454/2324/24
"16" липня 2024 р. м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Фарина Л. Ю. розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця - кулеметник 2 групи інспекторів прикордонної служби віпс Белз
за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17.06.2024р. о 16.00год. ОСОБА_1 під час несення військової служби перебував в стані алкогольного сп'яніння та був виявлений під час підготовки персоналу перед заступанням на службу. Такими діями, останній порушив вимоги статуту внутрішньої служби ЗСУ та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Справа про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, Суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України» 3 квітня 2008 року заява N3236/03). Таким чином, зважаючи, що правопорушник сповіщений про місце і час розгляду справи, проте до суду не з'явився, не надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, не повідомив причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності правопорушника на підставі наявних у справі матеріалів.
Звертаю також увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП розглядаються протягом доби.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 3 ст. 172-20 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 172-20 КУпАП регулює відповідальність за військові адміністративні правопорушення, а саме передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів в умовах особливого періоду військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами.
Як встановлено судом 17.06.2024р. о 16.00год. ОСОБА_1 під час несення військової служби перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено медичним висновком №186 від 17.06.2024р. КНП «Сокальська РЛ».
Винність правопорушника стверджується матеріалами справи: протоколом ЗхРУ №154902, висновком щодо результатів медичного огляду, рапортом.
На підставі зазначеного, в діях порушника наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Також, суд звертає увагу на те, що у ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію . Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав. Отже, особливого періоду не припинено. Таку правову позицію щодо тлумачення поняття особливий період Верховний Суд уже однозначно сформулював у своїх постановах від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та 61-3951св18), 20 лютого 2018 року (провадження 61-4255св18), 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), 21 лютого 2019 року (провадження 51-7411км18). По вказане також вказується у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 127/1684/16-к. (провадження № 51-1371 км 18).
Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на усій території України введено воєнний стан.
З огляду на викладене, на момент вчинення правопорушення діє особливий період, а тому правопорушник підлягає адміністративній відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Враховуючи особу порушника, характер вчиненого ним правопорушення, вважаю за доцільне застосовувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції вказаної статті.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, а також з урахуванням інших обставин справи, вважаю за можливе накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки саме цей вид адміністративного стягнення, на думку суду, забезпечить виховання правопорушника та сприятиме запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч)грн. 00коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60коп. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.
Суддя: Л. Ю. Фарина