Справа № 751/4876/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/635/24
Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким. Доповідач ОСОБА_2
26 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
засудженого ОСОБА_6
його захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2024 року,
Цією ухвалою задоволене клопотання захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , замінена не відбута частина покарання виді 2 років 4 місяців 22 днів позбавлення волі за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2023 року, більш м'яким у виді пробаційного нагляду строком на 4 роки 9 місяців 14 днів.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що на момент розгляду судом клопотання триває стадія виконання вироку, який набрав законної сили та яким ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Станом на час звернення захисника до суду з вказаним клопотанням, засуджений ОСОБА_6 відбув покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 років 7 місяців 8 днів, що становить більш ніж дві третини від призначеного вироком суду основного покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Виходячи із досліджених доказів, зважаючи на фактичне відбуття засудженим встановленої законом частини призначеного строку покарання, оцінивши дані про поведінку засудженого за увесь період відбуття покарання та його особу, суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою, ставленням до праці та до вчиненого ним злочину довів, що став на шлях виправлення, що і є підставами для заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке - у виді пробаційного нагляду у співвідношенні одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, а тому ОСОБА_6 замінено невідбуту частину покарання на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 4 роки 9 місяців 14 днів, початок обчислення якого ухвалено рахувати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
В апеляційній скарзі прокурор, вказуючи про незаконність та необґрунтованість, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу суду про заміну невідбутої частини покарання засудженим ОСОБА_6 більш м'яким, постановити нову, якою відмовити захиснику засудженого ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_11 у задоволенні його клопотання.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалено незаконним складом суду, що є істотним порушенням вимог ч.1 ст. 412 КПК України, оскільки в даному випадку ухвала постановлена у складі трьох суддів, тоді як, відповідно до ч.3 ст. 539 КПК України, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.
Крім того, зі змісту вироку слідує, що строк покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто фактичного затримання засудженого, проте станом на 4 червня 2024 року (на час розгляду клопотання), вирок до виконання не приведений. Після звільнення 13 грудня 2018 року з-під варти засуджений ОСОБА_6 до часу розгляду клопотання понад 5 місяців перебував на свободі. Тоді як п.1 ч.2 ст. 539 КПК України, визначено, що клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, зокрема, щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Отже, розгляд питання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, можливий лише у разі фактичного відбування засудженим покарання у відповідній установі, розглядається суддею одноособово та відноситься до підсудності того суду, до територіальної юрисдикції якого відноситься установа відбування покарання. Відтак, вказане клопотання не підсудне Новозаводському районному суду м. Чернігова.
Що стосується неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, то, зауважує апелянт, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. При цьому, вважає прокурор, посилаючись на положення ч.3 ст. 154 КВК України, саме орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду, у порядку встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Якщо ж засуджений виявив бажання звернутися до суду особисто щодо заміни покарання, то він письмово звертається до адміністрації установи.
Крім того, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Однак, на момент розгляду клопотання, вирок суду до виконання не приведений, тобто ОСОБА_6 покарання фактично не відбував, що позбавило суд можливості розглянути дану справу та зробити об'єктивний висновок про те, що засуджений став на шлях виправлення та має право на заміну покарання більш м'яким.
Зокрема, захисником до клопотання, серед інших документів, долучено характеристику з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», де засуджений перебував під вартою з 12 грудня 2015 року по 17 лютого 2015 року, а також з 02 лютого 2015 року по 13 грудня 2018 року, оскільки до нього був застосований запобіжний захід, та відповідно до характеристики характеризувався посередньо, жодної інформації щодо застосування заохочень та стягнень відносно нього не відображено, проте з особової справи ОСОБА_6 встановлено, що він притягувався до дисциплінарної відповідальності за зберігання в установі заборонених предметів. Крім цього, перебуваючи на волі, 2 квітня 2024 року ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що засуджений ОСОБА_6 на шлях виправлення не став.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника, захисників та засудженого, які вважали рішення суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу суду змінити.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 листопада 2023 року, який залишено без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 травня 2024 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст.115 КК України та призначено покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Згідно розпорядження про виконання вироку від 20 травня 2024 року, вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2023 року набрав законної сили 10 травня 2024 року та звернений до виконання.
У порядку ч. 5 ст. 72 КК України, засудженому була зараховано у строк відбування покарання час перебування його під вартою при попередньому ув'язненні з 12.02.2015 по 17.02.2015 та з 02.03.2025 по 13.12.2018 з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме 1389 днів (3 роки 9 місяців 19 днів) попереднього ув'язнення, як 2778 днів (7 років 7 місяців 8 днів) позбавлення волі.
Таким чином у засудженого ОСОБА_6 не відбута частина покарання на момент постановлення вироку, становила 2 роки 4 місяці 22 дні позбавлення волі.
