Справа № 450/1603/24 Провадження № 2/450/1204/24
"23" травня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами; дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на вихованні та залишити на проживанні разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог вказує, 12.07.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від даного шлюбу у сторін народився син, який станом на сьогодні неповнолітній. Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_3 перебуває на вихованні, на проживанні, та під доглядом утриманням та опікую батька. Дитина залишається проживати з позивачем та знаходиться на його утриманий проживанні та вихованні. Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує щодо залишення місця проживання дитини з батьком без змін, спір відсутній. Батько дитини має належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину. Таким чином, відповідачка підтримує даний позов, не заперечує щодо його задоволення, не заперечує проти залишення дитини на виховання та на проживанні з батьком за місцем його проживання, місцем проживання дитини після припинення фактичних шлюбних відносин подружжя є місце проживання батька з дитиною. В даному випадку відповідачка має намір виїхати на постійне місце проживання за межі України, вона часто перетинає кордон, акт фактичного місця проживання підтверджує адресу фактичного проживання дитини з батьком. Сторони не проживають разом, та не ведуть спільного господарства тривалий період, подружні відносини не підтримують, тобто шлюб існує фактично формально.
Ухвалою від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано строк для подачі відзиву або інших клопотань, пов'язаних із розглядом даної позовної заяви.
15.05.2024 року відповідачкою подано на адресу суду письмові пояснення (відзив), в якому зазначає, що позов визнає та просить розірвати шлюб, укладений між сторонами; дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на вихованні та залишити на проживанні разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що спільна дитина проживає зі своїм батьком, а саме позивачем. Відповідачка часто перетинає кордон та працює в сусідній державі Польща та має намір виїхати за межі України на постійне проживання.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Щодо вимог позивача в частині розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21.09.2006 року, зареєстрованого Сороки-Львівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.07.1196 року, актовий запис № 14.
Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.04.2008 року, актовий запис № 21, що видане виконавчий комітетом Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні проживати з відповідачем однією сім'єю. Сторони разом не проживають, шлюбні відносини не підтримують, що свідчить про тривалість і стійкість конфлікту між ними та остаточний розпад сім'ї. Сторони стали чужими один одному.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із ст. 110 ч. 1 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем, проти чого відповідач не заперечує.
Суд вважає що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що спільне життя подружжя та збереження шлюбу стали неможливими й суперечили б інтересам подружжя, а тому формально існуючий шлюб слід розірвати.
Щодо вимог позивача про залишення на вихованні та проживанні разом з ним неповнолітнього сина, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Із акту фактичного місця проживання/не проживання № 17 від 21.03.2024 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , дійсно проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , яка є матір'ю неповнолітньої дитини, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , тобто, за тією ж самою адресою, що позивач з спільною дитиною.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач проживає за іншою адресою постійно, суду сторонами не надано.
Покликання позивача та відповідача, що остання часто перетинає кордон та має намір виїхати за межі України на постійне проживання суд оцінює критично, оскільки такі не підтверджується матеріалами справи, а містять характер припущень.
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Таким чином, у задоволенні вимоги позивача про залишення на вихованні та проживанні разом з ним неповнолітнього сина, слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 178, 206, 247, 259, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задоволити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 12.07.1996 року Сороки-Львівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 59.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.05.2024 року.
СуддяІ. І. Мельничук