Справа № 523/12676/24
Провадження №2/523/5172/24
про залишення позовної заяви без руху
"29" липня 2024 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово - будівельного кооперативу «Центральний - 28» про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Житлово - будівельного кооперативу «Центральний - 28» про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України з огляду на наступне:
?Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на нерухоме та рухоме майно, зокрема, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 18,6 кв.м, реєстраційний номер №18640878; земельну ділянку АДРЕСА_2 за кадастровим номером 5122780200:002:1807 площею 0,0802 га; грошові кошти в АТ «Сенс Банк» (колишнє АТ «Альфа-Банк» на картковому рахунку № НОМЕР_1 .
Однак, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачкою у позовній заяві не було зазначено ціни позову.
?Згідно вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддя констатує, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила одну вимогу немайнового характеру та три вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно немайновий і майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.
Однак, дослідивши матеріали справи суддею було встановлено, що ОСОБА_1 до позовної заяви не було додано доказу в підтвердження сплати судового збору відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» за вимоги немайнового та майнового характеру.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік становить 1211,20 грн.).
Таким чином, ОСОБА_1 повинна сплатити збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн) за реквізитами для сплати судового збору до Суворовського районного суду м. Одеси (https://sv.od.court.gov.ua/sud1527/gromadyanam/tax/).
Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому ціна позову не відповідає дійсній вартості майна, або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Згідно п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.
За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі Постанова), - визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Як було вище зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.).
З огляду на викладене, суддя вважає про те, що необхідно попередньо визначити розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру в частині визнання права власності на майно в розмірі 15140,00 грн.
З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 15140,00 грн. за реквізитами для сплати судового збору до Суворовського районного суду м. Одеси (https://sv.od.court.gov.ua/sud1527/gromadyanam/tax/).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що виявлені в мотивувальній частині ухвали недоліки унеможливлюють вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу за строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово - будівельного кооперативу «Центральний - 28» про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху.
Роз'яснити позивачу про необхідність усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків у строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення їй копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та попередити, що в противному разі заява буде рахуватись неподаною та повернута.
Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер