Справа№751/6684/24
Провадження №1-кс/751/1688/24
26 липня 2024 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
В обґрунтування даного клопотання зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №12023270300001247 від 13.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
25.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, яка обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що пред'явлена ОСОБА_6 підозра обґрунтована та підтверджується зібраними доказами, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Тому доцільно обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Інші запобіжні заходити не здатні забезпечити виконання підозрюваним обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо клопотання, просили обрати більш м'який запобіжних захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на недоведеність ризиків та необґрунтованість підозри.
Також у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили визначити заставу в меншому розмірі, з огляду на очевидну непомірність розміру застави для підозрюваного.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №12023270300001247 від 13.09.2023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
25.07.2024 року о 12 год. 17 хв. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні з метою збуту та незаконному зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у незаконному придбанні з метою збуту та незаконному зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
25.07.2024 о 12 год. 20 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та підозра підтверджується зібраними по справі доказами: протоколами про результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, висновками експертів.
У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи можливість призначення реального покарання у разі визнання винним, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- перебуваючи на волі, матиме можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою їх відмови від надання показань чи їх зміни;
- іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих захисних версій;
- вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний схильний протягом тривалих періодів часу не мати постійного місця роботи або інших законних постійних джерел доходів.
При цьому, суд не бере до уваги посилання підозрюваного на наявність у нього постійного місця роботи на підприємстві ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ», про наявність якого підозрюваний ОСОБА_6 , повідомив у судовому засіданні, з огляду на таке.
Як було встановлено зі слів підозрюваного, він влаштувався на роботу в ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» орієнтовно в кінці червня або на початку липня 2024 року.
Тобто, проміжок часу, в який ОСОБА_6 , з його слів, має місце роботи є відносно незначним, та не може слугувати доказом наявності в підозрюваного постійного джерела доходів та постійного місця зайнятості.
Інших відомостей в частині місць та форм зайнятості та джерел доходів підозрюваного суду надано не було.
Також суд не може визнати повідомлені у судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_6 відомості про наявність двох дітей як обставини, що свідчать про наявність у нього сталих соціальних зв'язків, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 не проживає із дітьми спільно, не веде спільного побуту та на утриманні в нього вони не перебувають.
Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому діянні, вік та стан його здоров'я, відсутність сталих соціальних зв'язків підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вказані обставини є наявними і достатніми для цього.
Стороною захисту не надано даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам та досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Також суд відхиляє аргументи сторони захисту щодо можливості обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з огляду на те, що обставини кримінальних правопорушень, у вчинені яких підозрюється ОСОБА_6 , свідчать про можливе вчинення кримінальних правопорушень за місцем проживання підозрюваного.
За таких умов застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на переконання суду, не може запобігти зокрема такому передбаченому статтею 177 КПК України ризику, як ризик вчинення іншого кримінального праворошуенння.
Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Водночас, суд, вирішуючи питання про наявність обставин, які згідно статті 178 КПК України підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу щодо особи, не бере до уваги аргументи прокурора та слідчого щодо наявності в підозрюваного ОСОБА_6 судимості та щодо наявності повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, оскільки у судовому засіданні слідчим та прокурором було наголошено на необхідності додаткової перевірки відомостей, що містяться в довідці щодо судимостей №23258366227924662674.
Інших доказів щодо зазначених обставин матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу не містять.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування та продовження запобіжного заходу.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи.
Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави.
Виходячи з наведених норм, враховуючи обставини та мотиви кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6 , суспільну небезпеку вчиненого злочину, кількість епізодів, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, відсутність соціальних зв'язків, майновий стан, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного. Застава у вказаному розмірі, на переконання суду, не є завідомо непомірною для підозрюваного.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути внесена у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Керуючись статтями ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дати фактичного затримання о 12 годині 20 хвилин 25 липня 2024 року до 22 вересня 2024 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення негайно звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_6 проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 22 вересня 2024 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 29.07.2024 о 09.30 год.
Слідчий cуддя ОСОБА_1