Справа № 521/14373/23
Номер провадження:1-кс/521/2235/24
24 липня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 09.07.2024 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162470001228 від 28.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 09.07.2024 року про закриття кримінального провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року.
Скаргу обґрунтовує тим, що у слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 перебувало кримінальне провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року, яке розпочато за ознаками ч.2 ст.190 КК України через шахрайські дії ОСОБА_5 по заволодінню його майном.
Слідчим СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 09.07.2024 року винесено постанову про закриття кримінального провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року у зв'язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
З постановою слідчого не згодний, вважає обґрунтування, висновки, на підставі яких слідчим прийняте рішення, хибними, постанову не обґрунтованою, передчасною та такою, що не відповідає завданням досудового розслідування зазначеним у ст.2 КПК України, винесеною на підставі не повно проведеного досудового розслідування. Слідчим не було досліджено всіх істотних обставин по справі, в постанові не наведено переліку точних даних на підставі яких слідчий дійшов висновку про відсутність в діянні ознак складу кримінального правопорушення, а є тільки загальні посилання на частину не достатньо вивчених відомостей, більшу частину доказів слідчим взагалі не було досліджено, допит всіх свідків не було здійснено, через що вказана постанова, на його думку, підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_3 звернувся з вказаною скаргою до суду.
ОСОБА_3 надав до суду заяву, відповідно до змісту якої просив розгляд скарги здійснити за його відсутності, скаргу підтримав в повному обсязі.
Представник ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області до судового засідання не з'явився, викликався в установленому законом порядку, слідчому судді були надані матеріали кримінального провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року.
Дослідивши матеріали скарги, додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у рішенні слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
Положення статті 2 КПК України визначають, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно з п.8 ч.1 ст.40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 284 КПК України).
Положенням п.4 ч.1 ст.91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувало кримінальне провадження №12022162470001228 від 28.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Відповідно фабули витягу з ЄРДР 27.10.2022 року до ЧЧ відділу поліції №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла ухвала слідчого судді ОСОБА_6 Малиновського районного суду м.Одеси від 21.10.2022 року по справі №521/15648/22, номер провадження 1-кс/521/3740/22 про задоволення скарги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про внесення відомостей до ЄРДР, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою від 13.10.2022 року, в якій просив прийняти міри до ОСОБА_5 , яка вимагає від нього гроші за повернення та переоформлення на нього його майна, яке було придбане за його гроші та тимчасово оформлене на ОСОБА_5 . Пстановою слідчого від 27.10.2022 року кримінальне провадження було закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.
В подальшому у зазначеному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеса від 05.01.2023 року було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 27.10.2022 року та відновлено досудовове розслідування.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 13.10.2022 року та протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 04.11.2022 року, останній підтверджує обставини викладені в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2022 року та зазначає, що його матір відмовляється переоформити на нього його майно.
Крім того, матеріали кримінального провадження містять допит свідка ОСОБА_5 , відповідно до яких остання зазначає, що вона на протязі близько 2-х років не підтримує стосункив з сином ОСОБА_3 , який написав заяву до поліції на неї з приводу шахрайських дій, з чим вона не згодна та вважає, що останній її оговорює, оскільки квартиру, яку вимагає її син повернути йому, є її власністю, яка дісталась їй від чоловіка. Проти переоформлення іншого майна - будинту та транспортних засобів на сина, які він оформив на неї за його проханням, вона не заперечує. Відносно кафе велись судові справи, про результат яких їй нічого невідомо та кому воно належить їй також невідомо.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 16.08.2023 року, останній зазначає, що ОСОБА_5 згодна переоформити на ОСОБА_3 кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », частку дома за адресою: АДРЕСА_1 , ніяких спорів щодо зазначеного рухомого та нерухомого майна не має. Квартира АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_5 після розірвання шлюбу у 2010 році. Щодо фірми «Обробник-К» йому нічого не відомо.
Допитаний свідок ОСОБА_8 пояснив, що він продав свій автомобіль Мітсубісі Кантор та на прохання ОСОБА_3 право власності було офомлено на його матір ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_3 зазначив, що у нього є проблеми із законом.
Матеріали кримінального провадження містять такод інші докази, які слідчим було отримано та досліджено перед прийняттям свого рішення, допитані інші свідки.
Крім того слідчим проаналізовано надані докази, серед яких і докази надані потерпілим ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу між сторонами мали місце цивільно-правові відносини щодо майна, відповідно до якого ухвалювалися судові рішення.
Згідно ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача повинна складатися з вступної, мотивувальної та резолютивної частини.
Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Як вбачається із оскарженої постанови, вона була прийнята відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
В обґрунтування слідчим в постанові зазначено, що дослідивши відносини, які склалися в родині скаржника встановлено, що вони регулюються ст.2 СК України як сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
З зібраних матеріалів кримінального провадження слідчий дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази, які б підтверджували заподіяну ОСОБА_3 шкоду. Будь-яких насильницьких дій до нього для відчуження майна ніхто не проводив, що підтверджується його свідченнями та матеріалами справи. Всі дії, які виникали в родині ОСОБА_3 виникали з приводу матеріальних та нематеріальних благ, які становили інтерес для самої конкретної особи, яким був ОСОБА_3 та не були предметом спору до моменту невиконання обов'язків сторонами. ОСОБА_3 не заперечував проти використання майна, не намагався визнати його купівлю не дійсними у судовому порядку, що свідчило про те, що все купувалось в інтересах родини. В ході слідства не було встановлено прямого умислу або корисливих мотивів з боку ОСОБА_5 , які були би направлені на заволодінням майном ОСОБА_3 . Також слідством не було встановлено, щоб ОСОБА_5 робила будь-які дії, направлені на заволодіння майном, а саме повідомляла би ОСОБА_3 неправдиві данні, вводила би його в оману, зловживала би його довірою для заволодіння. Всі дії проводились виключило за добровільної згоди та за вказівкою ОСОБА_3 .
Під час здійснення досудового розслідування слідчий прийшов до висновку, що між сторонами виникли ознаки цивільно-правових відносин, тому при зазначених обставинахслідчий прийшов до висновкеу, що кримінальне провадження належить закрити у зв'язку з встановленням відсутності в діянні особи складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Як вбачається із оскарженої постанови, вона була прийнята відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно мотивувальної частини оскаржуваної постанови зазначено, що в результаті розгляду фактів викладених в заяві та копій документів доданих до заяви було встановлено, що відомості носять цивільно-правовий характер та відносяться до категорії цивільно-правових відносин, вирішення яких розглядаються виключно у судовому порядку. Дослідивши матеріали кримінального провадження та докази, які були отримані під час досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий прийшов до обгрунтованого та правильного висновку про закриття кримінального провадження, з огляду на те, що між скаржником - потерпілим ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_5 виникли цивільно-правові відносини щодо визнання права власності на майно, які можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.3 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, саме ж доказування, як визначено в ч.2 ст.91 КПК України, полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Правова природа оскарження процесуального рішення слідчого, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.
Отже, обвинувачення особи у вчиненні протиправних дій під час укладання договорів цивільно-правового характеру може мати місце при встановленні умислу особи на заволодіння майном у момент його отримання, а в іншому випадку мова йтиме про відсутність складу цього кримінального правопорушення та наявність цивільно-правових відносин між особами. Не виключені випадки, коли у особи виникають ті чи інші цивільно-правові відносини лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном. Як наслідок, має місце обман у намірах - обман щодо тих цілей, на які планується використати майно, отримане на підставі цивільно-правового договору. Тобто наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб'єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за існування підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного кримінального правопорушення.
Крім того, згідно із практикою Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 березня 2021 року, справа ЄУН 127/11849/15-к, наявність між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені у певному правочині, сама по собі не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
Однак принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов'язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правового делікту слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності.
Як встановлено слідчим суддею, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникли цивільно-правові відносини, які мали добровільний характер та вчинялися за згодою та вказівкою самого ОСОБА_3 , не мають ознак шахрайства. Намагання на цей час ОСОБА_3 порушувати питання щодо визнання права власності на спірне майно через ініціювання кримінального переслудвання не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки може бути вирішено шляхом цивільного судочинства.
Враховуючи вказані обставини слідчий суддя погоджується із висновками слідчого про те, що в такому випадку між сторонами існують цивільно-правові відносини і діяння не містить складу кримінального правопорушення.
У справі яка розглядається оскаржувана постанова слідчого є достатньо вмотивованою і містить спростування усіх суттєвих доводів заявника про наявність в діянні ознак кримінального правопорушення, а також обґрунтовані висновки про наявність достатніх підстав, які виключають можливість подальшого проведення досудового розслідування у даному провадженні і обумовлюють його закриття. Крім того викладені у такій постанові доводи і твердження відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у ході досудового розслідування на підставі достатньої кількості належних та допустимих доказів.
Враховуючи наведене, слідчим встановлено всі важливі обставини події за допомогою належних засобів доказування. Будь-які інші доводи чи докази не можуть суттєво вплинути на прийняте рішення.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що оскаржувана постанова слідчого є достатньо вмотивованою та такою, що відповідає положенням закону, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.303, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 09.07.2024 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162470001228 від 28.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.07.2024 року о 15:40 годин.
Слідчий суддя ОСОБА_1