правильність їх складання зобов'язаний перевіряти орган, компетенції якого стосується розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій такий протокол про адміністративне правопорушення є доказом.
Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів (Постанова касаційнийного адміністративного суду Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі 757/6550/17-а)
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №760/9462/16-а, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтею 19 та пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаморя М.В. до Олександрійського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Кірооградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський СРПП Олександрійського РВП ГУНП В Кіровоградській області Овчаренко Р.М. про визнання протиправними дії та скасування протоколів про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Я.М.Подоляк