Статтею 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час та після виконання вироку, які вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п.п. 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 131, 14 ч.1ст.537 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту положень ч.1 ст. 82 КК України, умовами заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким є: засудження особи до покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі та відбуття особою певної частини строку призначеного йому судом покарання.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Оскільки засуджений ОСОБА_6 відбув покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 років 7 місяців 8 днів, що становить більш ніж дві третини від призначеного вироком суду покарання, тобто він формально має право на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, а відтак, сторона захисту обгрунтовано ініціювала питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_6 .
Поряд з цим, одним із аргументів апелянта зазначено, що відповідно до ст. 154 КВК України, суб'єктом звернення з вказаним вище клопотанням може бути орган або установа виконання покарань. Проте, відповідно ч. 1 ст. 539 КПК України, засуджений та його захисник входять до переліку осіб, які мають право на подання клопотання, зокрема, про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким.
При цьому норми КВК України, а саме ст. 154, регулюють лише порядок звернення з таким поданням за ініціативи установи виконання покарання, а також перелік необхідних документів, які разом з поданням надаються до суду.
А тому вказана норма КВК України не звужує процесуальні права засудженого в частині можливості звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 537, п.1 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Посилання прокурора на незаконний склад суду через те, що розгляд клопотання відбувався у складі трьох суддів, колегія суддів вважає безпідставними.
Так дійсно, ч.3 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Проте, відповідно до вимог ч.2 ст.31 КПК України, кримінальне провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.
У даному випадку, вирок суду щодо ОСОБА_6 був ухвалений колегіально судом, саме за вказаних вище обставин, а тому і відповідно до автоматизовано розподілу справи, що відповідає протоколу передачі судової справи (Том №10, а.с.199) дане клопотання було передано для розгляду складу колегії суддів, відтак, вважати незаконним склад суду при розгляді по суті в судовому засіданні питання в порядку виконання вироку саме у складі трьох суддів, апеляційний суд не вбачає підстав. Втручатися в автоматизовану систему розподілу ніхто не має права. Колегіальний розгляд свідчить про більш ретельний підхід до розгляду провадження, оскільки замість одного професійного судді, рішення приймають троє професійних суддів.
Крім того слід зауважити, що по відношенню до засудженого ОСОБА_6 , він відбував покарання за вироком суду, який був скасований судом касаційної інстанції, так само як і ухвала апеляційного суду, і призначений новий судовий розгляд в суді першої інстанції, а тому буквальне застосування положень кримінально-процесуального закону та Кримінально-виконавчого Кодексу України, недопустиме.
За правилами ч.1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни не відбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Як убачається з матеріалів судової справи, засуджений ОСОБА_6 був взятий під варту 04.06.2024 року і на час апеляційного розгляду, станом на 26.07. 2024 року перебуває в Чернігівському слідчому ізоляторі. Відповідно відбув покарання у виді позбавлення волі додатково ще один місяць і 22 дні позбавлення волі, невідбуте покарання тепер складає - 2 роки 3 місяці позбавлення волі.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким полягає у поліпшенні становища засудженого шляхом зменшення обсягу та характеру карально-виховного впливу, при цьому більш м'яке покарання призначається у межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання і не повинно перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Отже невідбуте покарання за вироком суду у засудженого ОСОБА_6 становить два роки три місяці позбавлення волі.
Пробаційний нагляд, згідно з положеннями ст. 59-1 КК України, є покаранням, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, який призначається на строк від 1 до 5 років.
З огляду на те, що засуджений ОСОБА_6 відбув дві третини призначеного судом покарання, ще до постановлення вироку у справі, (за попереднім вироком, який був скасований,) засуджує свою поведінку, займався суспільно-корисною працею, має двох малолітніх дітей, родину, батьків похилого віку, які потребують його догляду і піклування, став на шлях виправлення, а тому заслуговує на пом'якшення умов відбування покарання на строк невідбутого покарання станом на день постановлення ухвали апеляційним судом.
На відміну від складання покарань за правилами ст. ст. 70, 71 КК України, при заміні покарання більш м'яким, як це передбачено у ч.1 ст. 82 КК України, спочатку визначається невідбута частина покарання за вироком, а потім можливість її заміни на більш м'яке покарання, саме на строк, який невідбутий і щоб більш м'яке покарання за вимогами Загальної частини КК України, не було більшим, ніж воно може бути призначене за законом.
Наприклад, два роки 3 місяці позбавлення волі неможна замінити на виправні роботи, оскільки у ч.1 ст. 57 КК України, виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років.
Таким чином, районний суд, при заміні покарання з позбавлення волі на пробаційний нагляд безпідставно змінив строк такого нагляду, збільшивши його, чого не повинен був робити, виходячи з вимог ч.1 ст. 82 КК України, а тому ухвала суду підлягає зміні, а строк пробаційного нагляду зниженню до терміну невідбутого засудженим покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку із заміною засудженому покарання у виді позбавлення волі на пробаційний нагляд, він підлягає звільненню з-під варти негайно.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2024 року, якою замінено ОСОБА_6 невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2023 року на більш м'яке покарання у виді пробаційного нагляду, змінити.
Засудженому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити невідбуту частину покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2023 року у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі( на час апеляційного розгляду справи) на покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 3 місяці.
Засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14