Справа № 226/1356/24
ЄУН 226/1356/24
Провадження №2/226/394/2024
29 липня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участю секретаря Лазарєвої В.В.,
учасники судового провадження:
позивач ОСОБА_1 (не з'явився),
відповідач ДП «Мирноградвугілля» (представник не з'явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 19.04.1996 до 24.03.2023 він працював на Державному підприємстві "Мирноградвугілля" ВП "Шахта "Капітальна". 24.03.2024 його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, згідно наказу № 54-к від 02.09.2019. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок по компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Так, як його було звільнено з 24.03.2023, в день звільнення він не працював, вимога про розрахунок по заробітній платі ним була пред?явлена 12.04.2024, всі суми, що належать йому від відповідача при звільненні, згідно ст.116 КЗпП України повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення вимоги про розрахунок, а саме не пізніше 13.04.2024. Оскільки повний розрахунок підприємством не проведений по цей час, загальна затримка розрахунку при звільнені становить з 14.04.2024 до 16.05.2024 року становить - 35 днів. Отже, 35 днів затримки розрахунку х 1050,72 грн = 36775,20 грн. Загалом за затримку виплати заробітної плати при звільнені відповідач за період з 14.04.2024 до 16.05.2024 року повинен виплатити середній заробіток у сумі 36775,20 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільнені з 14.04.2024 по день ухвалення рішення.
Ухвалою судді від 28.06.2024 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Будь-які письмові заяви по суті справи, відомості про поважність відсутності у судовому засіданні суду не подавали.
Суд, врахувавши позицію позивача, факт належного сповіщення відповідача, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач з 19.04.1996 до 24.03.2023 перебував у трудових відносинах з відповідачем, 24.03.2023 був звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію згідно ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с. 9-10).
Згідно довідки про розрахунок середньоденного і середньомісячного заробітку № 267 від 23.04.2024, середньоденна заробітна плата позивача становить 1050,72 грн. (а.с. 5). Заперечень щодо визначеного відповідачем розміру середньоденного заробітку позивача, від сторін не надходило.
Згідно довідки № 247 від 24.03.2024 року ОСОБА_1 з 23.03.2024 до дати звільнення 24.03.2023 не працював (а.с.13).
За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При звільненні працівника, на підставі положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законодавством підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасну виплату відповідачем належних сум з наступного дня після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок (у день звільнення позивач не працював), а саме 12.04.2024 (дата звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по заробітній платі) по день ухвалення рішення суду, а саме 29.07.2024.
Діюче трудове законодавство передбачає безальтернативний обов'язок виплати належних працівникові сум при його звільненні, це законодавство встановлює і пов'язує юридичну відповідальність за порушення даних вимог законодавства, з юридичною особою того підприємства, установи, організації, на якому працювала особа до звільнення.
Середньоденний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлював, становить 1050,72 гривень. Кількість робочих днів з дати після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок 12 квітня 2024 року до 29 липня 2024 року становить 77 днів, у тому числі у квітні 2024 року - 13 днів, у травні 2024 року - 23 дні, у червні 2024 року - 20 днів, у липні 2024 року - 21 день. Сума середнього заробітку складає 80905,44 гривень з розрахунку: (77х1050,72).
На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі ст.43 Конституції України, ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.4, 10, 12, 13, 23, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКППНОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місцезнаходження: 85320, місто Мирноград Донецької області, вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 32087941, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12 квітня 2024 року до 29 липня 2024 року включно у сумі 80905,44 гривень, судові витрати в сумі 1211,20 гривень, а всього 82116 (вісімдесят дві тисячі сто шістнадцять) гривень 64 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О. Коваленко