Справа №: 398/2523/24
провадження №: 3/398/1198/24
Іменем України
"26" липня 2024 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Молонова Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 10.05.2024 серії ААД № 540818, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з якого вбачається, що 10.05.2024 о 14:09 годині водій ОСОБА_1 в м. Олександрія по вул. Шевченка, буд. 115, керував транспортним засобом Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, причина неявки суду не відома.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Неявка ОСОБА_1 в судові засідання свідчить про те, що він зловживає своїм правом на участь в розгляді справи.
З метою своєчасного та належного розгляду справи, виконання завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до якої під час розгляду судом справ, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без його участі.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, які долучені до справи, суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.п. 1.3, 2.5 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 12 р. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Розділом ІІІ означеної Інструкції встановлений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Відповідно до п. 7 р. ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Згідно п. 12 р. ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Згідно п. 13 р. ІІІ Інструкції, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2024 серії ААД № 540818, щодо ОСОБА_1 вбачається, що останній керував автомобілем Opel Vectra та відмовився пройти огляд у медичному закладі на визначення стану наркотичного сп'яніння. При цьому велася безперервна відео фіксація. В той же час, на відеозаписі, доданому до протоколу зафіксовано, що в ході спілкування з поліцією ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі, вони прибули у лікарню м. Олександрія, де у ОСОБА_1 було відібрано кров, після чого запропоновано здати сечу. Чекаючи тривалий проміжок часу, ОСОБА_1 повідомив, що не може сходити в туалет, після чого інспектор повідомив, що вони не будуть чекати цілий день, а тому він розцінює це як відмову та склав зазначений протокол. Однак, незважаючи на заяву ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я про те, що він не відмовляється, а не може надати зразки біологічного середовища у вигляді сечі, працівниками поліції не було про це повідомлено службову особу закладу охорони здоров'я, яка згідно п.п. 12, 13 р. ІІІ Інструкції, мала запропонувати ОСОБА_1 надати інші зразки біологічного середовища.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд не може брати до уваги, як доказ протокол про адміністративне правопорушення від 10.05.2024 та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, оскільки у нього відбиралася кров і в подальшому, при неможливості здати сечу, не запропоновано здати інші зразки біологічного середовища, а тому огляд проведений з порушенням прав водія, а зазначені в протоколі події не можуть ставитися останньому у провину, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінивши усі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що жодного беззаперечного, належного та допустимого доказу порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху матеріали справи не містять, факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджений, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ю.В. Молонова